Рішення № 94631071, 03.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/6043/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 06.08.2020 року, обґрунтовані тим, що на підставі Указу Президента України від 22.07.2004 року № 837/ 2004, відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, статті43 Закону України «Про статус суддів», позивача звільнено з посади судді Шацького районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 року зобов`язано УПФ призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 12.03.2013 року, відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів», виходячи із розміру заробітної плати судді, який працює на посаді голови Шацького районного суду, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, на день проведення виплат з урахуванням нарахованих та виплачених сум. Постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016 року у справі № 170/743/16-а зобов`язано Шацьке УПФУ Волинської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача без обмеження граничного розміру з 08.06.2016 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 року та з 01.01.2019 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2020 року.

02.03.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 26.02.2020 року.

Разом з тим, станом на день подання даного адміністративного позову відповідач відповіді на вказану заяву не надав і перерахунок грошового утримання не зробив.

Позивач зазначає, що не вперше звертався до УПФ з заявою про перерахування щомісячного довічного грошового утримання, що підтверджується відповідними листами від 07.02.2020 року та 06.03.2020 року, а тому додаткового вивчення його заява про перерахування щомісячного довічного грошового утримання від 02.03.2020 року не потребує і повинна розглядатись невідкладно. Посилаючись на Закон України «Про звернення громадян» позивач зазначає, що порушуючи цей термін відповідач зобов`язаний був встановити термін для розгляду і повідомити його про це, що не було зроблено.

Відтак, вважає, що УПФ проявляє бездіяльність, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України він має право звернутися до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, зазначив, що згідно довідки про суддівську винагороду від 26.02.2020 № 315 його щомісячне довічне грошове утримання буде складати 55745,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ Волинської області щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 18.02.2020 року, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 18.02.2020 року на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 26.02.2020 року, стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну шкоду його бездіяльністю з 26.02.2020 року по день ухвалення рішення судом, із розрахунку 55745,00 грн. за кожен місяць.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на уточнену позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що на виконання рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Верховна Рада України не внесла зміни до законодавства, підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням вказаного рішення відсутні.

Також вказує, що вимога позивача про стягнення з ГУ ПФУ у Волинській області шкоди, заподіяної його бездіяльністю з 26.02.2020 року по день ухвалення судового рішення, в розмірі 55 745,00 грн. за кожен місяць є такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року дану справу визнано типовою, провадження у цій справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 за позовом ОСОБА _1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року провадження у даній справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 22.07.2004 року №837/2004 звільнений з посади судді Шацького районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 року у справі №159/3945/13-а зобов`язано УПФУ в Шацькому районі Волинської області призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 12.03.2013 року, відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів», виходячи із розміру заробітної плати судді, який працює на посаді голови Шацького районного суду, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, на день проведення виплати з урахуванням нарахованих та виплачених сум.

Крім того, постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016 року у справі №170/743/16-а зобов`язано Шацьке ОУ ПФУ Волинської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача без обмеження граничного розміру з 08.06.2016 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року у справі № 140/2359/19 зобов`язано Шацько-Любомльське ОУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 року на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 25.01.2019 року № 71 та з 01.01.2019 на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 25.01.2019 року № 70.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі № 140/1251/20 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 21.01.2020 року № 84.

26.02.2020 ТУ ДСАУ в Волинській області відповідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 видало позивачу довідку №315 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 81978,00 грн.

02.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСАУ в Волинській області від 26.02.2020 №315.

Як стверджує позивач, ГУ ПФУ у Волинській області станом на день звернення до суду з даним позовом відповіді на його заяву не надано, перерахунок грошового утримання не зроблено.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, відтак звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України 13.07. 2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 обумовлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Перерахунок, про який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020.

Отже, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020.

Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 року у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року. Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України цей правовий висновок суд враховує у даній справі, яка є типовою.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача суд у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА в Волинській області від 26.02.2020 року №315 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Волинській області від 26.02.2020 року №315, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи саме з 19.02.2020 року (оскільки саме з цієї дати у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної шкоди його бездіяльністю з 26.02.2020 року по день ухвалення рішення судом, із розрахунку 55745,00 грн. за кожен місяць, суд враховує наступне

Так, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також суд звертає увагу на те, відповідно до статті 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Тобто, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Аналіз наведених вище правових норм та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що недоотриманий позивачем дохід у вигляді щомісячного довічного грошового утримання не є майновою шкодою, і також не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної шкоди його бездіяльністю з 26.02.2020 року по день ухвалення рішення судом, із розрахунку 55745,00 грн. за кожен місяць, слід відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 420,40 грн., що був сплачений квитанцією від 16.04.2020.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 26.02.2020 року №315.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 26.02.2020 року №315, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий – суддя С.Ф.Костюкевич