Рішення № 94633658, 04.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 280/7535/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверін-Агро» (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 60, кв. 2, м. Мелітополь, Запорізька область, 72310), в особі представника - адвоката Михайлишина Анатолія Івановича ( АДРЕСА_1 ), до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Музична, буд. 2а, м. Запоріжжя, 69063) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверін-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Сєверін-Агро»), в особі представника - адвоката Михайлишина Анатолія Івановича, до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління Укртрансбезпеки), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 08.09.2020 №201987 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, просить: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що загальна маса автомобіля з вантажем не перевищує нормативно допустиму, при цьому під час проведення зважування працівникам Управління Укртрансбезпеки не було взято до уваги, що вантаж (пшениця) є сипучим та подільним і міг зміститись при будь-якому русі чи гальмуванні автомобіля. Позивач стверджує, що на сьогодні відсутня офіційно затверджена методика зважування сипучого вантажу по осях. Також посилається на те, що незважаючи на нібито перевищення вагових параметрів на одну вісь, подальший рух транспортного засобу працівниками Управління Укртрансбезпеки не заборонявся, автомобіль продовжив подальший рух по маршруту перевезення. Зазначає, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Повідомлення про розгляд справи позивач не отримував. Вказані обставини, в їх сукупності, на думку позивача свідчать про протиправність винесеної постанови та є підставами для її скасування.

Ухвалою від 27.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7535/20. Судове засідання призначено на 30.11.2020 з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Також відповідача попереджено про можливі наслідки ненадання відзиву, передбачені ч.4 ст.159 КАС України.

У судове засідання представник відповідача не прибув, відзив та інші документальні докази суду не надав.

Ухвалою від 30.11.2020 судове засідання відкладалось до 14.12.2020.

14.12.2020 представником позивача подано додаткові пояснення відповідно до яких, використання вирівнювальних доріжок при проведенні габаритно-вагового контролю суперечить вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь» вирівнювальні доріжки, які застосовувались під час зважування транспортного засобу 01.08.2020, а також подано додаткові документи по справі, а саме адвокатський запит від 23.11.2020 № 4, відповідь Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 27.11.2020 №188аз/41/32/01-2020.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив та документи на його обґрунтування суду не надав.

Згідно з приписами ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В даному випадку відповідач без поважних причин відзив не надав. Твердження позивача, викладені в позові та додаткових поясненнях, жодним чином не спростував.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням зазначених норм справа вирішується на підставі наявних доказів.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ТОВ «Сєверін-Агро» (код ЄДРПОУ 41414043) зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.06.2017 за №11011020000005128.

Основним видом діяльності позивача є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

01.08.2020 головним спеціалістом ВДК Управління Укртрансбезпеки о 22 год. 30 хв. на 129 кілометрі +603 м автодороги Н-30 (пересувний ГВК) проведено перевірку автомобіля DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , із напівпричепом REISCH, номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено порушення, перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 5 % але не більше 10 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Також під час перевірки складено Акт № 031760 від 01.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Відповідно до вказаного Акту габаритно-ваговий контроль здійснено на 129 кілометрі +603 м автодороги Н-30 (пересувний ГВК). Під час контролю зафіксовано: вид пшениця; маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів - с. Басань (Пологівський р-н, Запорізька область-м. Бердянськ -99 км; нормативно допустима повна маса - 40,0 тон, фактична 38,6 т.

До Акту № 031760 від 01.08.2020 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.08.2020 № 031760, відповідно до якого до сплати підлягає 59,40 євро. Згідно вказаного розрахунку навантаження на одиночну вісь склало 11,750 т, при нормативно допустимому 11 т, що становить на 6,8 % перевищення параметрів від нормативу.

08.09.2020 в.о. начальником Управління Укртрансбезпеки Гненним Є.В. розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №201987, відповідно до якої до ТОВ «Сєвєрін-Агро» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн. за допущення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи вищезазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про дорожній рух", до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною третьою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567(далі по тексту - Порядок №1567).

У відповідності до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1, підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктами 14, 16 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідачем направлення на рейдову перевірку, для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на 129 кілометрі + 603 м на автодорозі Н-30 не надано.

Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Пунктом 18 Порядку № 879 встановлено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Водночас, згідно з п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку №879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом береться до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.

Отже, плата за проїзд великовагового транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Плата за проїзд є формою відповідальності особи, що застосовується як засіб державного примусу та контролю, передбачений зокрема, Законом України "Про автомобільний транспорт", постановою № 30 та постановою №879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування", покладаючи на правопорушників додаткові обтяження у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року№879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

При цьому згідно пунктів 31, 31-1 Порядку №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Щодо твердження позивача про те, що з акту проведення перевірки, розрахунку та довідки не видно, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

При цьому, згідно з п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На підтвердження правильності зважування вантажного автомобіля 01.08.2020 відповідачем не надано до суду жодного документу щодо вимірювального та зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю. Вказані дані також не містяться в Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та в розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Таким чином, в жодному з документів, складених посадовими особами управління Укртрансбезпеки, не містяться відомості про заводський номер ваг, які ними використовувалися.

Відповідно до пп. 5-1 п. 2 Порядку № 879, документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно із п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, фактична маса не повинна перевищувати 40т.

Згідно акту №031760 від 01.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення осьових параметрів, замість нормативно допустимих 11,0 т, навантаження становило 11,750 т. При цьому в 9 даного акту відсутні дані про відстані між осями.

Також, згідно з п.21. Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до пп. 23 - 24 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачені частиною першою, другою, третьою і четвертою ст. 121, статтями 121-1, 126, ч. 1, 2, 3 і 4 ст.130, статтями 132-1,206-1 цього кодексу працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення) ч. 1. ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З аналізу викладених положень Порядку №879 слідує, що транспортний засіб, у якого виявлено перевищення габаритно-вагових параметрів, затримується та може продовжувати рух тільки після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Акту №031760 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.08.2020, загальна маса транспортного засобу становила 38,6 т, нормативно допустима 40,0 т, однак навантаження на одиночну вісь 11,75 т, замість нормативно допустимої 11 т.

Таким чином, встановивши перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений, до внесення плати за його проїзд.

Також, відповідно до п. 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь який інший спосіб.

Згідно з п. 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритного контролю фактів перевищення габаритно- вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Матеріали справи не містять жодних доказів з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власникові транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 власником транспортних засобів, які перевірялись 01.08.2020 є ОСОБА_1 . Відповідачем не надано до суду документу який підтверджує, що автомобільним перевізником у даному випадку є ТОВ «Сєверін-Агро».

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Згідно з п. 5 Правил 30, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Відомості про маршрути руху зазначених транспортних засобів оприлюднюються Укравтодором та Національною поліцією в газеті "Урядовий кур`єр".

В «Урядовому кур`єрі» від 13 березня 2020 року головою Державного агентства автомобільних доріг України О. Кубраковим, головою Державної служби України з безпеки на транспорті О. Погорілим, заступником голови - керівником патрульної поліції Національної поліції України О. Фацевич (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/perelik-avtomobilnih-dorig-dlya-proyizdu-velikogab/), оприлюднено перелік автомобільних доріг для проїзду великогабаритного і великовагового транспорту та визначено маршрути руху автомобільними дорогами загального користування державного значення автотранспортних засобів-контейнеровозів за висотою від поверхні дороги до 4,35 м без отримання спеціального дозволу на участь у дорожньому русі.

Так, відповідно до застережень загальна маса транспортних засобів не може перевищувати параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до акту № 031760 від 01.08.2020 повна маса транспортного засобу становить 38,6 тон, а нормативно допустима 40,0 т, найменування вантажу - пшениця.

Згідно з п. 2 листа Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 27.11.2020 № 188аз/41/32/01-2020 дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні на подільний вантаж не видається.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 р. за № 1171/29301 (далі - Вимоги до облаштування ПГВК), пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.

Згідно з пп. 2 п. 3 Розділу ІІ Вимог до облаштування ПГВК, пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле.

Відповідно до пп. 2 п. 5 Розділу ІІ Вимог до облаштування ПГВК пересувний пункт повинен бути укомплектований комплектом пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки.

Відповідно до п. 1.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь» (далі - ДСТУ) цей стандарт застосовують до приладів ЗР (дорожніх транспортних засобів у русі), які:

- установлено в контрольованій площі зважування (Т.2.1);

- використовують для визначення та відображення маси транспортного засобу, навантажень на одинарні осі та, якщо застосовно, навантажень на групи осей дорожнього транспортного засобу в русі;

та - установлено в місці, де контролюють швидкість руху транспортного засобу.

Відповідно до п. В.3 ДСТУ під`їзні шляхи до і після вантажоприймального пристрою повинні складатися зі стійкої несної конструкції з бетону чи аналогічного стійкого матеріалу, яка спирається на відповідну основу та яка повинна забезпечити одночасно, приблизно на рівні плоскої поверхні опори всіх шин, прямий, гладкий під`їзд, з`їзд і проїзд транспортного засобу по вантажоприймальному пристрою.

Згідно з п. В.4 ДСТУ кожен із цих під`їзних шляхів повинен мати довжину не менше ніж 16 м.

Відповідно до п. С.1 ДСТУ для досягнення необхідного рівня точності під`їзний шлях повинен охоплювати наведені нижче мінімальні вимоги до гладкості поверхні:

a) протягом 8 м, до і після вантажоприймального пристрою поверхня під`їзного шляху повинна бути в межах допуску ± 3 мм від рівня горизонтальної площини або поперечно-похилої площини, яка охоплює вантажоприймальний пристрій, та

b) поверхня під`їзного шляху за межами 8 м довжини під`їзного шляху на вантажоприймальний пристрій повинна бути в межах допуску ± 6 мм від рівня горизонтальної площини або поперечно- похилої площини, яка охоплює вантажоприймальний пристрій.

Відповідачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що засоби вимірювання, якими було визначено перевищення вагових норм, відповідають вимогам ДСТУ. Разом з тим, позивач зазначає про їх невідповідність вищенаведеним вимогам.

Згідно з п. 3 додатку 2 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94, за нормованих робочих умов і за наявності перешкоди вимоги до експлуатаційних характеристик повинні бути такими, як встановлено вимогами відповідних національних стандартів та технічних специфікацій, що застосовуються для певних засобів вимірювальної техніки.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними, доказів іншого відповідачем суду не надано.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне, спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III).

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Абзацом 3 п.20 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п.26 та п.27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Відповідачем на надано суду доказів повідомлення позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, що є порушенням вимог Порядку №1567.

Отже, враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №201987 від 08.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Сєверін-Агро» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру у розмірі 2102,91 грн.

Відповідно до пункту 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн., тобто у розмірі судового збору, що передбачений Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверін-Агро» (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 60, кв. 2, м. Мелітополь, Запорізька область, 72310) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Музична, буд. 2а, м. Запоріжжя, 69063) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 201987 від 08.09.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверін-Агро» (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 60, кв. 2, м. Мелітополь, Запорізька область, 72310; код ЄДРПОУ 41414043) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.02.2021.

Суддя Р.В. Кисіль