Рішення № 94631642, 25.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 р. Справа№200/5111/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Горічевої С.В.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

26 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, Маріупольське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 20 травня 2020 року, в якому позивач просив:

1. визнати протиправними дії Маріупольського ОУ ПФУ щодо неврахування до спеціального стажу роботи ОСОБА_1

періоду навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та

періоду проходження строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року;

2. зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до спеціального стажу роботи періоду його навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 09 квітня 2013 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

01 червня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/5111/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; задовольнив клопотання позивача та витребував у відповідача докази.

Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, – поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, вирішив розглянути на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлений карантин.

П. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, в тому числі строки розгляду адміністративної справи, продовжені на строк дії такого карантину.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 731).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 371 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

27 липня 2020 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 КАС України; призначив підготовче засідання на 26 серпня 2020 року.

26 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25 вересня 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені з дотриманням вимог КАС України.

Учасники справи/їх представники у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а також відсутність встановлених ст. ст. 205, 223 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, справа розглянута за відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 09 квітня 2013 року він перебуває на обліку в Маріупольському ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

За твердженням позивача, зі змісту листа Маріупольського ОУ ПФУ від 03 квітня 2020 року він дізнався, що до його пільгового стажу не врахований період навчання з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року, що складає 3 роки 4 місяці 10 днів та період строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року, що складає 1 рік 8 місяців 8 днів.

Позивач вважав такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення. Стверджував, що, звертаючись за призначенням пенсії, подав всі документи, що підтверджували наявність підстав для зарахування цих періодів до пільгового стажу.

Доводив, що згідно із записами в трудовій книжці його пільговий стаж мав становити 27 років 3 місяці 24 дні, в тому числі: період з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року – навчання за фахом за професією машиніст електровоза підземний у ПТУ № 41 м. Селидове; період з 19 січня 1994 року по 27 червня 1994 року – робота машиністом електровоза підземної дільниці; період з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року – строкова військова служба; період з 02 липня 1997 року по 13 травня 2020 року – робота в коксовому цеху приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».

На підставі ч. 1 ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі – Закон № 103/98-ВР) позивач стверджував, що має право на зарахування до пільгового стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців.

Покликаючись на абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач стверджував, що має право на зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби. Доводи позивача ґрунтувалися на тому, що до призову на військову службу він працював машиністом електровоза підземної дільниці, тобто за професією, робота за якою дає право на пільгове пенсійне забезпечення, а після демобілізації працює в коксовому цеху приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».

З огляду на викладене позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позов не визнав та просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач стверджував, що ОСОБА_1 призначена пенсія з 09 квітня 2013 року з врахуванням до пільгового стажу періоду його навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року.

Відповідач стверджував, якщо б за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії пенсійний орган не врахував до пільгового стажу період навчання в професійно-технічному училищі з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та період проходження строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року, позивач не мав би достатнього пільгового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою від 27 липня 2020 року суд запропонував позивачу надати письмові пояснення з приводу наявності спірних правовідносин з урахуванням доводів відповідача про те, що ці періоди навчання і строкової військової служби враховані в пільговий стаж ще під час призначення пенсії.

Правом на подання додаткових пояснень позивач не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області 09 жовтня 1997 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 20 червня 2007 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений у його паспорті.

Відповідач – Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861) зареєстроване як юридична особа 31 травня 2018 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 274 134 0000 015352, в стані припинення не перебуває.

Маріупольське ОУ ПФУ є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі – Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) та Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, що були реорганізовані на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та від 08 листопада 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України».

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать, що 09 квітня 2013 року позивач звернувся до Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з заявою про призначення пенсії від 09 квітня 2013 року, зареєстрованою за № 1910/495, позивач надав такі документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, що відображено в заяві.

05 липня 2013 року позивач надав пенсійному органу додаткові документи, яких не вистачало для призначення пенсії, а саме довідку Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату від 16 квітня 2013 року № 1/174.

Крім перелічених вище документів, в матеріалах пенсійної справи наявні диплом серії НОМЕР_3 , виданий 10 січня 1994 року; історична довідка, видана відокремленим підрозділом «Шахта «Росія» державного підприємства «Селидіввугілля» 29 січня 2013 року за № 22/331; довідка відокремленого підрозділу «Шахта «Росія» державного підприємства «Селидіввугілля» від 29 січня 2013 року № 4-22/331; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана відокремленим підрозділом «Шахта «Росія» державного підприємства «Селидіввугілля» 29 січня 2013 року за № 22/331; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» 09 квітня 2013 року за № 0129/к1335; індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Як свідчить протокол Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 08 липня 2013 року № 1910, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 з 09 квітня 2013 року йому була призначена пенсія за віком (умови призначення – робота за ст. 14-25Л).

З приводу конкретних періодів роботи ОСОБА_1 , записи про які містяться в трудовій книжці НОМЕР_4 , та їх зарахування/незарахування до страхового і пільгового стажу відповідно до даних ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, суд встановив такі обставини.

В період з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року позивач проходив навчання в професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове за професією «машиніст електровоза підземний», про що свідчить диплом серії НОМЕР_3 , виданий 10 січня 1994 року (реєстраційний № 3039).

Рішенням кваліфікаційної комісії від 10 січня 1994 року ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація «машиніст електровозу підземний 3 розряду».

На підставі диплому серії НОМЕР_3 до трудової книжки позивача внесений запис про те, що останній навчався в професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року.

Запис 1 – 19 січня 1994 року на підставі наказу від 24 січня 1994 року № 53/к ОСОБА_1 прийнятий на роботу на шахту «Росія» виробничого об`єднання «Селидіввугілля» машиністом електровозу підземної дільниці ШТ.

Запис 2 – 27 червня 1994 року на підставі наказу від 27 червня 1994 року № 386/к позивач був звільнений у зв`язку з призовом до Збройних Сил України.

Військовий квиток серії НОМЕР_5 , виданий 04 липня 1994 року, свідчить, що 04 липня 1994 року ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу, 11 березня 1996 року – звільнений (демобілізований), 15 березня 1996 року – мав стати на військовий облік.

Факт проходження позивачем строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року також підтверджений довідкою Маріупольського об`єднаного військового комісаріату від 16 квітня 2013 року № 1/174.

Запис 3 – служба у Збройних Силах України з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року; запис внесений на підставі військового квитка серії НОМЕР_5 .

Запис 4 – 02 липня 1997 року на підставі наказу від 23 червня 1997 року № 166 позивач був прийнятий на роботу до відкритого акціонерного товариства «Маркохім» в коксовий цех дверевим 5 розряду дільниці видачі коксу.

Запис 5 – 12 січня 1999 року на підставі наказу від 13 січня 1999 року № 44 переведений в коксовому цеху дверевим 6 розряду дільниці видачі коксу.

Відкрите акціонерне товариство «Маркохім» з 12 грудня 2005 року було реорганізовано шляхом приєднання до відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», про що проставлена відповідна відмітка в трудовій книжці.

Запис 6 – 01 травня 2006 року на підставі наказу від 28 квітня 2006 року № 316 позивач був переведений в коксовому цеху дверевим 6 розряду дільниці коксової батареї № 1.

Запис 7 – 19 травня 2008 року на підставі наказу від 19 травня 2008 року № 109 переведений в коксовому цеху машиністом коксових машин 7 розряду на коксовій батареї № 1.

Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» з 29 квітня 2011 року змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», про що проставлена відповідна відмітка в трудовій книжці.

Запис 8 – 25 лютого 2013 року на підставі наказу від 25 лютого 2013 року № 544 позивач був переведений в кокосовому цеху машиністом коксових машин 7 розряду чотирьох змінної комплексної бригади.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» з 26 квітня 2016 року змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», про що проставлена відповідна відмітка в трудовій книжці.

Запис 9 – 13 травня 2020 року – працює в приватному акціонерному товаристві «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, пенсійний орган виходив з того, що на день звернення за призначенням пенсії пільговий стаж позивача, що дає право на пенсію відповідно до ст. 14, становить 25 років 0 місяців 3 дні, в тому числі:

робота за ст. 14-20Р (провідні професії): фактичний стаж – 15 років 9 місяців 8 днів; коефіцієнт заліку – 1,25; заліковий стаж – 19 років 6 місяців 6 днів;

військова служба: фактичний стаж – 1 рік 8 місяців 8 днів; коефіцієнт заліку – 1; заліковий стаж – 1 рік 8 місяців 8 днів;

навчання, яке зараховується у пільговий стаж: фактичний стаж 3 роки 4 місяці 10 днів, коефіцієнт заліку 1, заліковий стаж – 3 роки 4 місяці 10 днів;

робота за ст. 14-25-шахтарі: фактичний стаж – 0 років 5 місяців 7 днів; коефіцієнт заліку – 1; заліковий стаж – 0 років 5 місяців 7 днів.

Розрахунок пільгового стажу наведений в додатку до протоколу про призначення пенсії від 08 липня 2013 року № 1910.

Судом встановлено, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про надання інформації.

Листом від 03 квітня 2020 року № 1795/34-2/03 Маріупольське ОУ ПФУ повідомило позивачеві, що він перебуває на обліку і отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Розмір пенсії позивача до 01 жовтня 2017 року складав 5 881,15 грн, в тому числі розмір пенсії за віком (ст. 27) – 5 773,75 грн, доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) – 107,40 грн.

Розмір пенсії після 01 жовтня 2017 року складав 6 862,69 грн, в тому числі розмір пенсії за віком (ст. 27) (14928,81 х 0,45250) – 6 755,29 грн, доплата за понаднормовий стаж (ст. 27 ч. 1 абз. 2) за 10 років – 107,40 грн.

Маріупольське ОУ ПФУ у своєму листі вказувало на те, що 17 травня 2019 року позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії по стажу і заробітку згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1058.

Після перерахунку пенсії загальний страховий стаж склав 27 років 03 місяці 24 дні, додаткові 22 роки за Списком № 1.

Розмір пенсії після перерахунку становив 7 502,80 грн, в тому числі розмір пенсії за віком (ст. 27) (14928,81 х 0,49250) – 7 352,44 грн, доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 14 років) – 150,36 грн.

Разом з листом від 03 квітня 2020 року відповідач надіслав на адресу позивача рішення Маріупольського ОУ ПФУ від 24 червня 2019 року № 914130182204 про перерахунок пенсії у зв`язку із зміною стажу на підставі абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону № 1058.

За розрахунком пенсійного органу після перерахунку страховий стаж з урахуванням перетину періодів становив всього – 27 років 3 місяці 24 дні, крім того додатково роки за Списком № 1 – 22 роки 0 місяців 0 днів, всього для розрахунку – 49 років 3 місяці 24 дні.

Зі змісту позовної заяви слідує, що саме після ознайомлення з листом Маріупольського ОУ ПФУ від 03 квітня 2020 року та його рішенням від 24 червня 2019 року позивач дійшов висновку, що пенсійний орган не зарахував до його пільгового стажу період навчання у професійно-технічному училищі та період проходження строкової військової служби.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, тобто станом на 09 квітня 2013 року, Закон № 1058 діяв у редакції від 09 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788) діяв у редакції від 09 грудня 2012 року.

Особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, визначала ст. 14 Закону № 1788.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Таким чином, на день звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії для набуття права на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1788 особа повинна була бути зайнятою на підземних і викритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії не менше 25 років.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі – Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах був затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» затверджений Список 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» затверджений Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що професія «машиніст електровоза» включена Списку № 1 (1010300а-14399; 1010300а а) Робітники; 10103000 2. Підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті: гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тонелів та інших підземних споруд; 10100000 І. Гірничі роботи).

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788).

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання у професійно-технічних навчальних закладах.

Ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі – Закон № 103/98-ВР) визначає гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Щодо зарахування до пільгового стажу строкової військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, за висновком позивача, під час призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону № 1788 пенсійний орган протиправно не зарахував до пільгового стажу період навчання у професійно-технічному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення (дії, бездіяльність) пенсійного органу належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо права ОСОБА_1 на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1788, періоду його навчання в професійно-технічному навчальному закладі суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в період з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року позивач проходив навчання в професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове за професією «машиніст електровоза підземний», про що свідчить диплом серії НОМЕР_3 , виданий 10 січня 1994 року (реєстраційний № 3039).

19 січня 1994 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на шахту «Росія» виробничого об`єднання «Селидіввугілля» машиністом електровозу підземної дільниці ШТ.

Професія «машиніст електровоза підземний» передбачена Списком № 1.

Отже, ОСОБА_1 мав право на зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року в силу положень ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що перерва між днем закінчення навчання за професією, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищувала трьох місяців.

Щодо права ОСОБА_1 на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1788, періоду проходження строкової військової служби суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював на шахті «Росія» виробничого об`єднання «Селидіввугілля» машиністом електровозу підземної дільниці ШТ.

27 червня 1994 року позивач був звільнений у зв`язку з призовом до Збройних Сил України (записи №№ 1-2 в трудовій книжці).

Строкову військову службу позивач проходив в період з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_5 та довідкою Маріупольського об`єднаного військового комісаріату від 16 квітня 2013 року № 1/174.

Отже, ОСОБА_1 мав право на зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 11 березня 1996 року в силу приписів ч. 1 ст. 2 від 25 березня 1992 року Закону № 2232 та абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 2011.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідач довів належними і допустимими доказами, що у спірних правовідносинах пенсійний орган діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством, і протиправної поведінки по відношенню до позивача не допускав.

Так, розрахунок пільгового стажу, наведений в додатку до протоколу Управління ПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 08 липня 2013 року № 1910 про призначення пенсії, свідчить, що під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону № 1788 з 09 квітня 2013 року пенсійний орган серед іншого врахував до пільгового стажу військову службу тривалістю 1 рік 8 місяців 8 днів та навчання тривалістю 3 роки 4 місяці 10 днів.

Враховуючи вкладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Маріупольського ОУ ПФУ щодо неврахування до спеціального стажу роботи періоду навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та періоду проходження строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року не підлягають задоволенню.

Вказані вище періоди враховані до пільгового стажу позивача під час призначення йому пенсії, що підтверджено наявними у справі письмовими доказами - протоколом про призначення пенсії від 08 липня 2013 року № 1910.

Як наслідок, суд відхиляє доводи позивача з приводу того пенсійний орган не врахував до пільгового стажу згадані вище періоди. Посилання позивача на лист Маріупольського ОУ ПФУ від 03 квітня 2020 року та рішення відповідача про перерахунок пенсії від 24 червня 2019 року не спростовує висновку суду про те, що періоди навчання і строкової військової служби враховані у пільговий стаж ОСОБА_1 під час призначення пенсії.

З приводу твердження позивача, що його пільговий стаж становить 27 років 3 місяці 24 дні суд зауважує, що після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжив працювати. Стаж тривалістю 27 років 3 місяці 24 дні позивач набув станом на 13 травня 2020 року, про що зазначив у позовній заяві, в той час як пенсія була призначена з 09 квітня 2013 року.

Позовні вимоги про зобов`язання Маріупольського ОУ ПФУ зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до спеціального стажу роботи періоду його навчання в ПТУ № 41 з 01 вересня 1990 року по 10 січня 1994 року та періоду проходження ним строкової військової служби з 04 липня 1994 року по 15 березня 1996 року з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 09 квітня 2013 року мають похідний характер від вимог про визнання протиправними дій відповідача, а тому також не підлягають задоволенню.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Позивач стверджує, що про порушення своїх прав дізнався, отримавши лист Маріупольського ОУ ПФУ від 03 квітня 2020 року.

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся 20 травня 2020 року, тобто з дотриманням шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.

Як наслідок, поновлення строку звернення до суду позивач не потребує.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ч. 1 ст. 238 КАС України і «відсутність предмета спору» до них не належить.

З огляду на викладене справа розглянута по суті позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (квитанція від 15 травня 2020 року).

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору присудженню на користь останнього не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя Т.О. Кравченко