Рішення № 94634526, 29.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року м. РівнеСправа №460/5775/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії відповідача у неналежному нарахуванні та виплаті додаткової пенсії та підвищення до пенсії;

зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення:

- за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з урахуванням раніше виплачених сум;

- з 17.07.2018 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, має статус непрацюючого пенсіонера. Відтак, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 17.07.2018 позивач має право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а також на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), у розмірі, визначеному статтею 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює 25% мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Однак, нарахування та виплату позивачу вказаних доплат у визначеному розмірі відповідачем здійснено не було. Позивач вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплата їй у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 17.07.2018 у належному розмірі вказаної компенсації від держави, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення та є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), протиправними та такими, що порушують її право на отримання соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України та визначеної статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано позивача надати суду додаткові докази на підтвердження позовних вимог. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 з 19.04.2014 по 30.10.2019 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду як одержувач пенсії, призначеної на двох неповнолітніх утриманців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а з 01.10.2019 по даний час - як одержувач пенсії, призначеної на одного неповнолітнього утриманця ОСОБА_3 . При цьому, у період з 19.04.2014 по 31.12.2014 отримувала підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на першого утриманця в сумі 10,50 грн, та на другого утриманця – 10,50 грн. Зазначив, що пенсія ОСОБА_1 як непрацездатному члену сім`ї ОСОБА_4 відповідно до статті 36 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не призначалась. Позивач є лише одержувачем пенсії, призначеної на неповнолітніх утриманців в зв`язку з втратою годувальника як їх законний представник. Оскільки посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видані на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не були подані відповідачу, то додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії у зв`язку з втратою годувальника не призначалась. При цьому, наявність у позивача статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, не є підставою для встановлення до пенсії додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки така пенсія призначена на дітей померлого годувальника, а не на позивача. Крім того, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття, а тому має право особисто звертатись щодо захисту своїх законних прав та інтересів. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 24.12.1998 по даний час зареєстрована та постійно проживає в с.Степангород Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2018 Володимирецьким РС УДМС України в Рівненській області на ім`я ОСОБА_1 , та довідкою виконавчого комітету Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 14.08.2020 №1830 (а.с.7-8, 23).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, с.Степангород Володимирецького району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 *, виданого 20.10.2006 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.9).

ОСОБА_1 з 19.04.2014 по 30.10.2019 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду як одержувач пенсії, призначеної на двох неповнолітніх утриманців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а з 01.10.2019 по даний час - як одержувач пенсії, призначеної на одного неповнолітнього утриманця ОСОБА_3 (а.с.28-30).

В червні 2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018.

Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 23.07.2020 №6769-6461/М-02/8-1700/20 на звернення ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку позивачу вищевказаних підвищення до пенсії та додаткової пенсії, з мотивів, аналогічних наведеним у відзиві на позов (а.с.10-11).

За змістом довідки про перебування на обліку від 20.08.2020 №950/04-03-16, позивач з 19.04.2014 по 30.10.2019 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду як одержувач пенсії, призначеної на двох неповнолітніх утриманців у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а з 01.10.2019 по 30.11.2020 - як одержувач пенсії, призначеної на одного неповнолітнього утриманця. При цьому, у період з 19.04.2014 по 31.12.2014 отримувала підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на першого утриманця в сумі 10,50 грн, та на другого утриманця – 10,50 грн (а.с.28).

Вважаючи протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо непроведення перерахунку та виплату вказаних підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 17.07.2018, та додаткової пенсії за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Преамбулою Закону №796-XII визначено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ст.1 Закону №796-XII).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

За змістом частини другої статті 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Водночас, другим реченням частини другої статті 39 Закону №796-ХІІ чітко визначено, що пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто обов`язок виплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, Закон №719-VII покладає на орган Пенсійного фонду України, а доплата та підвищення до оплати праці працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в тому числі і працюючим пенсіонерам, - на роботодавця.

Частиною першою статті 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 51 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007), встановлювала наступний порядок виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4:

особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком;

особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком;

особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, для реалізації конституційного права громадянина України на отримання вищевказаного підвищення до пенсії Закон №796-XII пов`язує із наявністю у такого громадянина трьох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) проживання на територіях радіоактивного забруднення; 3) наявність статусу непрацюючого пенсіонера. А для отримання додаткової пенсії - двох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 2, 3 або 4; 2) наявність статусу пенсіонера.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в с.Степангород Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення, з 24.12.1998 по даний час, та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3 (а.с.7-9, 23)

Водночас, позивач не виконала ухвали суду від 10.08.2020 та не надала суду доказів на підтвердження статусу непрацюючого пенсіонера у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018 по даний час.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч.4).

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч.5).

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.6).

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування належності до категорії осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, факту проживання на територіях радіоактивного забруднення, а також наявності статусу непрацюючого пенсіонера належить позивачу, в той час як відповідач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах

Разом з тим, за змістом матеріалів пенсійної справи (а.с.28-30), судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.2014 по 30.10.2019 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду як одержувач пенсії, призначеної на двох неповнолітніх утриманців ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_4 , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за нормами Закону №1058-ІV, а з 01.10.2019 по 30.11.2020 - як одержувач пенсії, призначеної на одного неповнолітнього утриманця ОСОБА_3 .

При цьому, пенсія ОСОБА_1 як непрацюючому члену сім`ї ОСОБА_4 відповідно до статті 36 Закону №1058-ІV не призначалась, що відзначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Доказів призначення позивачу пенсії матеріали справи не містять.

Оскільки така пенсія призначена на дітей померлого годувальника, то позивач є лише одержувачем пенсії, призначеної на неповнолітніх утриманців у зв`язку з втратою годувальника як їх законний представник.

Таким чином, позивач не є пенсіонером, а відомості зазначені в позовній заяві не відповідають обставинам справи та спростовані відповідачем.

Крім того, суд враховує, що позивач з 19.04.2014 по 30.11.2020 була отримувачем пенсії, призначеної на її дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому такий позов міг бути поданий позивачем в їхніх інтересах.

Однак, станом на дату пред`явлення позовної заяви до суду (05.08.2020) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досяг повноліття, а тому в розумінні КАС України (ч.2 ст.43) мав здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.

Відповідно до ч.1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч.2 ст.59 КАС України).

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (ч.6 ст.59 КАС України).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч.8 ст.59 КАС України).

Всупереч наведеному, документи, які підтверджують повноваження Михеєвої Л.А. як представника ОСОБА_2 , до позовної заяви не додані. Позов не містить підпису ОСОБА_2 .

Що ж стосується права ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачені статтями 39, 51 Закону №796-XII, за ОСОБА_3 , яка на момент звернення до суду з даним позовом не досягла повноліття, суд зазначає таке.

Як зазначено вище по тексту судового рішення, для реалізації конституційного права громадянина України на отримання вищевказаного підвищення до пенсії Закон №796-XII пов`язує із наявністю у такого громадянина трьох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) проживання на територіях радіоактивного забруднення; 3) наявність статусу непрацюючого пенсіонера. А для отримання додаткової пенсії - двох обставин: 1) належність до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 2, 3 або 4; 2) наявність статусу пенсіонера.

Проте, матеріали справи не містять доказів віднесення ОСОБА_3 до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 2, 3 або 4, доказів наявності у неї статусу непрацюючого пенсіонера, а також доказів її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в спірні періоди.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

Оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018, то позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко