Рішення № 94630286, 03.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

03.02.21

Справа № 521/11507/20

Провадження № 2/521/3197/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Роїк Д.Я.

за участю:секретаря судового засідання Коновалової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності відповідача на частки квартири та автомобіля з виплатою компенсації їхньої вартості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачу належіть 1/12 частка спірної квартири АДРЕСА_1 , та 1/12 частка спірного автомобіля марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . На частку відповідача у квартирі доводиться 5,15 кв.м загальної площі та 3,75 кв.м житлової площі, вона не може бути виділена в натурі. Автомобіль є неподільною річчю. Крім того, посилалась на неможливість спільного користування майном із відповідачем через конфліктні відносини. В квартирі мешкають дві жінки – позивачка та її донька, – котра є неповнолітньою дитиною, відповідач у даній квартирі ніколи не мешкав та не був зареєстрований.

Позивач, посилаючись на ст. 365 ЦК України, вважає, що належні відповідачу частки квартири та автомобіля є незначними та не можуть бути виділені в натурі. Відповідач з 2002 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що припинення права власності на частки квартири та автомобіля не завдасть йому істотної шкоди, так як відповідач забезпечений житлом, а спільне користування автомобілем є неможливим.

В судове засідання позивачі не заявилися, від їхнього представника адвоката Слободяника О.І. надійшла письмова заява, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не заявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, відзив на позов не надав.

Згідно з наявними у матеріалах справи кур`єрськими накладними ТОВ «Спецкур`єр», відповідач особисто отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, разом із позовною заявою та додатками, 07.08.2020 року. В подальшому, відповідач неодноразово відмовлявся від отримання судової кореспонденції, що підтверджено відповідними відмітками кур`єрської служби, та згідно з ч. 9 ст. 130 ЦПК України є належним повідомлення відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи згоду позивача, судом відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши наявні у справі письмові докази, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2085346051101), та спірний автомобіль марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебувають в спільній частковій власності сторін в наступних частках:

-- 5/6 частки квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, реєстровий № 298, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 300, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36591269.

-- 1/12 частка квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 302, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36591935.

-- 1/12 частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 305, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. Право власності ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36597636.

-- 5/6 частки автомобіля належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, реєстровий № 299, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 301, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

-- 1/12 частка автомобіля належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 302, видано 22.05.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

-- 1/12 частка автомобіля належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

Висновком експерта № 30-1/20 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 18.11.2020 р. було встановлено, що лінійні розміри, площа і планування приміщень квартири не дозволяють провести виділ 1/12 частки з організацією ізольованих квартир в складі житлових та підсобних приміщень кухні, ванної, туалету, які відповідали б нормативно технічним вимогам ДБН В.2.2.-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», що пред`являються до самостійних квартир. В результаті проведеного дослідження встановлено, що здійснити виділ в натурі ОСОБА_3 1/12 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у складі житлових і підсобних приміщень регламентованих ДБН В.2.2.-15-2019 – технічно неможливо.

Даним висновком була визначена дійсна ринкова вартість 1/12 частини спірної квартири, розмір якої склав 71651 гривень.

Згідно з висновком експерта № 20-5103 автотоварознавчої експертизи з визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу ринкова вартість автомобіля марки “NISSAN”, модель “PRIMERA”, 2004 (фактично 2003) року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки (дату експертного огляду) 03.09.2020 року, визначається рівною 94861 гривня.

Відповідно, ринкова вартість 1/12 частки спірного автомобіля, що належить відповідачу, складає 7905,08 гривень (94861/12=7905,08).

Відповідно д ч. 2 ст. 183 ЦК України спірні квартира та автомобіль, які належать сторонам по справі на праві спільної часткової власності, є речами неподільними.

За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частинами 1, 2 ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2013 року, ухваленій у справі № 6-37цс13, зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Конструкція норми статті 365 ЦК України не передбачає отримання згоди співвласника на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, тоді як гарантією дотримання його прав виступає попереднє внесення співвласником, який заявив вимогу про припинення його права на частку у майні, вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 460/3003/16, від 25.03.2020 року по справі № 201/12922/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 року по справі № 908/1754/17.

Як роз`яснено в п. 1 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1- 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

ОСОБА_1 , діючи від власного імені та від імені ОСОБА_2 , на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, 11.12.2020 р. внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області грошову суму, визначену експертними висновками, в загальному розмірі 79556,10 гривень, що підтверджено квитанцією № СВ04298354/1.

Суд погоджується з доводами позивачки, в яких вона посилається, що належна 1/12 частка ОСОБА_3 в спірній квартирі є такою, що не може бути виділена в натурі, так як цей факт встановлено висновком № 30-1/20 будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 18.11.2020 р., а також висновком експертного дослідження від 09.06.2020 р.

Також суд бере до уваги, що спірний автомобіль марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є неподільною річчю.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги, що належні частки ОСОБА_3 , які він отримав у спадок в спірних квартирі та в автомобілі, не можуть бути виділені в натурі, спільне володіння і користування квартирою та автомобілем є неможливим, що частки відповідача є незначними в порівнянні з частками позивачів, відповідач у спірній квартирі ніколи не проживав, має зареєстроване місце проживання за іншою адресою, суд дійшов висновку, що припинення права власності на частки квартири та автомобіля не завдасть йому істотної шкоди, тому позовні вимоги ОСОБА_1 , у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та об`єкту, який є спільним майном.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені нею та документально підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 9041,92 грн. (з яких – 2100 грн. витрати по сплаті судового збору, 6941,92 – витрати на проведення експертиз).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 183, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 211, 247, 258, 259, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності та стягнення грошової компенсації задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2085346051101).

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/12 частку автомобіля марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2085346051101).

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/24 частку автомобіля марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2085346051101).

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/24 частку автомобіля марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію, яка знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Одеській області, за 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 та за 1/12 частку автомобіля марки “NISSAN”, моделі “PRIMERA”, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 79 556,08 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 9041 (дев`ять тисяч сорок одну) гривню 92 копійки.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Д.Я. Роїк