Вирок № 94623751, 03.02.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3096/20

1-кп/154/106/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.М.,

прокурора Баса В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сацюк І.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальне провадження №1202003060000481 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, громадянина України, українця, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 16.07.2020, близько 16:00 години, знаходячись в м. Володимир-Волинський, Волинської області, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного заволодіння чужим майном, через не зачинене вікно в одній із кімнат проник у житловий будинок АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав алюмінієву каструлю об`ємом 5 літрів, вартістю 231 грн. 67 коп., алюмінієву каструлю об`ємом 7 літрів, вартістю 233 грн. 33 коп. та мідний теплообмінник вартістю 437 грн. 50 коп., чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 902,5 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та обставини викладені у обвинувальному акті визнав повністю. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.

Окрім визнавальних показань обвинуваченого ОСОБА_1 про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, котрі відповідають обставинам кримінального провадження його винуватість у вчиненні даного злочину повністю підтверджуються наступними дослідженими та перевіреними письмовими доказами.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що 16.07.2020 р. із житлового будинку по АДРЕСА_2 викрадено дві алюмінієві каструлі та мідний теплообмінник.

Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 16.07.2020 р., з якого встановлено, що під час даної слідчої дії потерпіла ОСОБА_2 вказала, що з місця її проживання були викрадені каструлі та теплообмінник.

Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 18.07.2020 р., який підтверджує, що по АДРЕСА_3 виявлено дві алюмінієві каструлі та теплообмінниик.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.07.2020 р., відповідно до якого під час даної слідчої дії ОСОБА_3 вказав на ОСОБА_1 , як на особу, в котрого він 16.07.2020 р. придбав дві алюмінієві каструлі та теплообмінник.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, поєднане з проникненням у житло є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставинами, що пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, котрі обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який не судимий, на обліку у лікаря наркогола не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря психіатра, а також сукупність пом”якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженних, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, з урахуванням вищенаведених обставин, а також, що обвинувачений є обмежено осудним, суд прийшов до висновку про призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі та його виправлення без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Відповідно до cт. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст.94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Зі змісту висновку судово-психіатричної експертизи № 251 від 24.09.2020 р. встановлено, що на час інкримінованих протиправних дій ОСОБА_1 виявляв ознаки легкої розумової відсталості (помірна дебільність) з поведінковими розладами. Через наявний у нього психічний розлад ОСОБА_1 не був здатним повною мірою усвідомолювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_1 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (помірна дебільність) з поведінковими розладами. Через наявний у нього психічний розлад ОСОБА_1 не є здатним повною мірою усвідомолювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Таким чином, наявні у ОСОБА_1 на час скоєння злочину психічні розлади обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (тобто підпадає під дію ст.20 КК України «обмежена осудність»), а тому він підлягає кримінальній відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно з рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

На підставі вищевказаного висновку судово-психіатричної експертизи № 251 від 24.09.2020 року, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 є обмежено осудним, оскільки на час вчинення злочину через наявний у нього психічний розлад не був здатним повною мірою усвідомолювати свої дії та керувати ними, а також і на даний час через наявний у нього психічний розлад не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 КПК України, згідно з якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Приймаючи до уваги наведені обставини, суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_1 слід застосувати примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем його проживання.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Судові витрати стягнути із обвинуваченого.

Арешт майна скасувати.

Керуючись ст.ст. 20, 94 КК України, ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов”язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати щодо ОСОБА_1 примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Речові докази: дві алюмінієві каструлі та теплообмінник повернути ОСОБА_2 .

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави 817,25 грн. витрат пов`язаних із залученням експерта для проведення товарознавчої експертизи.

Накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.07.2020 р. арешт майна - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/ А.А. Каліщук