Рішення № 94633676, 04.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. справа № 300/4026/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду О.Л.Тимощук, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Куций Олександр Степанович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), 31.12.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) у якій просить:

- визнати неправомірними дії щодо незарахування до трудового стажу роботи у колгоспі "Росія" у період з 01.05.1975 по 31.12.1995 на посаді різноробочої;

- зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу роботу в колгоспі "Росія" у період з 01.05.1975 по 31.12.1995 на посаді різноробочої, призначити та виплачувати з 24.02.2020 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу протиправно відмовлено в зарахуванні до її загального трудового стажу роботу в колгоспі «Росія», який знаходився в Первомайському районі Автономної Республіки Крим з 01.05.1975 по 31.12.1995 на посаді різноробочої. Виходячи із рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідач відмовляється враховувати стаж у зв`язку з тим, що стаж роботи ОСОБА_1 підтверджується довідками, які підписані посадовими особами тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, а жодні документи з окупованої території не визнаються на території України. Така позиція відповідача суперечить законодавству України та практиці Європейського суду з прав людини. Представник позивача вказує, що згідно представлених документів, загальних трудовий стаж у колгоспі «Росія» становить 20 років 8 місяців, що є достатнім для призначення пенсії по віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

1.2. Позиція відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що згідно статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначається тимчасово окупованою територією, а тому довідки, видані на її території, не можуть бути взяті до уваги при обчисленні позивачці пенсії. При цьому слід врахувати, що в довідці №20 від 13.02.2020 чітко зазначені періоди роботи в колгоспі за 1991-1995 роки, які підлягають зарахуванню, а саме з травня 1991 року по жовтень 1993 року та з липня 1994 року по жовтень 1994 року, з квітня 1995 року по травень 1995 року, жовтень 1995 року. Таким чином, навіть за умови врахування періодів роботи в колгоспі до страхового стажу на підставі довідок №№ 134, 135, 136, 137 від 31.10.2018 про заробіток та кількість відпрацьованих вихододнів за 1975-1990 роки та №№ 17, 18, 19, 20 від 13.02.2020 по стаж та заробіток за 1991-1995 роки, виданих адміністрацією Жовтневого сільського поселення Першотравневого району Республіки Крим, стаж ОСОБА_1 становить менше 15 років, тобто права на призначення пенсії за законодавством України вона не має. Тому, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини ухвали суду заяву адвоката Куцого Олександра Степановича який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надати суду належним чином засвідчені копії усіх документальних доказів, які слугували підставою для прийняття рішення №401 від 03.03.2020 про відмову в призначенні пенсії та правове обґрунтування з посиланням на законодавчі норми не взяття до уваги довідок, виданих органами анексованої Автономної Республіки Крим. Зазначений документ надати суду у межах п`ятнадцятиденного строку з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження згідно з частиною 10 статті 171 КАС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана представником позивача 19.01.2021 та відповідачем 11.01.2021, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с.29, 30).

До суду 25.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов №0900-0802-7/2109 від 20.01.2021 (а.с. 31-36). Також до відзиву долучені матеріали пенсійної справи позивача (а.с.37-81).

Від представника позивача 03.02.2021 надішла відповідь на відзив (а.с.85-87), проте суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Тому зазначений документ не береться судом до уваги, оскільки його подання не передбачене процесуальним законом.

Інших документів на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в строк на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , з метою призначення пенсії за віком, звернулася 24.02.2020 із відповідною заявою до відповідача (а.с.38), до якої долучено визначені в розписці-повідомленні документи (а.с.39).

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №401 від 03.03.2020 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна чи була чинною станом на момент вчинення дії чи бездіяльності, прийняття рішення, виникнення події чи обставини, з якою пов`язуються ці правовідносини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі також Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також Закон №1058), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до приписів частини 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі також Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За приписами пункту 3.3 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, (надалі також - Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, відповідач вказав виключно на те, що при розрахунку страхового стажу не зараховано довідки видані органами тимчасово окупованої території України. Відповідачем вказано, що згідно чинного законодавства, документ, виданий підприємством, установою, організацією або їх правонаступниками, яке розміщується на тимчасово окупованій території України, є недійсним і не створює правових наслідків. Водночас відповідачем вказано, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 7 років.

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17.

Суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження трудового стажу в колгоспі містяться: - трудова книжка колгоспника, видана на ім`я ОСОБА_1 , рік вступу в колгосп - 1984, колгосп «Росія», Окрябирська сільрада, Первомайський район, Кримська республіка в якій значиться період роботи з 1984 року по 1991 рік (а.с.45, 63); - довідка адміністрації Октябирського сільського поселення Первомайського району Республіки Крим №20 від 13.02.2020, про членство позивача в колгоспі з 1991 року - по 1995 рік із зазначенням встановленого мінімуму трудоднів та відпрацьованих вихододнів (а.с.46); - довідка адміністрації Октябирського сільського поселення Первомайського району Республіки Крим №237 від 31.10.2018 про членство позивача в колгоспі з 1975 року - по 1990 рік із зазначенням встановленого мінімуму трудоднів та відпрацьованих вихододнів (на звороті а.с.63); - свідоцтво про трудовий стаж ОСОБА_1 , видане Октябирською сільською радою з 1975 року по 1990 рік із зазначенням встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів (а.с.79). Усі вказані документи містяться в матеріалах пенсійної справи позивача.

Таким чином, усі ці документи повинні братися до уваги відповідачем при розрахунку загального страхового стажу, оскільки в іншому випадку це буде порушувати базове право позивача за соціальних захист. Водночас, суд наголошує, що врахування відомостей таких довідок до загального трудового стажу позивача ніяким чином не може легалізувати владу, яка розміщується на тимчасово окупованій території України. Отже, з врахуванням висновків, зроблених судом, рішення про відмову в призначенні пенсії №401 від 03.03.2020 яким відповідно відмовлено в зарахуванні періодів роботи позивача в колгоспі «Росія» з 01.05.1975 по 31.12.1995 є протиправним.

Проте, беручи до уваги зазначені вище документи, судом встановлено часткове відпрацювання ОСОБА_1 вихододнів у 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1985, 1988 роках. Поважність чи неповажність не відпрацювання таких вихододнів судом, виходячи з поданих документів, встановити неможливо. Проте, в силу вимог статті 56 Закону № 1788, в разі при обчисленні стажу роботи в колгоспі, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, час роботи за фактичною тривалістю повинен враховуватися органом пенсійного фонду при обрахунку трудового стажу. Враховуючи, що позивач не довела поважність не відпрацювання таких вихододнів, трудовий стаж 1975, 1977, 1978, 1980,1981, 1985, 1988 підлягає зарахуванню за фактичною тривалістю.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці колгоспника та архівних довідках відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовна вимога зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу роботи в колгоспі «Росія» у період з 01.05.1975 по 31.12.1995 на посаді різноробоча, підлягає частковому задоволенню.

Що ж стосується вимоги призначити та виплачувати з 24.02.2020 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, то суд зазначає про передчасність такої вимоги. Ураховуючи те, що відповідачем взагалі не взято до уваги наявні в матеріалах пенсійної справи документи, підтверджуючі трудову діяльність відповідача та не здійснено розрахунок трудового стажу в періоди повного та неповного відпрацювання трудоднів, суд не може встановити наявність в позивача достатнього трудового стажу для призначення позивачу пенсії за віком. Тому, вірним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2020 про призначення пенсії із врахуванням усіх наявних документів щодо трудової діяльності позивача та висновків суду в даній справі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №43.19018/356804032 від 28.10.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.22).

З огляду на підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за подання даної позовної заяви та часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) щодо не зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до трудового стажу роботу в колгоспі «Росія» на посаді різноробоча у періоди: з травня 1975 по жовтень 1975; з січня 1977 по листопад 1977; з лютого 1978 по грудень 1978; з вересня 1980 по листопад 1980; жовтень 1981; з березня 1984 по липень 1986; з квітня 1987 по серпень 1988; з грудня 1988 по грудень 1990; з травня 1991 по жовтень 1993, з липня 1994 по жовтень 1994; з квітня 1995 по липень 1995; жовтень 1995.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) про відмову в призначенні пенсії №401 від 03.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 24.02.2020 із урахуванням усіх наявних документів, підтверджуючих стаж роботи ОСОБА_1 в колгоспі «Росія» у періоди з 01.05.1975 по 31.12.1995 та висновків суду в даній адміністративній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.