Рішення № 94631244, 09.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Справа № 160/9656/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняЗакопай А.Р. за участі: представника позивача представника відповідача Біднягіної К.В. Кононової О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 11000/2020/00275/2 від 30.06.2020 року; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у митному оформленні автомобіля MERCEDES-BENZ В 180 CDI, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за поданою митною декларацією № UA110150/2019/207111 від 08.02.2019 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00192.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

19.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року.

Ухвалою від 02.09.2020 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву. Призначено підготовче засідання.

28.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). На підставі викладеного відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства, а посадові особи митниці, при прийнятті спірного рішення та оформленні картки відмови, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, оскільки відзив не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

В судовому засіданні 09.12.2020 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та нерезидент Michael Handschuhmacher Automobile (Німеччина), 31.01.2019 року уклали договір купівлі транспортного засобу б/н, що був у вживанні за ціною 5000 тис. евро.

На підставі вказаного договору купівлі від 31.01.2019 року б/н, 04.02.2019 року, в зоні діяльності Львівської митниці ДФС з Федеративної Республіки Німеччини, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 08.05.2015 № НОМЕР_2 , від 06.08.2015 № KI-S-0-218/15-00162 та від 31.01.2019 № б/н ОСОБА_2 перемістила товар - «легковий автомобіль для перевезення людей, марка - MERCEDES-BENZ, модель - В 180, вартістю 5 000,00 Євро (158 131,78 грн.).

Для здійснення митного оформлення транспортного засобу, 07.02.2019 року автомобіль було доставлено в зону діяльності Дніпровської митниці Держмитслужби та через представника TQB «Митно-Логістична Компанія «Віват» (ТОВ «МЛК «Віват»), задекларовано за електронною митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ зареєстрованою за UA № 110150/2019/207111 від 08.02.2019.

Однак, в ході перевірки наданих відомостей у посадових осіб митниці виникли підозри щодо декларування заниженої вартості вказаного вище транспортного засобу та 15.02.2019 року, головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС Бойко М.В., було винесено Протокол про порушення митних правил № 0024/11000/19 та встановлено порушення ч. 1 ст. 483 МК України з вилученням транспортного засобу (далі Протокол № 0024/11000/19).

Зокрема, в Протоколі № 0024/11000/19, державним інспектором зазначено, що ОСОБА_2 перемістила товар - «легковий автомобіль для перевезення людей, марка - MERCEDES-BENZ, модель - В 180, зазначивши у декларації його вартість 5 000,00 Євро (158 131,78 грн.), тоді як відповідно до експортної декларації, отриманої із ФРН вартість зазначеного легкового автомобіля складає 7 500, Євро (за курсом НБУ 237 197,66 грн.), що на 2 500,00 Євро (за курсом НБУ 79 065,89 грн.) більше ніж задекларовано в Україні.

18.09.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС було подано заяву про надання доступу до вилученого т/з для проведення експертизи, з метою подальшого її надання як доказу по справі про порушення митних правил.

Згідно з висновком експерта № Zot230919 від 03.10.2019 року, ринкова вартість вказаного автомобілю з урахуванням курсу НБУ на дату оцінки, складає 132 348 грн. 25 коп. При цьому, задекларована ОСОБА_2 вартість вказаного т/з складає 158 131,78 грн (5000 Євро за курсом НБУ на 07.02.2019 року).

01.06.2020 року, на адресу відповідача було подано заяву про повернення тимчасово вилученого транспортного засобу.

09.06.2020 року було подано заяву щодо здійснення митного оформлення т/з за ЕМД№ 110150/2019/207111 від 08.02.2019 року.

Після чого, 17.06.2020 року на електрону адресу митного брокера ТОВ «МЛК «Віват» надійшло повідомлення № 1 до ЕМД від 08.02.2019 року ІМ 40 ДЕ за № UA № 110150/2019/207111, де зокрема з посиланнями на ст.ст. 52-54, 320, 335, 336, 377, 368 МК України, зазначено що

«- автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 08.02.2019року № UA№ 110150/2019/207111 згенеровано, в тому числі форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

- Відповідно до рахунку - фактури від 31.01.2019 року б/н, а саме вартість графи «Gesamtprice» (в перекладі «остаточна вартість») вартість товару становить 6000 Євро, що не відповідає відомостям у графі 42 митної декларації від 08.02.2019 року № UA № 110150/2019/207111, де заявлена «фактурна вартість» складає 5000 Євро.

- Відповідно до відомостей митної декларації від 08.02.2019 року № UA № 110150/2019/207111 вказано, що за доставку товару декларантом понесено витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена.

- Експертний висновок до митного оформлення не надано.

- У віданні митного органу наявна митна декларація країни відправлення від 06.02.2019 року № 19DE460599723162E2, яка надіслана листом ДФС України від 08.02.2019 року № 4159/7/99-99-20-02-01-17 про наявну митну декларацію митних органів країни відправлення. Відповідно до даних зазначеної вище декларації вартість оцінюваного транспортного засобу складає 7500 Євро, що не відповідає вартості товару у документах, поданих до митного оформлення декларантом.»

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог п.2-3 ст. 53 МКУ, протягом 10 календарних днів додатково витребувались:

1.договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2.рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3.якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

4.за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5.прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

6.висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

7.документи, що підтверджують вартість транспортування, заявлену декларантом.

У відповідь на зазначене повідомлення № 1 від 17.06.2020 року з боку ОСОБА_2 , засобами електронного зв`язку через митного брокера ТОВ «МЛК «Віват», було надано лист з документами підтверджуючими вартість т/з від 25.06.2020 року та скаргу від 25.06.2020 року щодо припинення незаконних та упереджених вимог посадових осіб митниці при митному оформленні т/з MERCEDES-BENZ В 180 CDI, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

З боку митного органу надійшло повторне повідомлення стосовно вже виявленої у договорі купівлі - продажу від 31.01.2019 року похибки щодо ціни (а саме цифрами вказано ціну 5000 Євро, а напис прописом «sechs tausend euro» в перекладі на українську означає «шість тисяч євро»).

30.06.2020 року, засобами електронного зв`язку через митного брокера ТОВ «МЛК «Віват», було надано відповідь, щодо наявності в розпорядженні Дніпровської митниці Держмитслужби документів, які підтверджують придбання автомобіля за ціною саме 5000 Євро.

30.06.2020 року з боку відповідача, на електрону адресу митного брокера ТОВ «МЛК «Віват» надійшло:

- рішення про відмову у митному оформленні автомобіля MERCEDES-BENZ, за поданою митною декларацією № UA110150/2019/207111 від 08.02.2019 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00192;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA11000/2020/000275/2 від 30.06.2020 року, разом із окремим повідомленням щодо обставин прийняття вказаного рішення відповідно до графи «33».

До товару № 1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-ґ - резервний метод, застосувати інші методи неможливо, оскільки у органу доходів і зборів відсутня інформація.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібного товару за фізичними показниками (тип двигуна-дизельний; робочий об`єм 1461 см3, потужність - 80 кВт), оформленого за ЕМД від 23.08.2019 року № UA401010/2019/45015-7593 Євро/шт.

07.07.2020 року у зв`язку з незгодою із оскаржуваним рішенням, в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № UA UA110130/2020/018552, товар випущено у вільний обіг.

Разом з тим, не погодившись з прийнятими рішеннями щодо коригування визначеної вартості товару та картки відмови розмитненні товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За результатом опрацювання згенерованого АСАУР ризику щодо невідповідності заявленої декларантом вартості зазначеного транспортного засобу вартості ідентичних товарів, відповідач виявив, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, які ставлять під сумнів достовірність заявленої вартості транспортного засобу, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості автомобіля, а саме:

105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ). Відповідач зазначав, що в рахунку-фактурі вказано вартість 5000,00 євро, а в дужках прописом зазначено «sechstausend euro», що в перекладі означає 6000,00 євро.

При цьому, документів на підтвердження сплати коштів в розмірі заявленої митної вартості як до митного органу так і до суду не надано.

Додатково декларантом надано справу про порушення митних правил, в якій містилась копія митної декларації країни відправлення.

Відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому відсутність митної декларації країни відправлення та її перекладу виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Цей документ відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ є додатковим на підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, вартість в цьому документі вказана - 7500,00 євро.

При проведенні процедури митного оформлення в інспектора у зв`язку з розбіжностями і неточними заявленими відомостями виник сумнів в достовірності заявленої вартості.

Платіжних документів не подавалось декларантом до митного органу, хоча ч.2 ст.53 МКУ передбачає подання такого документу, і додатково інспектором витребувався цей документ.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребовуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної правовий висновок встановлений Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі №826/27058/15.

Суд вважає сумніви митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості транспортного засобу достатньо обґрунтованими.

Позивач жодними доказами не спростував встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості транспортного засобу за першим методом.

У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідач застосував резервний метод.

За змістом статті 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Під час проведення митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості у порядку, встановленому розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або невизначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Підпунктом "а" пункту 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України, одним з другорядних методів визначення митної вартості є визначення за ціною договору щодо ідентичних товарів.

За приписами підпункту 1.1 пункту 1 наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів" контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів проводиться з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Розрахунок числового значення вартісного рівня транспортних засобів здійснюється відповідно до формул, наведених у пункті 7.53.3 пункту 7.53 розділу VII Методики, та методик розрахунку вартісного рівня, наведеного у спеціалізованих офіційних виданнях, які містять інформацію про ціни на транспортні засоби, сформовані на світовому ринку, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

При цьому, за приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка Імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VII ГАТТ формулювання підпунктів "а" і "b" дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Суд погоджується з діями відповідача щодо не застосування другорядних методів, а саме 2а (ст. 59 МК), 2б (ст. 60 МК) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Метод 2в (ст. 62 МК) та метод 2г (ст. 63 МК) не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості товару в органі доходів та зборів. Митна вартість ввезеного позивачем автомобіля визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у Митниці цінової інформації з системи АСАУР ДФС 105-2,106-2 про середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції у розмірі 7593 Євро.

Отже, враховуючи те, що позивач не надав належні документи, які підтверджують митну вартість товару, відповідач правомірно застосував резервний метод та визначив митну вартість транспортного засобу на рівні 7593,00 Євро.

Таким чином, посадові особи Дніпровської митниці ДФС у повній мірі реалізували повноваження, передбачені статтями 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребовування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.

В процесі судового розгляду позивач не спростував сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, та не надав жодних із зазначених митницею документів у електронному повідомленні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат з відповідача, суд зазначає наступне.

Так, позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про покладення судових витрат на відповідача та надано копію договору про надання правничої допомоги від 10.08.2020 року, оригінал ордеру на надання правової допомоги та квитанції про сплату судового збору.

21.10.2020 року позивачем направлено заяву на адресу суду з повідомленням, що для захисту прав та інтересів ОСОБА_2 було заявлено відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн. Зазначено, що відповідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні докази щодо обсягу наданих послуг/виконаних робіт, кінцевий розрахунок розміру понесених витрат, підтвердження оплати витрат на правничу допомогу адвоката буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі №160/9656/20.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, витрати на сплату судового збору та правничу допомогу не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. у відпустці з 16.12.2020 року по 29.12.2020 року, повний текст судового рішення складено 29.12.2020 року у перший робочий день.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 29 грудня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська