Рішення № 94630962, 01.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. Справа № 120/7867/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришена Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650003305 від 27.10.2020 щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду та просить зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді шофера (водія) Вапнярського комбінату комунальних підприємств та призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Одночасно із позовом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про виклик свідка.

Ухвалою суду від 21.12.2020 клопотання позивача задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В задоволенні клопотання позивача про виклик свідка відмовлено.

12.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свої заперечення щодо позову. Мотивуючи відзив, представник відповідача зазначає, що рішенням Головного управління від 17.07.2020 позивачу вже було відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року; та необхідного страхового стажу - 22 років.

Для підтвердження права на зниження пенсійного віку заявником були надані наступні документи: посвідчення потерпілого 4 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 ; довідку №1249 від 01.07.2020, видану Виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради, згідно якої він в періоди з 12.11.1987 по 01.05.1998, з 10.02.2003 по 06.05.2009, з 09.04.2010 по 23.09.2016 дійсно зареєстрований та проживає в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, яке відноситься до населених пунктів категорії №4, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.12.2014.

Згідно із паспортом громадянина України, місце проживання позивача зареєстроване в с. Глинськ, Калинівського району з 23.09.2016.

Із наданих документів, записів у трудовій книжці та індивідуальних відомостей про застраховану особу простежується, що заявник фактично проживав (працював) в зоні посиленого радіологічного контролю з 12.04.1990 по 01.05.1998, з 10.02.2003 по 31.10.2004, з 01.02.2005 по 31.03.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 06.05.2009, з 17.08.2010 по 08.12.2011, що становить менше 4 років станом на 01.01.1993, тому права на зниження пенсійного віку не має.

Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становив 19 років 4 місяці 11 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому, до загального трудового стажу було зараховано періоди навчання заявника у ВНЗ та проходження ним військової служби.

Разом з тим, до моменту додаткового уточнення, до загального трудового стажу не було зараховано період роботи заявника з 05.05.1990 по 01.05.1998, згідно із записів у трудовій книжці №3-4, з огляду на нечитабельність відтиску печатки, яким завірені відповідні записи, що унеможливлює ідентифікацію підприємства; наявні дописи у відповідних наказах, не зафіксовані згідно встановлених вимог діловодства; та відсутність відомостей за даний період в системі персоніфікованого обліку.

Відповідний період, на думку відповідача, неможливо було зарахувати і згідно наданої заявником уточнюючої довідки №1870 від 15.07.1998, з огляду на відсутність первинних документів, які виступили підставою для її видачі.

До заяви від 19.10.2020 заявник долучив уточнюючу архівну довідку №2757 від 16.10.2020, видану Галузевим Державним архівом Міністерства Оборони України, згідно якої він дійсно проходив військову службу у військовій частині 04191 (м. Тульчин) з 26.10.1987 по 24.12.1987 та у військовій частині 16101 (м. Тульчин) з 25.12.1987 по 11.04.1990. Тому, період військової служби з 26.10.1987 по 11.04.1990 зараховано відповідачем.

З огляду на відсутність 22-річного страхового стажу у позивача, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач 19.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням відповідача від 27.10.2020 №025650003305 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно із рішенням, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 05.05.1990 по 01.05.1998 на посаді шофера (водія) у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств, з огляду на нечитабельність відтиску печатки, яким завірені відповідні записи, що унеможливлює ідентифікацію підприємства; наявні дописи у відповідних наказах, не зафіксовані згідно встановлених вимог діловодства; та відсутність відомостей за даний період в системі персоніфікованого обліку.

Також відповідачем не враховано уточнюючу довідку №1870 від 15.07.1998, яка підтверджує роботу у вказаний період, у зв`язку з відсутністю первинних документів, які виступили підставою для її видачі.

Разом з тим, позивача повідомлено про наявність права на призначення пенсії за віком із скороченням пенсійного віку на 5 років за наявності 22 років страхового стажу.

У підсумку відповідач дійшов висновку, що страховий стаж позивача становить 19 років 4 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі скороченням пенсійного віку.

Не погоджуючись із рішенням відповідача від 27.10.2020 №025650003305, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 цього Закон визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Системний аналіз норм свідчить, що пенсійне забезпечення осіб є гарантією стабільного та належного життя пенсіонерів. Державою гарантується особливий захист прав та інтересів осіб, які безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або ж постійно проживали чи проживають на території, яка постраждала внаслідок цієї трагедії. Це стосується й пенсійного забезпечення таких осіб. Так, таким особам гарантується право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку. Разом з тим порядок та розміри пенсійних виплат визначаються виключно положеннями чинного законодавства.

Відповідачем не заперечується факт наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі скороченням пенсійного віку на 5 років. Разом з тим відповідач зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є наявність страхового стражу 22 роки. Оскільки, страховий стаж позивача становить 19 років 4 місяці 11 днів, а тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком зі скороченням пенсійного віку.

Відсутність необхідного страхового стажу відповідачем обґрунтована тим, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 05.05.1990 по 01.05.1998 на посаді шофера (водія) у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств, з огляду на нечитабельність відтиску печатки, яким завірені відповідні записи, що унеможливлює ідентифікацію підприємства; наявні дописи у відповідних наказах, не зафіксовані згідно встановлених вимог діловодства; та відсутність відомостей за даний період в системі персоніфікованого обліку.

Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі Закон від 05.11.91 № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637(далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

Як слідує із матеріалів справи, на підтвердження стажу роботи з 05.05.1990 по 01.05.1998 на посаді шофера (водія) у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств позивачем при поданні заяви про призначення пенсії надана трудова книжка НОМЕР_3 , в якій роботодавцем вчинено записи про те, що:

- з 05.05.1990 по 01.05.1998 позивач працював у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств на посаді шофера (водія).

Разом з тим, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств з 05.05.1990 по 01.05.1998 слугувала нечитабельність відтиску печатки, що унеможливлює ідентифікацію підприємства; наявні дописи у відповідних наказах, не зафіксовані згідно встановлених вимог діловодства; та відсутність відомостей за даний період в системі персоніфікованого обліку.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Станом на час внесення спірного запису, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Подібні положення п. 2.4 та п. 4.1 містить Інструкція № 162.

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу період роботи у Вапнярському комбінаті комунальних підприємств на посаді шофера (водія) з 05.05.1990 по 01.05.1998 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача).

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 27.10.2020 №025650003305 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як наслідок це рішення підлягає скасуванню.

Щодо зарахування періоду роботи на посаді шофера (водія) Вапнярського комбінату комунальних підприємств з 05.05.1990 по 01.05.1998 до страхового стажу, то такий підлягає зарахуванню, з огляду на висновки суду викладені вище.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" така підлягає задоволенню, як похідна від першої - визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.10.2020 №025650003305.

При цьому, задовольняючи цю вимогу, суд ураховує, що відповідач не оспорює факту проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, що свідчить про наявність у заявника права на призначення пенсії за віком із скороченням пенсійного віку на 5 років. Виключно спірним питанням є наявність страхового стажу, що за висновками, зробленими судом у цьому рішенні, в частині страхового стажу за умови зарахування періоду роботи на посаді шофера, позивач набуває право на пенсію відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.10.2020 №025650003305 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період з 05.05.1990 по 01.05.1998 на посаді шофера (водія) Вапнярського комбінату комунальних підприємств.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 19.10.2020.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна