Рішення № 94630980, 01.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 р. Справа № 120/7272/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 до суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови за № 198375 від 14.08.2020 про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.11.2020 позивачка дізналася про існування виконавчого провадження, у якому вона виступає боржником. Таке виконавче провадження відкрито на підставі постанови Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області за № 198375 від 14.08.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн. Як стало відомо позивачці, 17.06.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області на автомобільній дорозі М-12 320 км було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 028505 від 17.06.2020 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 032256 від 17.06.2020. Відповідно до цього акта виявлено перевищення нормативно допустимої повної маси автомобіля, яке становило 56,85 т при нормативно допустимій 40,00 т, а також перевищення нормативно допустимої величини навантаження на другу вісь, яке становило 12,7 т при нормативно допустимій 11,00 т, та на строєну вісь, яке становило 36,8 т при нормативно допустимій 22,00 т.

На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2020, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову № 198375 від 14.08.2020 про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Позивачка з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що воно неправомірно винесене щодо власника транспортного засобу, а не автомобільного перевізника.

Так, позивачка зазначає, що вона є власником тільки транспортного засобу марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а власником напівпричепу "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є її донька ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.03.2016. Проте ані позивачка, ані ОСОБА_3 не були перевізником у розумінні вимог закону. Зокрема, автомобіль марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 переданий у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (далі – ТОВ "Каскад-Будінвест") на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.04.2016. Водночас ТОВ "Каскад-Будінвест" передало транспортний засіб к суборенду товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" на підставі договору суборенди транспортних засобів № 030220 від 03.02.2020. Крім того, відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди від 01.04.2016, ОСОБА_3 також передала у користування ТОВ "Каскад-Будінвест" належний їй напівпричіп строком до 01.04.2021.

Тому, на думку позивачки, вона не може нести відповідальність за перевезення вантажу транспортним засобом, який знаходиться у оренді іншого суб`єкта господарювання. При цьому позивачка наголошує, що під час здійснення габаритно-вагової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки надавалась товарно-транспортна накладна від 17.06.2020 № 508, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника вантажу, яким було саме ТОВ "Каскад-Бетон".

Крім того, позивачка звертає увагу на те, що 14.08.2020 справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт було розглянуто без її участі. Водночас на адресу її фактичного місця проживання не надходили повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також вирішено витребувати у відповідача додаткові письмові докази, а саме засвідчені належним чином копії матеріалів справи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови № 198375 від 14.08.2020, в тому числі докази проходження періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання пункту при здійсненні 17.06.2020 вагового контролю транспортного засобу марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та докази повідомлення позивачки про розгляд справи щодо порушення нею законодавства про автомобільний транспорт.

Як видно з матеріалів справи, копію ухвали від 02.12.2020 разом з позовною заявою і доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 08.12.2020. Втім, у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, а також не надав суду витребувані докази та не повідомив причини неможливості їх подання суду. Відтак суд, керуючись ч. 9 ст. 80, ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені позивачкоюм доводи на підтримку позовних вимог, беручи до уваги неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та невиконання ним вимог суду про надання додаткових доказів, суд приходить до переконання про задоволення позову.

Встановлено, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Господарська діяльність позивачки пов`язана утому числі з перевезенням вантажів (КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт") та наданням в орендою (КВЕД 77.39 "Надання в оренду машин, устаткування та товарів" (основний)).

26.03.2016 за позивачкою ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на транспортний засіб марки "DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26.03.2016.

01.04.2016 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Каскад-Будінвест" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 01.04.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за № 478. Положеннями пп. 1.1 п. 1 зазначеного договору передбачено, що Орендодавець відповідно до норм Цивільного кодексу України передає у користування Орендарю автомобіль марки DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований Центром 0541 НОМЕР_7 26.03.2016, з метою службового використання в робочий час.

Відповідно до пп. 4.2 п. 4 Договору від 01.04.2016 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.04.2021.

Актом приймання-передачі транспортного засобу від 02.04.2016 згідно з Договором оренди транспортного засобу б/н від 01.04.2016 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що 26.03.2016 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.03.2016.

01.04.2016 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Каскад-Будінвест" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 01.04.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за № 479. Положеннями п. 1.1 зазначеного договору передбачено, що Орендодавець відповідно до норм Цивільного кодексу України передає в користування Орендарю напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром 0541 НОМЕР_7 26.03.2016, з метою службового використання в робочий час.

Відповідно до п. 4.2 Договору від 01.04.2016, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.04.2021.

Актом приймання-передачі транспортного засобу від 02.04.2016 згідно з Договором оренди транспортного засобу б/н від 01.04.2016 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також з матеріалів справи видно, що 03.02.2020 між ТОВ "Каскад-Будінвест" (орендар) та ТОВ "Каскад-Бетон" (суборендар" укладено договір суборенди транспортних засобів № 030220 від 03.02.2020, згідно з яким Орендар зобов`язується передати Суборендареві у платне строкове користування наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з пп. 8.1-8.2 п. 8 Договору № 030220 від 03.02.2020 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і його скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2020.

За приписами пп. 8.6 п. 8 Договору № 030220 від 03.02.2020, цей Договір може бути розірвано тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

На підставі акта приймання-передачі від 04.02.2020 ТОВ "Каскад-Будінвест" передало ТОВ "Каскад-Бетон" зазначені в Договорі № 030220 від 03.02.2020 транспортні засоби.

17.06.2020 ТОВ "Каскад-Бетон", як автомобільним перевізником, здійснено транспортування щебню від вантажовідправника ТОВ "Каскад-Бетон" до вантажоотримувача ТОВ "ЦБР" автомобілем марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . На підтвердження перевезення вантажу видано товарно-транспортну накладну № 508 від 17.06.2020.

