Рішення № 94631348, 02.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Справа № 160/15873/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.11.2016 року по 30.11.2018 року;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.11.2016 року по 30.11.2018 року, де базовий місяць січень 2008 року;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме – порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 18.11.2016 по 30.11.2018 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не у повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 18.11.2016 року по 30.11.2018 року індексація грошового забезпечення останнім не виплачувалась. Вказує, що звертався до посадових осіб відповідача із заявою про проведення індексації грошового забезпечення, однак, станом на момент подання позовної заяви індексація грошового забезпечення не проводилась та не виплачувалась. Зазначаючи, що проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 було прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

21.12.2020 на адресу суду від представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вважав їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Представником відповідача вказано, що КЕВ м. Дніпро не є суб`єктом владних повноважень, не є правонаступником Східного ТКЕУ та не являється належним відповідачем у цій справі. Разом з тим позивач не надав відомостей про основні та додаткові види грошового забезпечення, вимоги щодо стягнення середньомісячного грошового забезпечення у зв`язку з невиплатою сум індексації саме з КЕВ м. Дніпро є безпідставними.

24.12.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідно до якого останній просив доводи викладені у відзиві на позовну заяву відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 18.11.2016 по 30.09.2020 року проходив військову службу у Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінні.

Наказом Директору департаменту кадрової політики МО України від 30.09.2020 № 166 позивача увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження Директора департаменту кадрової політики МО України з 01.10.2020.

02.11.2020 ОСОБА_1 звільнено наказом директора Департаменту кадрової політики МО України від 20.10.2020 № 178 у запас за пунктом «г».

09.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати першому індексацію грошового забезпечення.

За результатами звернення ОСОБА_1 повідомлено (вих. № 525/4450 від 17.11.2020) про не виплату індексації за вказаний період та надано довідку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, зі змісту якого вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2017 року по 30.11.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 № 3252/10/136-16 та на підставі листа Департаменту фінансів МО України від 26.03.2018 № 248/1485.

Указані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1282-XII).

Визначення індексації грошових доходів населення міститься у статті 1 Закону № 1282-XII та означає встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини першої статті 1 закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону № 108/95-ВР.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За змістом частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року № 491-IV Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2011-XII, Закону № 1282-ХІ та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

За таких обставин та правового врегулювання суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вже встановлено судом та фактично не заперечується відповідачем, що у спірний період позивачеві індексація грошового забезпечення не здійснювалося. При цьому, як у матеріалах справи долучених позивачем до позову так і у відзиві на позовну заяву відповідач так і не навів жодного обґрунтування щодо її не виплати.

Щодо ж до посилань відповідача, викладені у листі від 22.10.2020 року на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року № 3252/10/136-16 та на лист Департаменту фінансів МОУ від 26.03.2018 року № 248/1485, суд зазначає, що обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Законом України Про індексацію грошових доходів населення, тоді як роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачеві індексації.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача, що він не повинен відповідати за заявленим позовом, ураховуючи, що у матеріалах справи міститься лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.01.2017 року, відповідно до якого, особовий склад Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління зараховано на фінансове забезпечення до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро.

Що ж стосується базового місяця індексації суд ураховує, що оскільки на момент початку невиплати індексації грошового забезпечення позивачу до Порядку №1078 внесено зміни згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, відповідно до яких п. 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції. Зокрема, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

За наведеного правового регулювання суд зазначає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою апелянт пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період спірних правовідносин, суд не вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення спірних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити компенсація втрати доходів, суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

За таких обставин, враховуючи наявність факту невиплати позивачеві сум індексації грошового забезпечення з 08.11.2016 року по 30.11.2018 року, суд вважає, що останній має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 08.11.2016 року по 30.11.2018 року.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 08.11.2016 року по день фактичної виплати індексації.

Такий спосіб відновлення порушених прав застосований Верховним Судом у рамках адміністративної справи №240/11439/19 (постанова від 15.10.2020 року).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду із цим позовом судом до уваги не приймається, оскільки порушення строків виплати грошового забезпечення військовослужбовців не обмежується будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (рішення Конституційний Суд України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

Стягнення судових витрат не здійснюється, з огляду на те, що позивач був звільнений від їх сплати.

Керуючись 241-246,262 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005,м. Дніпро, вул. Феодосійська, 13, код ЄДРПОУ: 08004581) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 18.11.2016 по 30.11.2018 року, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації базовий місяць - січень 2008 року.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 18.11.2016 по 30.11.2018.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко