Рішення № 94634065, 04.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/792/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 06.01.2021 у виконавчому провадженні № 64049053 про відкриття виконавчого провадження, де зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 21 690,38 грн;

- визнати протиправною постанову від 06.01.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64049053 та скасувати спірну постанову.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.01.2021 у виконавчому провадженні № 53031562 головним державним виконавчем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої зазначено виконавчий збір виділити в окреме провадження. Відтак, 06.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049053 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 21690,38грн, але не зазначено призначення цієї суми. Звертає увагу, що згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що 14.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а також акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 стягувачу - ОСОБА_2 , за ціною третіх електронних торгів - 125778,10 грн. Відтак, результати виконання вищезазначеного виконавчого провадження - 125778,10 грн, від суми 216 903,77 грн., а тому виконавчий збір повинен становити 12577, 81 грн (10 відсотків суми, що фактично стягнута). Окрім того, постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилає сторонам виконавчого провадження. Така постанова у виконавчому провадженні № 64049053 державним виконавцем не виносилась.

Ухвалою від 25.01.2021 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 01.02.2021 (вх. № 6549). Зазначає, що 14.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Відтак, 05.01.2021 державним виконавцем, на підставі заяв стягувачів про повернення виконавчих документів стягувачу по виконавчих провадженнях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , керуючись п. 1 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. 05.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 59694577 в розмірі 22146,62 грн, з примусового виконання якої державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64050261 від 06.01.2021. Окрім того, 05.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 53492090 в розмірі 26424,43 грн, з примусового виконання якої державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049089 від 06.01.2021. Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач у судове засідання 03.02.2021 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду разом із позовною заявою заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2020 не прибув, причин не прибуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка та експерта, оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у письмове провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

10.11.2016 Сихівським районним судом видано виконавчий лист № 464/9912/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 214756 грн боргу за договором позики, з яких 205906 грн основного боргу та 8851 грн 3% річних та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2147,77 грн судового збору.

На підставі заяви стягувача ОСОБА_2 старшим державним виконавцем Сихівського відділу ДВС м. Львів 02.12.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53031562.

Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС м. Львів від 27.03.2017 № 53492090 об`єднано виконавчі провадження № 53031562, № 53492090 у зведене виконавчепровадження № 53654955.

З метою виконання рішення суду, державним виконавцем Сихівського відділу ДВС м. Львів, зокрема:

- скеровано подання до Сихівського районного суду м. Львова про визначення частки належної ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, відтак ухвалою Сихівського районного суду м. Львова визначено частку належної ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (1/6 частки вкартирі № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 );

- 11.10.2018 описано та арештовано майно (кошти) відповідно до постанови від 11.10.2018;

- постановою від 04.06.2019 призначено експерта для участі у виконавчому провадженні 53031562, відтак експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок від 23.03.2020 про вартість майна 1/6 частки в картирі № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 ;

- скеровано заявку філії у Львівській області ДП «СЕТАМ» на реалізацію житлової нерухомості 1/6 частки вкартирі АДРЕСА_1 за ціною 179683,00 грн, проте згідно протоколу № 489537 торги не відбулись (стартова ціна 179683,00 грн), згідно протоколу № 493767 торги не відбулись (стартова ціна 152730,55 грн), згідно протоколу № 497964 торги не відбулись (стартова ціна 125778,10грн);

- 25.08.2020 скеровано повідомлення стягувачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про залишення за собою нереалізованого майна, а саме 1/6 частки вкартирі № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 за ціною третіх торгів 125778,10 грн.

27.08.2020 ОСОБА_2 подав заяву до Сихівського відділу ДВС у м. Львів про залишення за собою реалізованого майна, а саме 1/6 частки вкартирі АДРЕСА_1 .

Згідно постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.09.2020 у виконавчому провадженні № 53031562 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, передано ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 № 464/9912/14-ц 1/6 частки вкартири АДРЕСА_1 на загальну суму 125778,10 грн.

05.01.2021 ОСОБА_2 подав до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про повернення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості без виконання на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно постанови головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.01.2021 у виконавчому провадженні №53031562 про повернення виконавчого документу стягувачу, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 № 464/9912/14-ц повернуто стягувачу.

Постановою головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.01.2021 у виконавчому провадженні №53031562 про стягнення виконавчого збору стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 21690, 38 грн.

06.01.2021 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049053 на підставі поставнови Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові № 53031562 від 05.01.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 21690, 38 грн.

Не погоджуючись із діями головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 06.01.2021 у виконавчому провадженні № 64049053 про відкриття виконавчого провадження, постановою від 06.01.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64049053, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України “Про виконавче провадження” (далі – ЗаконУкраїни “Про виконавче провадження” в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1, 5 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За приписами ч. 3 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України “Про виконавче провадження” на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Так, положення статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Позивач зазначає про те, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Проте, на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 старшим державним виконавцем Сихівського відділу ДВС м. Львів 02.12.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53031562.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» станом на момент відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, у державного виконавця не виникло обов`язку одночасно із відкриттям виконавчого провадження виносити постанову про стягнення виконавчого збору, натомість у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2016 № 53031562 у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем зазначено, що із боржника стягується державним виконавцем виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Щодо посилань позивача як на підставу визнання протиправними дій та скасування оскаржуваної постанови позивач зазначає, що 06.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049053 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 21690,38 грн, але не зазначено призначення цієї суми.

Проте, суд вказує, що головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову від 05.01.2021 у виконавчому провадженні №53031562 про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 № 464/9912/14-ц повернуто стягувачу.

У відповіднодості до вимог Закону України «Про виконавче прловадження» постановою головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.01.2021 у виконавчому провадженні №53031562 про стягнення виконавчого збору стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 21690, 38 грн.

06.01.2021 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049053 на підставі поставнови Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові № 53031562 від 05.01.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 21690, 38 грн.

У розмінні Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

З аналізу статей 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а його безпосереднє стягнення здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Винятком з цього правила є випадки, передбачені частиною третьої статті 40 Закону №1404-VIII, зокрема повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто.

У такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на загальних підставах в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, якщо стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення продовжується на загальних підставах.

Суд вказує, що згідно постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.09.2020 у виконавчому провадженні № 53031562 передано ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом Сихівського районного суду м. Львова від 10.11.2016 № 464/9912/14-ц 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 125778,10 грн.

Оскільки коштів для стягнення виконавчого збору з позивача не було, головний державний виконавець правомірно виніс постанову від 05.01.2021 у виконавчому провадженні №53031562 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , відтак на підставі вказаної постанови про стягення виконавчого бору винесено 06.01.2021 постанову про відкриття виконавчого провадження № 64049053.

Незазначення чи помилкове зазначення у виконавчому документі певних реквізитів, зокрема зазначення призначення платежу, за умови, що інші його реквізити дають підстави ідентифікувати стягувача та боржника, не може вважатися обставиною, яка свідчить про протиправність такої постанови.

Окрім того позивача як на підставу визнання протиправною і скасування постанови від 06.01.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64049053 вказує, що згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що 14.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а також акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме 1/6 частким квартири АДРЕСА_1 стягувану - ОСОБА_2 , за ціною третіх електронних торгів - 125778,10 грн. Відтак, результати виконання вищезазначеного виконавчого провадження - 125778,10 грн, від суми 216 903,77 грн., а тому виконавчий збір повинен становити 12577, 81 грн (10 відсотків суми, що фактично стягнута).

Позивач фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця ВДВС про стягнення виконавчого збору, яку у цій справі не оскаржує.

Підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, якими у цій справі є постанова про стягнення виконавчого збору.

Судом встановлено, що порядок прийняття оскаржуваниї постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом України «Про відкриття виконавчого провадження», відповідачем не порушено, а постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконаве провадження, є чинною та ОСОБА_1 не оскаржується.

За таких обставин суд вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 0340/1792/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у п. 45 рішення в справі "Бочаров проти України", п. 53 рішення в справі “Федорченко та Лозенко проти України”, п. 43 рішення в справі “Кобець проти України”, при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши оскаржувані рішення відповідно до критерій визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому позов непідлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Червоної Калини, 109, м. Львів, код ЄДРПОУ 35009295) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови- відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 04.02.2021.

Суддя Костецький Н.В.