Рішення № 94626648, 04.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/922/21

Повадження № 2-а/638/138/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ №073649 від 17.01.2021 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказана постанова протиправна та підлягає скасуванню, оскільки дії позивача не охоплюються диспозицією ст.204-2 КУпАП, а відтак не містять складу адміністративного правопорушення, в постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого прийнято рішення про винність особи, позивачу не роз`яснені права та обов`язки, не надано можливості подати пояснення та зауваження під час розгляду справи, можливості скористатись правовою допомогою.

Представник відповідача надав суду відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова законна та винесена з дотриманням вимог законодавства.

У судове засідання позивач та представник відповідача не з`явились, позивач в позовні заяві просив розглядати справу за його відсутності, представник відповідача причин неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, відзиву, клопотань про відкладення слухання справи суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Няньчур О.С. від 17.01.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Згідно постанови СхРУ №073649 17.01.2021 року о 07 год.00 хв. в пункту пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який пояснив, що їхав до тимчасово окупованої території Донецької області 19.02.2020 року о 08 год. 40 хв. через КПВВ «Мар`їнка», а 16.01.2021 року приблизно о 16 год. 00 хв. перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка» в пішому порядку, чим порушив вимоги статті 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268VIII від 18.01.2018 року, порушив порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.

Частиною 1 статті 204-2 КУпАП визначено відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, зокрема, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, порядком в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою КМУ №815 від 17.07.2019 року, визначено що контроль в`їзду/виїзду - комплекс заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в`їжджають - виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій відповідно до вимог цього Порядку, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в`їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону. Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об`єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС.

Статтею 72 КАС України визначено, щодоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Частиною першою ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено його права та обов`язки, розглянуто клопотання в разі їх наявності.

Доказів, які б підтверджували факт роз`яснення позивачу прав та вирішення його клопотань під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 17.01.2021 року.

Надана копія пояснень позивача про визнання вини не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про державний кордон» визначено - державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно оскаржуваної постанови, позивач перетнув державний кордон України через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України «Успенка.

З об`єктивної сторони передбачене ст. 204-2 КУпАП правопорушення полягає у порушенні порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Наведене свідчить, що правопорушенням за ст. 204-2 КУпАП є порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а не фізичний перетин лінії державного кордону України.

За таких обставин дії позивача не охоплюються диспозицією ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в`їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.

Так, зміст відзиву відповідача щодо посилань на порядок перетинання державного кордону України кореспондується до ст.204-1 КУпАП, якої встановлено відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України, при цьому суд звертає увагу, що постанова про накладення адміністративного складена саме за ч.1 ст.204-2 КУпАП, а відтак доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач за п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (м.Харків, вул.Клочківська, 228 П, а/с 3326, код ЄДРПОУ 14321742) про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову СхРУ №073649 від 17.01.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий