Рішення № 94633674, 04.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. справа № 300/2709/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА, Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА, Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Крамаренко Катерина Сергіївна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА, Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА, Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області, про:

- визнання протиправною бездіяльності Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА щодо відмови позивачу, як учаснику бойових дій, у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 05.02.2008 по 16.05.2013 та зобов`язання Житомирський обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА нарахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 05.02.2008 по 16.05.2013;

- визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА щодо відмови позивачу, як учаснику бойових дій, у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 20.12.2013 по 24.11.2015, з 2019 по 2020 рік, та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА нарахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 20.12.2013 по 24.11.2015, з 2019 по 2020 рік;

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови позивачу, як учаснику бойових дій, у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 03.02.2016 по 03.08.2018 та зобов`язання Департамент соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області нарахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня у визначеному чинним законодавством розмірі за період з 03.02.2016 по 03.08.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що разова грошова допомога до 5 травня у спірні періоди повинна виплачуватися позивачу у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30.10.2020 до суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА (а.с.30-32). Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. Представник відповідача за значив, що в Управлінні на персоніфікованому обліку пільгових категорій позивач перебував: як учасник бойових дій з 20.12.2013 по 24.11.2015, з 03.08.2018 до 02.05.2019; як особа з інвалідністю внаслідок війни III групи з 02.05.2019 по 01.05.2020; та користувався пільгами, передбаченими статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", про що внесено відомості в базу даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Щорічна разова грошова допомога до 5 травня, передбачена частиною п`ятою статті 12 та частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветерані війни, гарантії їх соціального захисту", управлінням виплачувалась позивачу тільки у 2015, 2019 та 2020 роках. Вказує, що Управління не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність інших органів, які здійснювали такі виплати позивачу у 2013 та у 2014 роках, оскільки у 2013 та у 2014 роках виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу Управлінням не здійснювалась. Щодо порядку проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Управлінням у 2015 та у 2019 роках зазначено, що на час проведення виплат у 2015 та 2019 році пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12-16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних ресурсів державного і місцевого бюджетів, був чинним, тому одноразову грошову допомогу до 5 травня позивачу у 2015 та у 2019 році позивачу було виплачено відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Крім цього, зазначено, що позивачем пропущено встановлений строк для звернення до суду з даним позивом у частині позовних вимог за період з 2015 по 2019 рік. Щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році відзив обґрунтовано тим, що позивачу у 2020 році щорічну разову допомогу до 5 травня виплачено в порядку та у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи в розмірі 3160 гривень, та у відповідача немає правових підстав та бюджетних асигнувань для виплати грошової компенсації в розмірах, які не визначені постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

03.11.2020 до суду надійшов відзив Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області (а.с.38-40). Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що в виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги у 2016, 2017, 2018, 2019 роках позивачу здійснювалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Просив в задоволенні позову відмовити.

03.11.2020 до суду надійшов відзив Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА (а.с.43). Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. Зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 не має зворотної дії в часі та не впливає на правовідносини щодо нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у 2009-2013 роках. Крім того, зазначено, що в рішенні Конституційного суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 роз`яснено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Також, відповідач покликається на пропуск позивачем строку, встановленого для звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2019 роки.

Ухвалою суду від 16.11.2020 зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20).

Ухвалою від 28.01.2021 судом поновлено провадження у справі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.12.2008 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебував на персоніфікованому обліку пільгових категорій, як учасник бойових дій до 02.05.2019, та з 01.05.2020 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій та користується пільгами, передбаченими статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.12).

При цьому, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.05.2019 (дійсне до 01.05.2020) має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни у період з 02.05.2019 по 01.05.2020, перебував на персоніфікованому обліку пільгових категорій, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи у вказаний період з 02.05.2019 по 01.05.2020 та користувався пільгами, передбаченими статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.12).

Позивач звертався до відповідачів із заявами про нарахування і виплату позивачу допомог як учаснику бойових дій та як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" за період з 2009 по 2020 роки.

Зокрема, за результатом розгляду заяви від 03.06.2020, Департамент соціальної політики Коломийської міської ради відповіддю №2626/04-26 від 12.06.2020 повідомив позивача, що одноразова грошова допомога до 5 травня у період з 2017 по 2019 роки виплачена позивачу в розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України (а.с.5, 6, 8).

За результатом розгляду заяви позивача від 11.06.2020 Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА відповіддю №Ш-3 від 24.06.2020 повідомило позивача, що одноразова грошова допомога до 5 травня у 2015, 2019 та 2020 роках виплачена позивачу в розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України. Водночас зазначено, що у період з 2009 по 2014 та з 2016 по 2018 роки допомога, передбачена частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не виплачувалась Управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської РДА, а іншим органом (а.с.7).

На звернення позивача, Житомирський обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА відповіддю від 28.09.2020 за №21102/02 повідомив позивача, що одноразова грошова допомога до 5 травня у період з 2009 по 2013 роки виплачена позивачу в розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України (а.с.10).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо нездійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у період з 2008 року по 2020 рік в розмірі, визначеному частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком", та статтю 13 цього Закону України доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної частини статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпунктів 1, 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статей 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частин п`ятих статей 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якими щорічно до 5 травня: учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - Постанова № 112) установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 гривень (підпункт 1 пункту 1), особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи здійснюється у розмірі 3160 грн. (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частинами п`ятими статей 12, 13 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" і Постанова № 112.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частинами п`ятими статей 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону № 367-ХІV.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Крім того, у вказаному рішенні за результатами розгляду зразкової справи Велика Палата Верховного Суду виклала наступний правовий висновок.

Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зокрема, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.

Враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 23.06.2020 у справі №440/2546/20 та згідно змісту судового рішення Верховного Суду у вищевказаній зразковій справі встановлено, що дана адміністративна справа щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є типовою справою по відношенню до зразкової справи №440/2722/20, оскільки відповідачем у таких справах є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, при ухваленні рішення в даній справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно частини п`ятої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі.

Як встановлено відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.05.2019 (дійсне до 01.05.2020) має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни у період з 02.05.2019 по 01.05.2020, перебував на персоніфікованому обліку пільгових категорій, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи у вказаний період з 02.05.2019 по 01.05.2020 та користувався пільгами, передбаченими статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.12.2008 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебував на персоніфікованому обліку пільгових категорій, як учасник бойових дій до 02.05.2019, та з 01.05.2020 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій та користується пільгами, передбаченими статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.12).

Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни - сім мінімальних пенсій за віком, оскільки вказана допомога є в більшому розмірі.

За таких обставин, є необґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у період з 2008 року по 2020 рік в розмірі, визначеному редакцією частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV та зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2008 року по 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, визначеному редакцією частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що позивач оскаржує дії відповідача, які вважає триваючим порушенням.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зауважує, що основною складовою "права на суд" є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові та практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не порушено шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо встановленого судом права позивача на соціальне забезпечення у порядку редакції частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, суд зазначає наступне.

Як встановлено, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку частини 5 статті 13 редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни - сім мінімальних пенсій за віком, а не як учасник бойових дій - п`ять мінімальних пенсій за віком, що є спірним в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Така правова позиція врегулювання питання щодо визначення судом ефективного способу відновлення порушеного права застосовується і Касаційними адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, враховуючи наведене, з метою ефективного захисту права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 9, 139, 241-246, 250, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА (код ЄДРПОУ 20558069, вул. І.Франка, 3, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської ОДА (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, 10005), Управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА, Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 03193399, вул. Чорновола, 55, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у період з 2008 року по 2020 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.