Рішення № 94632500, 04.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/1913/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 48230,38 грн належної йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника центру автоматизованих засобів управління Житомирського обласного військового комісаріату та відповідно до наказу Командуючого Сухопутних військ Збройних Сил України №263 від 08.08.2017 звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я та наказом військового комісара Житомирського ОВК №190 від 31.08.2017 виключений зі списків Житомирського ОВК з 31.08.2017.

Вказує, що при звільненні йому нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (22 роки) без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Наголошує, що на звернення до Житомирського ОВК з проханням здійснити перерахунок та доплату належної одноразової грошової допомоги при звільнені відповідь не отримав, а також не отримував будь-яких донарахувань одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 17.03.2020 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі №510/1286/16-а, яке ухвалою суду від 17.11.2020 поновлено.

27.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву 747 від 25.03.2020 (а.с.27-29), в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилається на їх безпідставність та необґрунтованість.

Наголошує, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, одноразової допомоги в разі звільнення.

Разом з тим, представник відповідача посилався на пропущення позивачем строку звернення до суду із даною позовною заявою.

Відповідно до наказу №01-95-в від 29.12.2020 (у період з 04.01.2021 до 15.01.2021) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника центру автоматизованих засобів управління Житомирського обласного військового комісаріату.

Наказом Командуючого Сухопутних військ Збройних Сил України №263 від 08.08.2017 (а.с.14) звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я. Відповідно до наказу військового комісара Житомирського ОВК №190 від 31.08.2017 виключений зі списків Житомирського ОВК з 31.08.2017.

Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 22 років календарної служби, зокрема у розмірі 80383,93 грн, про що свідчить копія грошового атестату, яка міститься в матеріалах справи (а.с.43-44).

08.01.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача про донарахування розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди. Просив здійснити виплату суми перерахунку (а.с.12).

Відповіді на подану заяву позивач не отримав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч.4 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (чинна на момент звільнення з військової служби, далі - Постанова №1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" №889 від 22.09.2010 (чинної на момент звільнення з військової служби, далі - Постанова №889) уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Так, як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з військової служби Збройних Сил України та на момент такого звільнення останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ.

Втім, вказана одноразова грошова допомога при звільненні позивачу нарахована та виплачена, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди.

У відзиві на позов свої дії щодо неврахування до одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу додаткової винагороди (60%) відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі - Інструкція) додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, зокрема до одноразової грошової допомоги при звільненні. При цьому вказано, що до грошового забезпечення, які звільняються за станом здоров`я включаються за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Таким чином, відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції, виданої на виконання Постанови №889.

Однак, під час розгляду даної справи, суд застосовуючи вищезазначені норми Інструкції, як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Слід вказати, що оскільки, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №826/3398/17.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 викладені у постанові від 06.02.2019 року, відповідно до яких до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка Житомирського військового комісаріату №580 від 30.10.2017 (а.с.15) позивач останні 24 місяці перед звільненням (з червня 2015 року по серпень 2017 року) отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця та за вказаний період становила 98865,01 грн (а.с.15).

Таким чином, аналіз зазначеного не дає суду підстав вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення.

З огляду на викладене, Житомирський військовий комісаріат протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано останньому одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду грошового забезпечення, що передбачена Постановою №889.

На час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення (виключення зі списків особового складу) складав 11692,21 грн. Зазначений розмір грошового забезпечення підтверджується довідкою №580 від 30.10.2017 (а.с.15) та грошовим атестатом серії ЗУ №264354 (а.с.43-44).

Як свідчать відомості зазначені у грошовому атестаті, грошову допомогу при звільненні відповідач отримав у розмірі 80383,93 грн.

Втім, як вже зазначалося на момент звільнення позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відтак, виходячи із розрахунку 11692,21 грн (грошове забезпечення позивача на день звільнення) х 50% х 22 (календарна вислуга років), відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 128614,31 грн, однак позивач отримав таку виплату у розмірі 80383,93 грн, тобто не у повному обсязі.

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то у задоволенні даного клопотання відповідачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання про застосування строків позовної давності відповідач посилається на те, що, оскільки позивач отримав одноразову грошову допомогу при звільненні, а тому шестимісячний строк для оскарження рішення відраховується з моменту видання наказу №190 від 31.08.2017.

Однак, вказані твердження не можуть бути обрані судом для вирішення судом питання про залишення даного позову без розгляду, оскільки зі змісту копії наведеного наказу вбачається, що він не містить розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, тоді як спірним питанням у даній справі є саме склад грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що позивачеві було відомо склад грошового забезпечення, з якого йому було розраховано розмір одноразова грошова допомога при звільненні ще у 2017 році в порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, суд дійшов висновку, що за умови не надання відповідачем доказів того, що про порушення своїх прав позивачу було відомо ще у 2017 році, вказані твердження відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, а, відповідно, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул.Сергія Параджанова, 4, м.Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07873079) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 48230 (сорок вісім тисяч двісті тридцять) грн 38 коп належної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 04.02.2021.