Вирок № 94626101, 04.02.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/268/21

провадження № 1-кп/415/533/21

ВИРОК

Іменем України

"04" лютого 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020135240000467 від 04.12.2020 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханова Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого: 1) 05.10.2004 Стахановським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 2) 24.05.2005 Стахановським міським судом Луганської області за ч.2 ст.187, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна; 3) 31.05.2013 Стахановським міським судом Луганської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі; 4) 03.09.2013 Брянківським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 21.08.2020 по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2020 року, о 19:20, ОСОБА_1 , проходячи в районі будинку № 129 по проспекту Перемоги міста Лисичанська, на землі знайшов два паперових згортки з речовиною темно-зеленого кольору. Оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово вживав канабіс шляхом куріння, а також йому було відомо, що знайдена ним речовина є наркотичним засобом, обіг якої заборонено, у нього виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичної речовини без мети збуту - для особистого вживання шляхом куріння, яку він залишив собі, тим самим незаконно придбав вищевказаний наркотичний засіб та зберігав для особистого вживання до моменту вилучення співробітниками поліції.

03 грудня 2020 року о 13:48, згідно до ст.ст. 32, 34 Закону України «Про національну поліцію» ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після чого в період часу з 14:00 до 14:30 в ході огляду місця події в районі будинку № 116 по вулиці Г.Сковороди міста Лисичанська, у ОСОБА_1 були виявлені вищевказані паперові згортки з речовиною рослинного походження, які були вилучені співробітниками поліції.

Відповідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 14.12.2020 вказана речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 5,25 грамів, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав при зазначених обставинах, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 та постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 02 грудня 2020 року, близько 20 години, він, проходячи в районі будинку № 129 по проспекту Перемоги міста Лисичанська, на землі знайшов два паперових згортки з речовиною темно-зеленого кольору. Оскільки раніше він вживав канабіс шляхом куріння, йому було зрозуміло, що знайдена ним речовина може бути наркотичним засобом. Зазначений наркотичний засіб він залишив собі для власного вживання.

Наступного дня в денний час він був зупинений працівниками поліції, в ході спілкування з якими повідомив про наявність у нього наркотичного засобу. Після чого співробітники поліції викликали на місце події слідчо-оперативну групу та в період часу з 14:00 до 14:30 під час проведення огляду місця події в районі будинку № 116 по вулиці Г.Сковороди міста Лисичанська, співробітниками поліції в присутності двох понятих у нього були виявлені та вилучені вищевказані паперові згортки з канабісом.

У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив суд не призначати йому покарання, пов`язане з реальним його відбуттям, надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком;

- особу винного, який не працює, не є особою з інвалідністю, задовільно характеризується за місцем проживання (а.с.29), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.27), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с.27), раніше судимий (а.с.30-32);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив кримінальних правопорушень, оскільки згідно обвинувального акту, така обтяжуюча покарання обставина, стороною обвинувачення ОСОБА_1 не висувалася, що узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України та з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 138/2748/18 (51 -6252км 19).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних корисливих, в тому числі тяжких кримінальних правопорушень, не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, яке є найбільш суворим з числа передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/13520/18 від 06 серпня 2020 року, згідно якої наявність у особи непогашеної судимості відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17).

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8/2-1473е від 14.12.2020 (а.с. 19-22), процесуальні витрати у сумі 1144 гривні 15 копійок (а.с.18) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою 5,05 грамів, який відповідно до постанови дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 22 грудня 2020 року (а.с.23) та квитанції № 249 (а.с.25) знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8/2-1473е від 14.12.2020 в сумі 1144 (одна тисяча сорок чотири) грн. 15 коп. (одержувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою 5,05 грамів, який відповідно до постанови дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 22 грудня 2020 року та квитанції № 249 знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.М. Старікова