Під час здійснення вказаного перевезення, 17.06.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області на автомобільній дорозі М-12 320 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме встановлено, що повна маса автомобіля становить 56,850 т при нормативно допустимій 40,00 т. Крім того, виявлено перевищення нормативно допустимої величини навантаження на другу вісь, яке становило 12,7 т при нормативно допустимій 11,00 т, та на строєну вісь, яке становило 36,8 т при нормативно допустимій 22,00 т.

За результатами контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 028505 від 17.06.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 032256 від 17.06.2020 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2020.

Згодом відповідач направив позивачці ФОП ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 21.07.2020. Однак вказане повідомлення повернулося до відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

14.08.2020 відповідач прийняв постанову № 198375 від 14.08.2020, якою застосував до позивачки адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 34000,00 грн, який передбачено абзацом 16 частини першої статті 60 цього Закону.

27.10.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кучинським А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63417513 на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198375 від 14.08.2020.

У зв`язку з отриманням позивачкою постанови про відкриття виконавчого провадження та з метою отримання інформації щодо здійсненої перевірки від 17.06.2020 на автомобільній дорозі М-12 320 км, 24.11.2020 позивачка звернулася до відповідача із запитом (вх. № 52506/0/22-20 від 24.11.2020), у якому просила надати належним чином завірені копії документів зазначеної перевірки.

Листом від 25.11.2020 за № 92621/21.1/24-20 відповідач надав позивачці копії всіх документів, які містяться у матеріалах справи про вчинення нею порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Вважаючи неправомірною постанову Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області за № 198375 від 14.08.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн, позивачка за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Крім того, суд зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 за № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області з Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. Проте, п. 3 вказаного Розпорядження КМУ встановлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Згідно з ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивачка перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивачки полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення – це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 17.06.2020 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.06.2020, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, позивачка ФОП ОСОБА_1 дійсно була власником транспортного засобу марки "DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 26.03.2016.

Однак, як видно з матеріалів справи, 01.04.2016 між позивачкою ФОП ОСОБА_1 , як орендодавцем з однієї сторони, та ТОВ "Каскад-Будінвест", як орендарем з іншої, укладено договір оренди транспортного засобу, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування автомобіль марки "DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За приписами пп. 1.2 п. 2 Договору Автомобіль має бути переданий Орендарю згідно з Актом здачі-приймання.

Відповідно до пп. 4.2-4.3 п. 4 Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до першого квітня дві тисячі двадцять першого року.

При достроковому розірванні договору сторона повідомляє про це іншу не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) днів.

02.04.2016 на виконання умов Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі до Договору оренди транспортного засобу б/н від 01.04.2016, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв автомобіль марки "DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, суд зауважує, що власником напівпричепу марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , донька позивачки, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.03.2016.

Водночас 01.04.2016 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Каскад-Будінвест" (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 01.04.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за № 479. Приписами п. 1.1 зазначеного договору передбачено, що Орендодавець відповідно до положень Цивільного кодексу України передає в користування Орендарю напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром 0541 НОМЕР_7 26.03.2016, з метою службового використання в робочий час.

Надалі, а саме 03.02.2020, між ТОВ "Каскад-Будінвест" (орендар) та ТОВ "Каскад-Бетон" (суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів № 030220 від 03.02.2020, згідно з яким Орендар зобов`язується передати Суборендареві у платне строкове користування наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки DAF", модель СF 85 460, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2007 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- напівпричіп марки "MEGA", модель MNW, тип "спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е", випуску 2009 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Отже, з урахуванням наведеного судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб марки "DAF", модель СF 85 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "MEGA", модель MNW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 на момент проведення контролюючим органом рейдової перевірки 17.06.2020 перебував у законному користуванні ТОВ "Каскад-Бетон" на умовах суборенди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Додатковим підтвердженням цих обставин є товарно-транспортна накладна № 508 від 17.06.2020, в якій чітко відображено, що саме ТОВ "Каскад-Бетон" (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

При цьому суд зауважує, що вказана накладна була у розпорядженні відповідача, знаходилася в матеріалах справи щодо порушення позивачкою законодавства про автомобільний транспорт, однак не була врахована під час прийняття оскаржуваної постанови.

В цьому контексті суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва – підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Також частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства

Згідно зі статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідно до зазначених норм чинного законодавства договір оренди транспортного засобу від 01.04.2016 вважається правомочним, оскільки вказаний Договір посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі. Більше того, відповідні суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Водночас у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання такого договору недійсним, а тому в силу вимог ст.ст. 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № 508 від 17.06.2020 вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме ТОВ "Каскад-Бетон", а не позивачка як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в межах спірної ситуації позивачка не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому відповідач не мав правових підстав для застосування до неї адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відтак оскаржувана постанова № 198375 від 14.08.2020 визнається судом протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Водночас встановлені судом неповнота з`ясування обставин справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт та помилкове застосування відповідачем норм матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, що у свою чергу виключає необхідність надання оцінки іншим аргументам позивачки на підтримку заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

При вирішенні справи суд враховує, що відповідачі, будучи суб`єктами владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подали та належними і допустимими доказами доводів позивача не спростували.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачами заявленого позову.

Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та беручи до уваги неподання відповідачами відзиву на позовну заяву, суд приходить до переконання, що заявлений позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Предметом позову у цій справі є постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198375 від 17.06.2020 про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Отже, за змістом вищенаведеної норми, сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 840,80 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Проте, як з`ясовано судом, відповідач хоч і вважається суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, немає статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (див. Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку судовий збір належить присудити позивачці за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198375 від 14 серпня 2020 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );

2) відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).

Повне судове рішення складено 01.02.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович