Рішення № 94635003, 04.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7548/20

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2021 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про визнання протиправним та скасування протоколу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", в якому просив визнати протиправним, скасувати протокол № 29 від 07.10.2020 року засідання комісії ДУ «Шепетівської виправної колонії (№98)» по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених на підставі ст. 101 КВК України та встановлення адміністративного нагляду в частині питання, в частині вирішення питання щодо можливості переведення засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації та зобов`язати Державну установу «Шепетівська виправна колонія (№98)» повторно розглянути питання щодо можливості переведення засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації як такого, що став на шлях виправлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду його заяви до відповідача щодо можливості застосування до нього ч. 1 ст. 100, ст. 101 КВК України, 07.10.2020 року рішенням комісії державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)» по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених на підставі ст. 101 КВК України та встановлення адміністративного нагляду, оформленим протоколом № 29 від 07.10.2020 у переведенні засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації відмовлено як такому, що не стає на шлях виправлення. Позивач вважає, що таке рішення є протиправним, оскільки на момент його прийняття існували достатні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки позивач відбув не менше половини призначеного судом строку покарання та став на шлях виправлення. Проте, відповідачем не взято до уваги вказані обставини, що мало наслідком прийняття рішення, що порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

24.11.2020 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2014 року у справі № 675/2436/14-к, провадження № 1-кп/675/106/2014, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено йому покарання: - за ч. 1 ст. 115 КК України - 11 років позбавлення волі; - за ч. 1 ст. 129 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 05 листопада 2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час утримання під вартою - з 29 липня 2014 року по 04 листопада 2014 року включно.

Після фактичного відбуття не менше половини строку покарання, призначеного судом, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо можливості застосування до нього ч. 1 ст. 100, ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

07.10.2020 року рішенням комісії державної установи «Шепетівська виправна колонія (№98)» по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених на підставі ст. 101 КВК України та встановлення адміністративного нагляду, оформленим протоколом № 29 від 07.10.2020 у переведенні засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації відмовлено як такому, що не стає на шлях виправлення.

З рішенням комісії та порядком його оскарження позивач ознайомлений під підпис 07.10.2020.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Згідно з частиною першою статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до частини другої статті 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Положеннями частини четвертої статті 7 КВК України визначено, що правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Положеннями частини першої статті 100 КВК України передбачено, що залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 100 КВК України, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.

Частиною першою статті 101 КВК України встановлено, що засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття: не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин.

Тобто, з аналізу наведених норм убачається, що переведення засудженого у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації проводиться за наявності двох умов: 1) відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання (об`єктивна умова); 2) засуджений стає на шлях виправлення (суб`єктивна умова).

Як зазначено у характеристиці засудженого ОСОБА_1 : початок строку відбування покарання - 05.11.2014 року, кінець строку відбування покарання - 19.03.2025, переведенню до дільниці соціальної реабілітації за формальними ознаками підлягав після 19.02.2019 року по відбуттю 1/2 строку покарання.

За таких обставин, перша об`єктивна умова щодо переведення засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації дотримана.

Стосовно дотримання другої суб`єктивної умови (засуджений стає на шлях виправлення), суд зазначає таке.

Згідно протоколу № 29 від 07.10.2020 року засідання комісії ДУ «Шепетівської виправної колонії (№98)» по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених на підставі ст. 101 КВК України та встановлення адміністративного нагляду, ОСОБА_1 було відмовлено в переведені до дільниці соціальної реабілітації як такому, що не стає на шлях виправлення.

Водночас, протокол № 29 не містить належного опису підстав, з яких комісія дійшла висновку про відмову позивачу в переведені до дільниці соціальної реабілітації, а містить лише загальне формулювання, що засуджений не став на шлях виправлення.

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 01.10.2020 виданої Державною установою "Шепетівська виправна колонія (№98)", ОСОБА_1 сім разів заохочувався за сумлінне ставлення до праці, виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України, ПВР колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, виконання робіт по благоустрою установи заохочувався (09.07.2015 року - оголошено подяку, 06.10.2017 року - оголошено подяку, 05.07.2018 року - оголошено подяку, 04.04.2019 року - достроково знято раніше накладене стягнення від 02.01.2019 року, 09.07.2019 року - оголошено подяку, 09.07.2020 року - оголошено подяку). ОСОБА_1 допустив 2 порушення режиму відбування покарання (03.09.2015 року - порушення дисципліни строю, стягнення не накладалося, обмежилися бесідою індивідуально-виховного характеру, 02.01.2019 року - створення конфліктної ситуації, накладено стягнення у виді 14 діб ДІЗО, знято 04.04.2019 року).

Суд зазначає, що на момент прийняття відповідачем Протоколу №29, у позивача були відсутні непогашені стягнення.

Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_1 від 01.10.2020 наданої начальником відділення соціально - психологічної служби Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", з 04.08.2014 ОСОБА_1 утримувався в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор», порушень вимог режиму утримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Стягнень та заохочень не мав. З 27.12.2014 року відбуває покарання в Державній установі «Шепетівська виправна колонія (№ 98)», де за час відбування покарання допустив два порушення режиму відбування покарання; стягнення зняті та погашені у встановленому законодавством порядку; сім разів заохочувався; працевлаштований на виробництві колонії з січня 2015 року по липень 2016 року на посаді токаря, з серпня 2016 року по серпень 2020 року працевлаштований в господарській обслузі установи на посаді оператора КНС. ОСОБА_1 , відповідно до ст. 126 КВК України у 2016 році закінчив Шепетівський навчальний центр №98 і здобув професію «Токар», у 2016 році закінчив Шепетівський виправний центр №98 і здобув професію «Слюсар механоскладальних робіт» та у 2017 році закінчив Шепетівський навчальний центр №98 і здобув професію «Фрезерувальник».

Відповідно до частини першої статті 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Положеннями частини другої статті 6 КВК України визначено, що ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Частиною третьою вищевказаної статті закріплено, що основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Відповідно до частини четвертої статті 6 КВК України, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

За таких обставин суд зазначає, що протокол № 29 від 07.10.2020 року не містить жодних конкретних посилань на підтвердження обставини, що позивач не стає на шлях виправлення, та не містить будь-яких вказівок на позитивні характеристики засудженого та на підстави їх відхилення, що є неприпустимим.

Відтак, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критерію пропорційності, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність винесеного відповідачем рішення, оформленого протоколом №29 від 07.10.2020 року, а відтак останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню, та як наслідок суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо можливості застосування до нього ч. 1 ст. 100, ст. 101 КВК України, з урахуванням висновків суду.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №817/1674/17.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення в порядку статті 77 КАС України, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати протокол № 29 від 07.10.2020 року засідання комісії Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених на підставі ст. 101 КВК України та встановлення адміністративного нагляду в частині відмови засудженому ОСОБА_1 у переведенні до дільниці соціальної реабілітації та зобов`язати Державну установу «Шепетівська виправна колонія (№98)» повторно розглянути питання щодо можливості переведення засудженого ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації як такого, що став на шлях виправлення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 лютого 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60,Климентовичі,Шепетівський район, Хмельницька область,30433 , код ЄДРПОУ - 08564788)

Головуючий суддя П.М. Майстер