Рішення № 94625441, 04.02.2021, Середино-Будський районний суд Сумської області

СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 586/864/20

Номер провадження 2/586/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м.Середина-Буда

Середино-Будський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Ситайла О.І.,

за участі секретаря судового засідання Палкіної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Середина-Буда цивільну справу №586/864/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідачки, ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.03.2011 в розмірі 10 004,04 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 18.03.2011, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачка, ОСОБА_1 , вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачки, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ч.3 ст.1281 ЦК України позивач 26.01.2019 направив претензію кредитора до приватного нотаріуса Вялкової С.І., яка, в свою чергу, надала відповідь, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії Банку.

Таким чином, відповідачка прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідачка не відмовилась від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. Тому позивач 30.09.2019 направив до спадкоємця ОСОБА_1 лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором б/н від 18.03.2011 становить заборгованість за кредитом в розмірі 10 004,04 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, проте надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, застосувавши строки позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 18 березня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн, який в подальшому було збільшено до 15 000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та на умовах, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах банку.

Вказані обставини підтверджуються: анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, довідкою про зміну умов кредитування, випискою по картковому рахунку, довідкою про видані картки клієнту та розрахунком заборгованості /6-14/.

Із позову вбачається, що позичальник свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував протягом тривалого часу, не здійснював відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.

Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Середина-Буда Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Середино-Будського районного управління юстиції у Сумській області /а.с.45/.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на час смерті позичальника заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.03.2011 становить 10 004,04 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту /а.с.6-8/.

У зв`язку з утворенням заборгованості за кредитним договором позивач звернувся з позовом до відповідачки, посилаючись на те, що вона проживала разом з позичальником на день смерті та прийняла спадщину, тому є його спадкоємицею.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Як передбачено ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

За змістом ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі №14-53цс18.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2018 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Середино-Будського районного нотаріального округу Вялкової С.І. з претензією кредитора в порядку ст.1281 ЦК України, в якій, зокрема повідомило спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 10 004,04 грн /а.с.46, 47/.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Середино-Будського районного нотаріального округу Вялкової С.І. від 31.01.2019, претензія кредитора ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зареєстрована в книзі обліку спадкових справ, на підставі якої заведено спадкову справу (№12/2018 від 31.09.2019) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у разі звернення спадкоємців її зміст буде доведено до їх відома /а.с.48/.

З копії спадкової справи, №12/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що зазначена спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 31.01.2019 та зареєстрована в Спадковому реєстрі за №63688847. Будь-які інші заяви про прийняття спадщини чи відмову від її прийняття до нотаріуса не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавались /а.с.77-84/.

Позивач направив на адресу ОСОБА_1 лист-претензію від 12.09.2019 про сплату заборгованості за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_2 /а.с.49/, проте остання заборгованість за вказаним кредитним зобов`язанням не сплатила, внаслідок чого Банк звернувся до суду.

У Цивільному кодексіУкраїни серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з`ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 468/2121/14-ц.

Позивач пред`явив позовні вимоги до відповідачки, посилаючись на те, що вона проживала разом із позичальником на день смерті та прийняла спадщину, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачки, в яких місцем реєстрації останніх зазначено: АДРЕСА_2 , що також підтверджується довідкою Середино-Будської міської ради від 05.11.2020 №02-14/1181 /а.с.42, 43, 68/.

Проте, з довідки Середино-Будської міської ради Сумської області від 16.11.2020 №02-14/1225, витребуваної ухвалою суду за клопотанням позивача, встановлено, що відомості про склад сім`ї ОСОБА_3 на дату його смерті в міській раді відсутні /а.с.75/.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не встановив дійсне коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Реєстрація боржника та відповідача за однією адресою не є безумовною підставою для висновку про обов`язок відповідача задовольнити вимоги кредитора.

Наведеним вище спростовуються доводи позивача про те, що саме відповідачка прийняла спадщину боржника, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому вона має відповідати перед кредитором.

Слід зауважити, що положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Такі ж правові висновки зроблені Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц, підстав відступити від яких не встановлено.

Крім цього, позивач не надав суду доказів про наявність спадкового майна, в межах вартості якого відповідно до ст.1282 ЦК України можливе стягнення за боргами спадкодавця.

Враховуючи викладене, та недоведеність позивачем фактичного проживання відповідачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту наявності спадкового майна після смерті останнього, у межах вартості якого спадкоємці відповідальні перед кредитором, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.10, 12, 13, 76, 142, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.608, 1216, 1218, 1219, 1281, 1282, 1268, 1270 ЦК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Середино-Будський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя О. І. Ситайло