Рішення № 94633995, 04.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4854/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 11 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – позивач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку, Управління) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу від 30 листопада 2020 року ВП № 60836952.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року в справі № 360/1916/19 ОСОБА_1 враховано періоди роботи у медичних закладах, які дають право на виплату допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що підтверджується рішенням Управління від 23 липня 2019 року № 909190854615.

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 у сумі 45264,80 грн сформована та в електронному виді направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з вказаною роздруківкою управлінням направлялась інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 у серпні 2019 року, в подальшому щомісяця. Станом на грудень 2020 року пенсія не профінансована. Управлінням вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у справі № 360/1916/19.

Наведені вище обставини свідчать, що виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки такий боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення, тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 16 грудня 2020 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 23-24).

Ухвалою від 30 грудня 2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 30-31).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 27 січня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 45-46).

Від представника відповідача 02 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 50-54).

На виконання до Відділу 09 грудня 2019 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року № 360/1916/19 про зобов`язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 52760,70 грн.

Державним виконавцем 10 грудня 2019 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60836952.

Листом від 02 липня 2020 року № 1216-03-5/2112 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило, що рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/1916/19 виконано в частині включення заборгованості з виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 45264,80 грн до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Станом на 26 червня 2020 року рішення щодо виплати ОСОБА_1 . Пенсійним фондом України не прийнято. Щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, не надано.

Державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду.

Разом з листом від 12 жовтня 2020 року № 1216-03-8/7433 копій підтверджуючих документів не надано.

Таким чином, жодних подальших заходів, направлених на виконання рішення суду, боржником не вжито.

Тому 27 жовтня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Щодо повного та фактичного виконання вищезазначеного рішення боржником не надано інформації і станом на 30 листопада 2020 року.

Тому 30 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10200 грн, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.

Відповідач вважає, що при накладенні штрафу на боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Від Управління 02 та 03 лютого 2021 року надійшли пояснення (арк. спр. 102-103, 104-105), в яких додатково до обставин, зазначених у позовній заяві, вказано, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1916/19 заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 в сумі 45264,80 грн сформована та в електронному виді направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно з роздруківкою Управлінням направлялась інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 у серпні 2019 року, в подальшому щомісяця. Станом на лютий 2021 року пенсія не профінансована, що свідчить про відсутність в Управлінні коштів на її виплату.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, які виплачуються за рахунок коштів державного бюджету за окремою бюджетною програмою. Станом на 02 лютого 2021 року рішення щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по справі № 360/1916/19 Пенсійним фондом України не прийнято.

Враховуючи, що реєстр ведеться в електронному вигляді та направлення документів до Пенсійного фонду України Порядком № 20-1 не передбачено, роздруківка з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії є належним та допустимим доказом внесення інформації за судовим рішенням до реєстру.

Також вказано, що Управлінням вжито заходів щодо оскарження постанови державного виконавця від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в справі № 360/4345/20, яке набрало законної сили з 15 грудня 2020 року, позов Управління задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

На підставі викладеного позивач вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (арк. спр. 49).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року в справі № 360/1916/19, яке набрало законної сили 09 липня 2019 року, видано виконавчий лист № 360/1916/19 про зобов`язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 52760,70 грн (арк. спр. 61-62).

Постановою державного виконавця від 10 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60836952, копію якої направлено боржнику (арк. спр. 63, 64).

Також 10 грудня 2020 року державним виконавцем прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 66, 68).

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 19 червня 2020 року № 8685 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду, на яку отримано лист УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 02 липня 2020 року № 1216-03-5/2112, яким Управління повідомило, що рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/1916/19 виконано в частині включення заборгованості з виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 42264,80 грн до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Станом на 26 червня 2020 року рішення щодо виплати ОСОБА_1 . Пенсійним фондом України не прийнято (арк. спр. 69-70, 71).

Разом з листом від 02 липня 2020 року № 1216-03-5/2112 копій підтверджуючих документів не надано.

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 07 жовтня 2020 року № 11141 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду та обґрунтованого пояснення, чому сума заборгованості з виплати грошової допомоги, вказана у листі Управління, не відповідає сумі, казаній у рішенні суду (арк. спр. 72-74).

Листом від 12 жовтня 2020 року № 1216-3-8/7433 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило інформацію, аналогічну за змістом викладеній в листі від 02 липня 2020 року № 1216-03-5/2112. Додатково повідомлено, що відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Тобто, до розрахунку 10 місячних пенсій входить сума «Розміру пенсії за віком» та «Доплати за понаднормовий стаж» ((4352,24 + 174,24) х 10 = сумі 45264,80 грн. Судом помилково враховано до розрахунку «Підвищення по статті 29» у розмірі 761,64 грн, а також не вірно винесено рішення про розмір допомоги 52760,70 грн (арк. спр. 75-76).

Разом з листом надано протокол перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року, в якому вказано про нарахування пенсіонеру одноразової грошової допомоги в сумі 45264,80 грн (арк. спр. 77).

Постановою державного виконавця від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 за невиконання боржником рішення суду накладено на УПФУ в м. Сєвєродонецьку штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 71).

Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 18 листопада 2020 року № 14558 про надання інформації щодо стану виконання рішення суду (арк. спр. 80-81).

Постановою державного виконавця від 30 листопада 2020 року ВП № 60836952 за невиконання боржником рішення суду накладено на УПФУ в м. Сєвєродонецьку штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 83).

Також 30 листопада 2020 року державним виконавцем до Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області направлено повідомлення про вчинення УПФУ в м. Сєвєродонецьку кримінального правопорушення (арк. спр. 84-86).

Також судом встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 про накладення штрафу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року в справі № 360/4345/20, яке за даними КП «ДСС» набрало законної сили з 15 грудня 2020 року, позов Управління задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 88-94).

За даними КП «ДСС» також встановлено, що Відділом 18 грудня 2020 року подано апеляційну скаргу на рішення суду від 04 грудня 2020 року в справі № 360/4345/20, яку ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року спочатку залишено без руху, а потім за ухвалою від 25 січня 2021 року - повернуто апелянту (арк. спр.98-100, 107).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку рішення суду по справі № 360/1916/19 у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Як зазначає УПФУ в м. Сєвєродонецьку, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідного фінансування від ГУПФУ в Луганській області. На виконання листа ГУПФУ в Луганській області від 06 вересня 2018 року № 2301/05-03 з 10 вересня 2018 року забезпечено виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсії у підсистемі «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС. На підстав чого відомості нарахування по виплаті пенсій та допомоги формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до ГУПФУ в Луганській області.

На виконання рішення суду по справі № 360/1916/19 УПФУ в м. Сєвєродонецьку 19 липня 2019 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , нараховано грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 45264,80 грн, що підтверджено протоколом перерахунку, наданим державному виконавцю разом з листом від 12 жовтня 2020 року № 1216-03-8/7433 (арк. спр. 77).

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі сумі 45264,80 грн сформована та в електронному виді направлена до ГУПФУ в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, однак не профінансована (арк. спр. 9-10).

Згідно з цією роздруківкою в графі «сума» вказано 79381,70 грн.

Як зазначає позивач у письмових поясненнях, вказана сума включає заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 за судовим рішенням по справі № 360/1791/19 у розмірі 34116,90 грн та по справі № 360/1916/19 в сумі 4а264,80 грн.

Також з вказаної роздруківки слідує, що Управлінням направлено до ГУПФУ в Луганській області інформацію по заборгованості перед ОСОБА_1 у серпні 2019 року, а потім щомісяця.

Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку за відсутності відповідного фінансування від ГУПФУ в Луганській області не може виконати рішення суду в справі № 360/1916/19 у повному обсязі. При цьому, позивачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду та отримання відповідного фінансування.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Однак, суд вважає безпідставними посилання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області на норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо – переміщеним особам», якою визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо – переміщеним особам», жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.

Проте, як вже вище вказано, зважаючи на відсутність фінансування УПФУ в м. Сєвєродонецьку на виконання рішення суду в справі № 360/1916/19, суд погоджується з твердженнями позивача, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.

Крім того, суд зважає, що відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі можливо виключно у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, належними та допустимими доказами чого є попередньо винесені постанови державного виконавця про накладення штрафу.

У даному випадку така обов`язкова умова відсутня, оскільки, як вже вище вказано, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 360/4345/20, яка набрала законної сили 15 грудня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 27 жовтня 2020 року ВП № 60836952 про накладення штрафу на Управління у розмірі 5100,00 грн (попередньо винесена постанова).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 30 листопада 2020 року ВП № 60836952 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 22 грудня 2020 року № 713 (арк. спр. 28).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2102,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), структурним підрозділом якого є відповідач.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 30 листопада 2020 року ВП № 60836952 про накладення на Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Стягнути на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова