Рішення № 94633483, 04.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/3712/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року до загального стажу; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на заводі "Стеатит" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський Стеатит", код 14313814) з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року в страховий стаж при призначенні пенсії; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року з дня її призначення.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2020 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, до якої долучила необхідні документи. За результатами розгляду такої уповноваженим органом було повідомлено про не включення до її страхового стажу періоду трудової діяльності на заводі «Стеатит» з 05.11.1984 по 23.07.1991 з підстав невідповідності запису в трудовій книжці вимогам чинного законодавства. Так, такий запис завірено печаткою підприємства, яку, на думку працівників органу Пенсійного фонду України, неможливо розпізнати. Зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на керівника підприємства, а тому невиконання таких вимог не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

02 грудня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0702-8/43584 від 27.11.2020, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду поданих громадянкою ОСОБА_1 документів для призначення пенсії до стажу такої не враховано період роботи на заводі «Стеатит» з 05.11.1984 по 23.07.1991, оскільки запис в трудовій книжці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, такий запис завірено печаткою, з якої неможливо прочитати назву підприємства та код ЄДРПОУ. Листом від 23.09.2020 заявницю повідомлено про наявні неточності та рекомендовано надати додаткові документи для підтвердження такого стажу. Однак такі до органу Пенсійного фонду України від ОСОБА_1 не надходили.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Перечинського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучила трудову книжку № НОМЕР_1 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення №315 від 11.11.2019, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про зміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтво про шлюб, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру та паспорт.

При прийнятті від ОСОБА_1 зазначеної заяви з долученими до неї документами посадова особа повідомила заявника про недостатність необхідних для призначення пенсії документів, зокрема: довідки про зарплату до 01.07.2000, заяви виплату через банк, довідки про стаж за період з 1984 по 1991 роки. При цьому посадова особа органу Пенсійного фонду України встановила строк для подання таких документів до 12 листопада 2020 року (арк. спр. 32).

За результатами розгляду поданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) №071850001565 від 20.08.2020 ОСОБА_1 призначено з 28 липня 2020 року пенсію за віком з врахуванням страхового стажу 34 роки 9 місяців 23 дні.

При цьому листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №1983-2063/К-02/8-0700/20 від 23.09.2020 ОСОБА_2 повідомлено про не включення періоду роботи з 05.11.1984 по 23.07.1991 на заводі «Стеатит» до страхового стажу та необхідність підтвердження такого уточнюючими документами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати до її страхового стажу періодів роботи з 05.11.1984 по 23.07.1991 на заводі «Стеатит», з метою захисту права на пенсійне забезпечення, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на заводі «Стеатит» з 05.11.1984 по 23.07.1991 орган Пенсійного фонду аргументує нечіткістю відтиску печатки підприємства, що засвідчує запис в трудовій книжці про звільнення з такого.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788).

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подала трудову книжку, в якій наявні відомості про прийняття ОСОБА_1 05 листопада 1984 року на роботу на завод «Стеатит» та звільнення з такого 23 липня 1991 року. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Згідно п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд вважає, що відомості трудової книжки № НОМЕР_1 є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на заводі «Стеатит». Натомість архівна довідка про підтвердження стажу роботи повинна враховуватися виключно у випадках відсутні відповідних відомостей в трудовій книжці.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неможливість підтвердження трудового стажу на заводі «Стеатит» з огляду на нечіткість відтиску печатки, яким завірено запис про звільнення з такого. Суд зазначає, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, тягар доведення правомірності прийнятого рішення покладається саме на суб`єкт владних повноважень.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства покладають саме на роботодавця обов`язок щодо повноти ведення обліку особового складу та заробітної плати працівників, за недотримання якого встановлена відповідальність.

Тому суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці. Більше того, пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок недотримання роботодавцем порядку обліку особового складу та заробітної плати, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Тому, проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. При цьому, суд враховує те, що згідно із законодавчими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу на заводі «Стеатит» у період з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року, а тому висновок ГУ ПФУ в Закарпатській області про те, що такий не може бути врахований, є безпідставними.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мала право на зарахування до страхового стажу період роботи на заводі «Стеатит», а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року до страхового стажу при призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на заводі "Стеатит" з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року в страховий стаж при призначенні пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням стажу з 05 листопада 1984 року по 23 липня 1991 року з дня її призначення.

5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 840,80 гривень (Вісімсот сорок гривень 80 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін