Рішення № 94631412, 04.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 160/16643/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати рішення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №160/4141/19, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 21.05.2020р., протиправним та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62408431 від 03.12.2020р. за виконавчим листом №160/4141/19, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 21.05.2020р., зобов`язавши Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження за виконавчим листом №160/4141/19, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 21.05.2020р., та виконати його в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження №62408431 прийнята протиправно та безпідставно, оскільки рішення суду, на виконання якого видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження, так і не було виконано, а державним виконавцем не здійснено всіх необхідних та передбачених законодавством дій для його своєчасного та повного виконання, а, отже, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно та суперечить приписам чинного законодавства і, відповідно, порушує права позивача на отримання пенсійних виплат, які боржника зобов`язано виплатити ОСОБА_1 відповідно до рішення суду, на виконання якого і видано виконавчий лист, з примусового виконання якого було відкрито це виконавче провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій чітко визначитися з відповідачем, до якого позивач бажає пред`явити свої позовні вимоги, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 21 грудня 2020 року позивачем 19.01.2021р. усунуті означені недоліки позовної заяви шляхом подання уточненої позовної заяви, відповідно до якої відповідачем у справі ОСОБА_1 визначив Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та саме до нього пред`явив свої позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16643/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та скасування постанови, призначено цю справу до розгляду до розгляду у судовому засіданні на 02 лютого 2021 року об 11:00 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 02.02.2021р. включно.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №62408431.

02.02.2021 року на електронну адресу суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2021 року надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №62408431.

При цьому, станом на 04 лютого 2021 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, від нього до суду не надходили будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати відзив на позовну заяву в більш пізній термін.

Сторони в судове засідання 02 лютого 2021 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Зважаючи на приписи ч.9 ст.205, ч.4 ст.287 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки відсутня потреба заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. (суддя Лозицька І.О.) у справі №160/4141/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 виплату підвищеної пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, в розмірі 100% суми підвищеної пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії (доходу), починаючи з 05 березня 2019 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

21.05.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом на підставі та на виконання вищезазначеного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 року у справі №160/4141/19 видано відповідні виконавчі листи, зокрема, виконавчий лист від 21.05.2020р. №160/4141/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

23.06.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про прийняття вищевказаного виконавчого листа до виконання.

На підставі вищевказаної заяви стягувача ОСОБА_1 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Дімітрієм Володимировичем від 27.06.2020р. відкрито виконавче провадження №62408431 з примусового виконання виконавчого листа №160/4141/19, виданого 21.05.2020 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькою І.О., про зобов`язання боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Також у вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.

17.08.2020р. до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-0801-8/64849 від 06.08.2020р., в якому останнє повідомляло, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. у справі №160/4141/19 проведений перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_1 , доплата за період з 09.04.2020р. (дата набрання чинності рішення) по 30.04.2020р. у розмірі 2767,37грн. виплачена ОСОБА_1 у травні 2020 року, а доплата за період з 01.01.2018р. по 08.04.2020р. у розмірі 27601,87грн. обліковується в Реєстрі судових рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018р. «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», що підтверджується доданим розрахунком. Оскільки бюджетні призначення Пенсійного фонду України на виплати за рішеннями суду на поточний рік не переглянуті, виплата ОСОБА_1 буде здійснена після виділення додаткових коштів. Крім того, було повідомлено, що з 01.07.2020р. ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у розмірі 10928,24 грн. Таким чином, на думку боржника, покладені судом зобов`язання щодо вчинення певних дій виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

17.11.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим Артемом Вячеславовичем у виконавчому проваджені №62408431 винесено постанову про накладення штрафу, якою у зв`язку із тим, що станом на 17.11.2020р. рішення суду у визначений строк боржником виконано не було, на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання ним рішення суду без поважних причин на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00грн.

Також вказаною постановою головного державного виконавця зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця в зазначений строк з наданням підтверджуючих документів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

03.12.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим Артемом Вячеславовичем у виконавчому проваджені №62408431 винесено ще одну постанову про накладення штрафу, якою у зв`язку із тим, що станом на 03.12.2020р. рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 10200,00грн.

Також 03.12.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим Артемом Вячеславовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно з якою виконавче провадження №62408431 підлягає закінченню на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, 28.12.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим Артемом Вячеславовичем направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення №02133/25186 про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, в якому зазначено, що боржником у виконавчому провадженні №62408431 - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконано вимоги судового рішення зобов`язального характеру, а саме: щодо зобов`язання останнього здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, при цьому, постановами державного виконавця від 17.11.2020р. та від 03.12.2020р. на боржника накладено штрафи за невиконання ним рішення суду без поважних причин у розмірі 5100,00грн. та 10200,00грн., відповідно, однак, не зважаючи на це, станом на 28.12.2020р. судове рішення залишається невиконаним, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, у зв`язку із чим державний виконавець, зокрема, просив внести відомості, зазначенні у цьому повідомленні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за ст.382 КК України щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду.

Зі змістом вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2020р., позивач ознайомився 09.12.2020р. в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження №62408431, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Приписами ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі – Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону №1404-VIII.

Так, згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписами ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, ч.1, ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

З аналізу наведених норм Закону №1404-VIII слідує, що дійсно, заходами примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, згідно з цим Законом є застосування державним виконавцем штрафних санкцій до боржника у разі невиконання ним такого рішення без поважних причин вперше, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин – застосування штрафних санкцій у подвійному розмірі та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, вчинення державним виконавцем вищевказаних дій у розумінні приписів п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII тягне за собою закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.

Разом з тим, з 01.01.2013р. набрав чинності Закон України від 05.06.2012р. №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI), відповідно до ч.1 ст.1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною 1 статті 2 Закону №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна визначено ст.7 Закону №4901-VI.

Так, ч.1 ст.7 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Вказаній нормі кореспондують приписи ч.3 ст.33 Закону №1404-VIIІ, якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За змістом приписів ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Крім того, право на пенсію включається в поняття “майно” в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Концепція “майна” в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном”.

Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття “майно”, як і “власність”, має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) – як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.

Так, у справі “Міллер проти Австрії” від 16 грудня 1974 року ЄСПЛ зазначив, що обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином.

У справі “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року ЄСПЛ дійшов висновку, що у разі якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

У справі “Пічкур проти України” від 07 листопада 2013 року ЄСПЛ вказував на те, що у разі якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Протоколу першого, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

У справі “Суханов та Ільченко проти України” ЄСПЛ зазначав, що відносно соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі “Стек та інші проти Сполученого Королівства” (Stec and Others v. the United Kingdom), заяви №65731/01 та №65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).

Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Конституція України, Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, також мають право на пенсійне забезпечення нарівні з українськими громадянами.

Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Зважаючи на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. (суддя Лозицька І.О.) у справі №160/4141/19, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, то це рішення суду є рішенням про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган (відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014р. №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – є його територіальним органом згідно з п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №40/26485).

Отже, виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. у справі №160/4141/19 відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону №4901-VI має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом №4901-VI.

Тобто, при виконанні цього рішення, з урахуванням приписів ч.2 ст.7 Закону №4901-VІ, у разі якщо воно не було виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) державний виконавець був зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи, в тому числі матеріалами виконавчого провадження №62408431, копія якого долучено до справи, підтверджено, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 21.05.2020р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього суду від 20.01.2020р. у справі №160/4141/19, з заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення до суду не звертався, хоча з моменту відкриття вищевказаного виконавчого провадження (27.06.2020р.) станом на день винесення постанови про закінчення цього виконавчого провадження (03.12.2020р.) спливло більше, ніж два місяці.

Наведене свідчить про те, що державним виконавцем не вчинено всіх передбачених чинним законодавством дій для примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні №62408431, а тому винесена відповідачем постанова від 03.12.2020р. про закінчення цього виконавчого провадження є передчасною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження за виконавчим листом №160/4141/19, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 21.05.2020р., та виконати його в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець буде вчиняти відповідні дії, які мають бути наслідком визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, при цьому, станом на теперішній час підстави стверджувати, що такі дії ним вчинені не будуть, відсутні, а тому вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження за виконавчим листом №160/4141/19, виданим Дніпропетровським окружним адміністративним судом 21.05.2020р., та виконати його в повному обсязі не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними та спрямовані на захист ще не порушеного права, що суперечить приписам статті 5 КАС України, оскільки судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 671/1729/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33488/18).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 21а, м. Дніпро, 49027) про визнання дій протиправними та скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62408431 від 03.12.2020 року, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим Артемом Вячеславовичем.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частинною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04.02.2021 року.

Суддя: О.М. Турова