Рішення № 94633457, 19.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/2824/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.Ю.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився;

представник позивача: адвокат Юрик Богдан Ігорович;

відповідач: Яношівська сільська рада - представник адвокат Орябко Михайло Васильович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник не з"явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Яношівської сільської ради (90233, Закарпатська область, Берегівський район, с. Яноші, вул. Шевченка, 41, код ЄДРПОУ 04348987), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання рішення протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 19 січня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 03 лютого 2021 року у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці по тимчасовій непрацездатності з 20 січня 2021 року по 01 лютого 2021 року.

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Яношівської сільської ради, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 червня 2018 року № 85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік».

31 серпня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

10 листопада 2020 року ухвалою суду залучено до участі в справі - Головне управління ДПС у Закарпатській області.

10 грудня 2020 року закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що вважає рішення Яношівської сільської ради від 22.06.2018 року №85 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки незважаючи на те, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, під час його прийняття відповідачем не дотримано регуляторної процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, не оприлюднено проекту регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Враховуючи факт не оприлюднення оскаржуваного рішення, позивач об`єктивно не знав про свій обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно у 2019 році в розмірі 1,0 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування та не міг його виконати. Зважаючи на факт отримання податкового повідомлення-рішення від 04.08.2020 року №0082776-5144-0703, з великим ступенем ймовірності, можна зробити висновок про настання у позивача майбутніх збитків у розмірі 146 610, 01 грн., як наслідок порушення відповідачем встановленої законодавством процедури прийняття та оприлюднення регуляторного акту - рішення Яношівської сільської ради від 22.06.2018 року №85.

24 вересня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просять суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування якого вказано, що прийняття Яношівською сільською радою нормативно-правового акту про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов`язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Тому, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення сесії, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу. Однак, у змісті позову позивачем не зазначено яким чином порушено саме суб`єктивні права, свободи та інтереси позивача. Крім того, відмічають, що недодержання вимог правових норм, а також правил, які регулюють порядок прийняття рішення, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого рішення недійсним (протиправним) лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення в цілому. Проте знову ж таки позивачем не зазначено жодних доказів або ж аргументів які б указували на неправильність рішення та встановлення податків та зборів. Якщо ж рішення в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття рішення не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

04 січня 2021 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що з огляду на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», у органів місцевого самоврядування у 2018 p., відсутній обов`язок офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів. А доводи позивача про незаконність рішення Яношівської сільської Ради від 22 червня 2018 року № 85, у зв`язку з його неоприлюднення, є безпідставними та необґрунтованими.

Представником третьої особи письмових пояснень щодо позову або відзиву до суду, у строк наданий судом в ухвалі суду про від 10 листопада 2020 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про з`явлення до суду від 10 грудня 2020 року, (а.с. 73).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії В00 № 408683 від 29 листопада 2001 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР № 23090170000000571 є суб`єктом підприємницької діяльності, (а.с. 4).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2019 року № 163750058, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості, будівля готельного комплексу загальної площею 3513,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 7).

22 червня 2018 року Яношівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області рішенням № 85 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік», керуючись статтею 266 ПК України, пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою КМУ від 24.05.2017 р. № 483, Яношівська сільська рада вирішила відповідно до підпункту 1 пункту 1 установити на території Яношівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1, (а.с. 10).

Відповідно до додатку 1 встановлено ставку податку на будівлі готельні в розмірі 1,0 відсоток, (а.с. 11).

19 червня 2019 року Яношівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області рішенням № 115 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік», керуючись статтею 266 ПК України, пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою КМУ від 24.05.2017 р. № 483, Яношівська сільська рада вирішила відповідно до підпункту 1 пункту 1 установити на території Яношівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1, (а.с. 66).

04 серпня 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області прийнято податкове - повідомлення рішення № 0082776-5133-0703 відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до якого загальна сума податкового зобов`язання за платежем 18010300 становить за 2019 рік 146 610,01 грн., (а.с. 12).

Вважаючи, що спірне рішення відповідача не було належним чином та в строки, передбачені законодавством офіційно оприлюднене у друкованих засобах масової інформації та доведено до відома платників податку, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII було запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Вказаним Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Приписами пункту 24 та пункту 28 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях, зокрема, сільської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України та приймається рішення щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках, а також земельному податку.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно частини першої статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов`язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.

Тому, звертаючись до суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, позивач має обґрунтувати не лише зміст позовних вимог, а і факт порушення цим актом його суб`єктивних прав, свобод, інтересу.

Щодо доводів представника відповідача, що у змісті позову позивачем не зазначено яким чином порушено саме суб`єктивні права, свободи та інтереси позивача, судом встановлено наступне.

Незалежно від підстав позову, визначених позивачем, адміністративні суди перевіряють коло обставин, що можуть слугувати підставами позову, з одного боку - для встановлення обов`язку вчинити певну дію (наявності права на прийняття рішення), з іншого - на доведення правової заінтересованості особи у виконанні цього обов`язку саме на її користь.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Дослідивши зміст оскаржуваного рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 червня 2018 року № 85 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік", судом встановлено, що спірне рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки на підставі даного рішення ГУ ДПС у Закарпатській області прийнято податкове - повідомлення рішення № 0082776-5133-0703 від 04 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 відповідно до якого загальна сума податкового зобов`язання за платежем 18010300 становить за 2019 рік 146 610,01 грн., (а.с. 12), а відтак дані доводи представника відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується правомірності прийняття Яношівською сільською радою рішення № 85 від 22 червня 2018 року, то суд дійшов висновку, що вказане рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, в межах повноважень та згідно із законом, тому підстави для визнання його протиправним і нечинним відсутні, що обґрунтовується наступним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, під час його прийняття відповідачем не дотримано регуляторної процедури, передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, не оприлюднений проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та самого Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності",

На перевірку даних доводів позивача, судом встановлено наступне.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як встановлено пунктом 4.5 статті 4 ПК України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

В підпункті 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України також зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Тобто, за загальним правилом, будь-які зміни в систему оподаткування, для того, щоб їх дія розпочалася з початку нового бюджетного періоду (в даному випадку з 01.01.2019) повинні бути прийняті та набрати чинності не пізніше 30.06.2018 року .

Однак, пунктом 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07.12.2017 N 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (із змінами внесеними згідно із Законом № 2628-VІІІ від 23.11.2018 року чинного на момент спірних правовідносин) установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З урахуванням зазначеного, cуд дійшов висновку, що до оспорюваного рішення не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки таке рішення прийнято Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області 22 червня 2018 року.

Суд також зауважує, що прийняття Закону № 2245-VIII, № 2628-VІІІ, якими внесені зміни до Податкового кодексу України в частині ставки податку та порядку прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України) цілком узгоджується зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності), яка серед іншого визначає право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відтак, внесення змін до Податкового кодексу України та механізму прийняття рішень щодо місцевих податків органами місцевого самоврядування слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи та таким, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Аналогічна правова позицій ВС у постанові від 21 травня 2019 року по справі № 804/2375/18, 02 грудня 2020 року по справі № 357/14346/17.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль