
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
29 січня 2021 року м. Рівне №460/4086/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмов протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про визнання відмов протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.
Позивач просив суд:
- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати;
- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком щомісячно за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у нарахуванні та виплаті позивачу, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, 01.01.2014 по 02.08.2014 та починаючи з 01.01.2016 в розмірі, встановленому статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки у вказаний період законодавством не обмежувалося пряме застосування зазначених норм Закону.
Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 09.06.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №510/1286/16-а.
30.06.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що закони про Державний бюджет України на 2008-2010 роки наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір соціальних гарантій, що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму. У зв`язку з цим нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 22.05.2008 здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 та від 16.07. 2008 №654. Відповідач звернув увагу на те, що 19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, з прийняттям Верховною Радою України зазначеного Закону, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Надалі Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані постанови Уряду були чинними й підлягали застосуванню, зокрема, впродовж 2008-2011 років, 2014 року та з 1 січня 2016 року.
Відповідач зазначає, що правомірно здійснював нарахування та виплату позивачу пенсії із урахуванням ст.ст.39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки пенсія є періодичним щомісячним платежем, а отже, про порушення своїх прав позивач дізнався у наступному місяці після отримання пенсії в неналежному розмірі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 про зупинення провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 24.09.2020 розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 09.10.2009 (а.с.5).
ОСОБА_1 з 27.10.1992 по даний час зареєстрований та постійно проживає в м.Сарни Сарненського району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 13.08.1997 Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області (а.а.с.2-4).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» м.Сарни Сарненського району Рівненської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивачу з 21.08.2009 по 01.09.2010 встановлено ІІІ групу інвалідності по онко (загальне захворювання), з 26.08.2009 по 01.09.2012 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а з 14.08.2012 встановлено довічно ІІІ групу інвалідності (по онко) внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується виписками із актів огляду МСЕК №163780, №164109, №0215630 (а.а.с.34-35).
Згідно з довідкою Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.06.2020 №484/04-02-16, ОСОБА_1 перебуває на обліку та в період:
- з 21.08.2009 по 06.08.2012 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- з 07.08.2012 по 30.09.2012 - пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- з 01.10.2012 по 18.01.2017 - пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС за списком №2 за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- з 19.01.2017 по 07.12.2017 - пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- з 08.12.2017 по 07.04.2018 - пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС за списком №2 за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
- з 08.06.2018 по даний час – пенсію за списком №2 (при повному пільговому стажі) за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Також у вказаній довідці вказано, що розмір пенсії позивача станом на 21.08.2009 складав 624,54грн, працював; станом на 01.01.2014 – 1518,41грн, не працював, станом на 01.01.2016 – 1608,17грн, працював (а.с.37).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 18.01.1993 по 19.01.2014 працював у Обласній психіатричній лікарні (а.с.36).
05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про проведення перерахунку та виплати згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової та державної пенсій, в розмірах, передбачених безпосередньо наведеними нормами (а.с.36, зворот).
Листом від 15.04.2020 №5127-4918/Н-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивача про те, що підстави для перерахунку вказаних пенсійних виплат відсутні, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства України (а.а.с.8-9).
Не погодившись із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV, або спеціальним Законом №796-XII.
Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), була викладена так:
«1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
Стаття 50 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), була викладена так:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком».
Частини третя та четверта статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09.07.2007), були викладені так:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».
Надалі дія норм статей 39, 50, 54 Закону №796-XII неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України як шляхом викладення вказаних норм в іншій редакції, так і шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених статей 39, 50, 54 Закону №796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Підпунктом 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон №107-VI) частини першу та другу статті 39 Закону №796-XII було замінено однією частиною такого змісту: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI статтю 50 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI частини третю та четверту статті 54 Закону №796-ХІІ замінено чотирма частинами такого змісту:
«У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:
на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника;
на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.
До непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 22.05.2008 статті 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються в редакції, що діяла до внесення змін Законом №107-VI.
Надалі Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі – Закон №3491-VI) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 6.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (далі - Постанова №745), яка набрала чинності з 23.07.2011 та приписами якої визначені інші розміри підвищення до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених відповідно статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).
Отже, зміна правового регулювання спірних правовідносин відбулася 23.07.2011, у зв`язку з набранням чинності Постановою №745, у якій Кабінет Міністрів України реалізував своє право на встановлення розмірів соціальних виплат, передбачених для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема ст.ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Поряд з цим, у період з 22.05.2008 по 22.07.2011 жодних змін в правовому регулюванні спірних правовідносин не відбулося, у зв`язку з чим нарахування позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, мали здійснюватися в розмірах, передбачених безпосередньо статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що закони про Державний бюджет України на 2008-2010 роки наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір соціальних гарантій (виплат), що обчислюються з розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим нарахування та виплата позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії, передбачених відповідно статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ, з 22.05.2008 здійснювалися в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, від 28.05.2008 №530 та від 16.07.2008 №654, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 58 Закону№107-VI, розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, право встановлювати розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, було надане Кабінету Міністрів України і у 2009 та 2010 роках на підставі статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI (далі - Закон №835-VI) та статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 №2154-VI (далі - Закон №2154-VI) відповідно.
Проте, як встановлено судом, положення статей 39, 50 Закону №796-ХІІ, що були чинними у період з 22.05.2008 по 22.07.2011, не передбачали обчислення розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають в зонах радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в залежності від розміру прожиткового мінімуму.
Відтак, суд констатує, що стаття 58 Закону №107-VI, стаття 54 Закону №835-VI та стаття 52 Закону №2154-VI не наділяли Кабінет Міністрів України у період з 22.07.2008 по 22.07.2011 правом встановлювати розміри доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають в зонах радіоактивного забруднення, додаткової пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених відповідно статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ.
Згідно зі статтею 73 Закону №107-VI, Кабінету Міністрів України було надане право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Аналогічне право було надане Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010 роках на підставі статті 71 Закону №835-VI та статті 70 Закону №2154-VI відповідно.
Положення статті 73 Закону №107-VI, статті 71 Закону №835-VI та статті 70 Закону №2154-VI неконституційними не визнавалися та на час виникнення спірних правовідносин були діючими.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №836) установлені розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, 28.05.2008 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - Постанова №530), якою, серед іншого, встановлені розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) Кабінет Міністрів України установив, починаючи з 1 липня 2008 року доплати до пенсій, зокрема, для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в таких розмірах, щоб загальний розмір пенсії відповідної категорії осіб був не меншим абсолютних розмірів, передбачених вказаною Постановою.
Поряд з цим, Постанови №836, №530, №654 в редакції, що діяли у період з 22.05.2008 по 22.07.2011, не встановлювали розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, а відтак їх застосування при нарахуванні позивачу відповідної доплати у названий період є безпідставним та ґрунтується на неправильному застосуванні норм права.
Також, суд вважає безпідставним та необґрунтованим покликання відповідача на те, що нарахування позивачу додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону №796-ХІІ, у період з 22.05.2008 по 22.07.2011 здійснювалося відповідно до Постанов №530, №654, оскільки ні Закони №107-VI, №835-VI, №2154-VI, ні інші закони України, не наділяли Кабінет Міністрів України правом встановлювати розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо правомірності застосування постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654 при нарахуванні позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії, передбачених відповідно статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ, у період з 21.08.2009 по 22.07.2011 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з 21.08.2009, є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у період з 21.08.2009 по 19.01.2014 та з 01.01.2016 був працюючим пенсіонером, що підтверджується трудовою книжкою позивача, протоколом про призначення та розпорядженнями про перерахунок пенсії, довідкою про перебування на обліку (а.а.с.28-32, 36-37).
Враховуючи встановлені обставини, а також те, що ст.39 Закону №796-ХІІ передбачено підвищення пенсії саме непрацюючим пенсіонерам, то вимога щодо нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Водночас, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 21.08.2009 по 22.07.2011.
Щодо вимог позивача, які стосуються нарахування та виплати в належних розмірах спірних доплати до пенсії, додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суд зазначає наступне.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII (далі - №719-VII), який набрав чинності з 1 січня 2014 року, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень статей 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, суд констатує, що з 1 січня 2014 року Законом №719-VII не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ відповідно.
Чинним залишався й Порядок №1210, який встановлював менші розміри таких доплати та пенсій.
Отже, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, на переконання суду, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу доплати до пенсії як працюючому пенсіонеру, що проживає на території зони радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії як особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі, передбачених безпосередньо статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ.
Обмеження дії норм статей 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ у 2014 році відбулося після прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»» від 31.07.2014 №1622-VII (далі - Закон №1622-VII), який набрав чинності 3 серпня 2014 року.
Законом №1622-VII розділ «Прикінцеві положення» Закону №719-VII були доповнені, зокрема, пунктом 6-7, згідно з яким норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Відтак, 3 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри доплат до пенсій працюючим пенсіонерам, що проживають на території зони радіоактивного забруднення, додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначений механізм обчислення доплати до пенсії, додаткової пенсії, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, враховуючи, що Закон №719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 3 серпня 2014 року.
Така правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року в справі №285/4300/14-а, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі №619/2262/17.
Вирішуючи спір у частині нарахування та виплати в належних розмірах спірних доплати до пенсії, додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суд враховує, що у період з 21.08.2009 по 19.01.2014 ОСОБА_1 був працюючим пенсіонером.
Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (за який просить позивач у позовній заяві) відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу:
- доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону №796-ХІІ, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 20.01.2014 по 02.08.2014;
- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 50 Закону №796-ХІІ, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем за змістом відзиву, що нарахування та виплата позивачу спірних доплати до пенсії у період з 16.04.2014 по 14.10.2014, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснювалися в розмірах, передбачених Постановою №745 та Порядком №1210.
Таким чином, судом встановлено вчинення відповідачем протиправних дій щодо виплати позивачу доплати до пенсії, додаткової пенсії, передбачених відповідно статтями 39, 50 Закону №796-ХІІ, у період з 20.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно в розмірах менших, ніж було передбачено чинним законодавством.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови в нарахуванні та виплаті позивачу доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні радіоактивного забруднення, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період відповідно з 20.01.2014 по 02.08.2014 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 в належних розмірах, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу такі доплату та додаткову пенсії за вказаний період в належних розмірах є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача в частині нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як інваліду ІІІ групи та особі, віднесеній до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2016 року, то суд враховує наступне.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст.50 Закону №796-ХІІ, з 1 січня 2016 року здійснювалися відповідно до Порядку №1210.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).
Відповідно до ч.1 ст.23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII (далі – Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними.
Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.
Наведене вище, на переконання суду, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.
Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат, передбачених, зокрема, ст.50 Закону №796-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу з 1 січня 2016 року додаткову пенсію, передбачену ст.50 Закону №796-ХІІ, у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості.
Така правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, з 01.01.2016 висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі №619/2262/17, від 19.06.2018 у справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 у справі №303/6762/16-а.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком до задоволення не підлягають.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач із заявою відповідної форми про перерахунок пенсії до пенсійного органу не звертався, позаяк відповідач зобов`язаний був відновити виплату та нараховувати і виплачувати позивачу доплату як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
При цьому, твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд відхиляє, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 1 Конвенції, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст.14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013, у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 і у рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим ст.256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Системний аналіз зазначеного вище законодавства дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження стосовно соціальних виплат у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням таких виплат з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.
Такий висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.11.2019 у справі №608/957/16-а.
За таких обставин, обмеження права особи на отримання належної їй соціальної допомоги певними строками є неприпустимим, а тому відновлення порушеного права позивача щодо нарахування та виплати йому компенсації від держави, як громадянину, віднесеному до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, повинно здійснюватися судом з моменту виникнення такого права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмов протиправними, зобов¦9язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті: підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 20.01.2014 по 02.08.2014; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.08.2009 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше проведених виплат: підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 20.01.2014 по 02.08.2014 та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за періоди з 21.08.2009 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 21084076).
Рішення складено 29 січня 2021 року.
Суддя О.М. Дудар
Судове рішення № 94634522, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 29.01.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 460/4086/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: