Рішення № 94635031, 25.01.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6906/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В.,

за участю:секретаря судового засідання Голуб О.Р. представника позивача: Ксьондзика Ю.Ю., представник відповідача: Вінер М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України , Комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), Комісії з ліквідації ДАБІ України, в якому, з врахуванням уточнень, просить:

- визнати незаконним та скасувати Наказ №346 "ОС" від 30.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління ДАБІ у Хмельницькій області у зв`язку із ліквідацією ДАБІ України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ДАБІ в Хмельницькій області;

- стягнути з ДАБІ України на користь ОСОБА_1 63810,40 грн., як оплату за час вимушеного прогулу;

- допустити до негайного виконання рішення суду;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.07.2020, наказом Голови комісії з ліквідації ДАБІ України, її було звільнено з посади начальника Управління ДАБІ в Хмельницькій області у зв`язку з ліквідацією ДАБІ України.

Зазначає, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності, що заборонено законом, а також ОСОБА_1 не було запропоновано іншу посаду в органах, які будуть створені замість ДАБІ. Разом з тим, позивач вважає, що наказ був прийнятий з мотивів дискримінації та упереджено.

Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з цим позовом, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково зазначив, що оскільки позивач звільнена без законної підстави, та з порушенням порядку, установленого законом, тому підлягає поновленню на попередній роботі з оплатою вимушеного прогулу. Просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача - Комісії з ліквідації ДАБІ України, в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, надав відзив на позов, в якому вказано, що 27.03.2020 року начальника Управління ДАБІ у Хмельницькій області було ознайомлено з попередженням про наступне звільнення.

У зв`язку з тим, що відбувається процес повної ліквідації Інспекції, з огляду на положення Кодексу законів про працю України, відповідач зазначив про можливе звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, позивач не повідомила вчасно роботодавця про перебування її на лікарняному, у зв`язку з чим у відповідача була відсутня інформація про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 .

Крім того вказав, що до державних службовців не застосовуються положення законодавства, які передбачають обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу.

На підставі викладеного, просив суд прийняти відзив та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 06.11.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2020 суд вирішив залучити Комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України як другого відповідача у справі № 560/6906/20.

Ухвалою від 12.01.2021 суд вирішив продовжити строк підготовчого провадження у справі №560/6906/20 для належної підготовки справи для розгляду по суті на 30 (тридцять) днів до 11.02.2021.

Ухвалою від 25.01.2020 суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що 30.07.2020, наказом №346 "ОС" Голови комісії з ліквідації ДАБІ України, ОСОБА_1 звільнена з посади начальника Управління ДАБІ в Хмельницькій області у зв`язку з ліквідацією ДАБІ України.

Підставою звільнення в наказі зазначено: попередження про наступне звільнення 27.03.2020.

Вищевказаний наказ про звільнення позивач отримала 12.10.2020 листом від ДАБІ України разом із трудовою книжкою.

Разом з тим, суд встановив, що в період з 27.07.2020 по 11.09.2020 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, які містяться в матеріалах справи.

Вважаючи, що своє звільнення безпідставним та таким, яке здійснене з численними порушеннями чинного законодавства України, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частин 1 та 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

13.02.2020 Кабінетом міністрів України прийнято постанову №218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - постанова №218), відповідно до пункту 1 якої, постановлено ліквідувати ДАБІ.

Пунктом 5 постанови №218 утворено комісію з ліквідації ДАБІ та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур ДАБІ.

Пунктом 4 Постанови № 218 встановлено, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Постановою №218 врегульовано процедуру ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції без визначення правонаступника.

Згідно частин 1-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 наведеного Закону державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Приписами пункту 1-1 частини першої статті 87 цього Закону визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу.

Згідно частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 2 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Разом з тим, згідно з приписами частини 5 статті 40 Кодексу законів про працю України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1, 2 і 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини 2 статті 40 КЗпП України частини 2 і 3 статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Станом на час прийняття оскаржуваного наказу Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 №117-IX абзац 2 частини 3 статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю.

Натомість, були внесені відповідні зміни, зокрема, до статті 22 та 87 Закону України "Про державну службу", якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Так, частиною 5 статті 22 цього Закону передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Отже, Законом України "Про державну службу", який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.

Станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме, частини 2 статті 40, частин 2 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України не поширюється на державних службовців в силу приписів частини 5 статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивача такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за рішенням суб`єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.

Крім того, з дати набрання чинності Законом №117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.

Разом з тим, суд зазначає, що рішенням уряду було вирішено створити Державну сервісну службу з містобудування, яка виконуватиме реєстраційні функції у будівництві, Державне агентство з техрегулювання, яке займатиметься оновленням державних будівельних норм та запровадженням параметричної системи у будівельній галузі, а також Державну інспекцію з містобудування, яка виконуватиме функції нагляду та контролю в будівельній галузі. Тобто це органи, які виконуватимуть функції ДАБІ, а тому можуть визнаватися правонаступниками.

Згідно Роз`яснення порядку вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією (реорганізацією) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, попереджаючи про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Проте дана вимога не була виконана комісією з ліквідації ДАБІ України.

Суд зауважує, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, з якою погодився Верховний Суд у своїх постановах від 16.05.2019 у справі №823/5361/15 та від 16.05.2019 у справі №820/10744/15, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Як встановив суд 30.07.2020, наказом №346 "ОС" Голови комісії з ліквідації ДАБІ України, ОСОБА_1 звільнена з посади начальника Управління ДАБІ в Хмельницькій області у зв`язку з ліквідацією ДАБІ України.

Підставою звільнення в наказі зазначено: попередження про наступне звільнення 27.03.2020.

Іншу посаду позивачу запропоновано не було, оскільки, як зазначив відповідач, державних службовців не застосовуються положення законодавства, які передбачають обов`язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу.

Разом з тим, суд встановив, що в період з 27.07.2020 по 11.09.2020 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, які містяться в матеріалах справи.

Про вищевказані обставини, заступником начальника Управління ДАБІ у Хмельницькій області, було повідомлено відповідача, що підтверджується листом №1022- 1.17/1753-20 від 30.07.2020.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Суд вважає необґрунтованим та безпідставним твердження відповідач про те, що управлінню не було відомо про перебування ОСОБА_1 на лікарняному та зазначає, що в матеріалах справи міститься пояснювальна записка заступника начальника управління начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Хмельницькій області О.Кухар, в якій зазначено про той факт, що відносно завідуючої сектором управління персоналом і документообігу Управління ДАБІ у Хмельницькій області ОСОБА_2 порушене дисциплінарне провадження по факту неналежного повідомлення управління роботи з персоналом та документообігом про перебування ОСОБА_1 на лікарняному саме з 29.07.2020.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що комісією з ліквідації ДАБІ України було порушено приписи статті 87 Закону України "Про державну службу", згідно якої у період тимчасової непрацездатності може бути лише складений наказ про звільнення особи, а датою звільнення повинна бути дата, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Проте згідно наказу №346 "ОС" ОСОБА_1 була звільнена 30.07.2020, тобто в період перебування на лікарняному.

Разом з тим, суд встановив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1339 Кабінет Міністрів України постановив: відновити дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю". У зв`язку з цим визнати таким, що втратив чинність, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду".

Таким чином, законодавчий акт, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ, на даний час скасований, а тому вищевказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлене, суд вважає, що відповідачем було допущене грубе порушення трудових прав ОСОБА_1 , а тому наказ №346 "ОС" від 30.07.2020 підлягає скасуванню з подальшим поновленням ОСОБА_1 , на посаді начальника Управління ДАБІ в Хмельницькій області.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №487/6407/16-ц.

Також суд зазначає, що при розгляді справи судом не приймаються до уваги посилання позивача на упереджене ставлення та дискримінацію жінок.

Отже, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку відповідачем була порушена процедура звільнення позивача з займаної посади та винесення спірного в даній справі наказу є протиправним та такими, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 та 1 статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно абзацу 3 пункту 3 Порядку №100, усі витати включаються в розрахунок середньої заробітної тати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної тати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Порядку, час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної тати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна тата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На вимогу суду відповідач надав довідку №40-602-14/540 від 18.11.2020, наданої відповідачем, загальна сума доходу за травень та червень 2020, становить 31107,81 грн., середньоденна заробітна плата становить 818,63 грн.

Позовною вимогою позивача є вимога стягнути з ДАБІ України на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 по 09.10.2020, в розмірі 63810,40 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з ДАБІ України на користь ОСОБА_1 99872 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 86 коп., як оплату за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 (дати звільнення позивача) по 25.01.2021 включно (дату поновлення позивача на посаді).

Суд встановив, що час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 (дати звільнення позивача) по 25.01.2021 включно складає 122 дні.

Врахувавши кількість днів вимушеного прогулу та розмір середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 818,63 грн., суд дійшов висновку, що розмір виплати за час вимушеного прогулу становить 99872,86 грн. (122 дні * 818,63 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи надані докази, а також норми чинного законодавства суд приходить до висновку про обґрунтованість та часткову доведеність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ №346 "ОС" від 30.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області у зв`язку із ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Поновити ОСОБА_1 з 31.07.2020 на посаді начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_1 99872 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 86 коп., як оплату за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 по 25.01.2021 включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 лютого 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна архітектурно-будівельна інспекція України (бульвар Л. Українки, 26, м.Київ 133, 01133 , код ЄДРПОУ - 37471912) Комісія з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Л. Українки, 26, м.Київ 13, 01133 , код ЄДРПОУ - 37471912)

Головуючий суддя В.В. Матущак