Рішення № 94622601, 29.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17168/20

провадження № 2/753/1599/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2021 р. 2021 суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення аліментів на дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва 26.03.2018. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами, утриманням дітей займається позивач. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто домовленості про розмір аліментів, позивач була вимушена звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2020 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідач у встановлений в ухвалі строк надав відзив на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частки від доходів. При цьому посилається, що позивачем викладені неправдиві доводи стосовно того, що утриманням дітей вона займається самостійно. Вказав, що він відкрив на ім`я дітей два карткові рахунки «Карта юніора» в АТ КБ «ПриватБанк» та щомісяця на утримання дітей перераховував до 12 000 грн. до листопада 2020 року включно. Враховуючи, що позивачем було подано позов до суду, та його сумніви в цільовому використанні останньою аліментів, він був вимушений заблокувати вказані карткові рахунки до вирішення справи судом. Вважав безпідставними твердження позивача з приводу того, що його побоюються діти, оскільки не зважаючи на його завантаженість на роботі, він знаходив час з дітьми на подорожі. Також просив суд врахувати наявність у нього непрацездатних батьків пенсіонерів, з якими він проживає та здійснює оплату комунальних послуг, ліки та курси медичної реабілітації. При цьому звернув увагу суду на те, що його мати у вересні 2019 році перенесла інсульт, знаходилася на стаціонарному лікуванні і по теперішній час потребує медичного обстеження. Також просив суд врахувати, що на його утриманні знаходиться дядько, який має алкогольну залежність. Просив стягнути з нього аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 01.12.2020.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей та сім`ї.

11.01.2021 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач просила не приймати доводи викладені у відзиві до уваги. Зауважила, що вимоги відповідача стягувати аліменти з 01.12.2020 суперечать закону. Зазначила, що відповідач вводить суд в оману щодо сплати ним коштів на утримання дітей в розмірі 12000 грн. Вказала, що після подання позову відповідач заблокував карткові рахунки, на які він перераховував аліменти, що в черговий раз доводить, що спір між сторонами існує, а відповідач такими діями маніпулює обов`язком утримувати дітей. Також вважала необґрунтованими доводи відповідача щодо нецільового використання нею коштів. Твердження відповідача, щодо наявності на його утриманні батьків пенсійного віку вважала недоведеними, оскільки останні отримують пенсійне забезпечення, а довідки про стан здоров`я матері не доводять витрати відповідачем на її лікування. З приводу допомоги дядьку, позивач вказала, що останній не є близьким родичом відповідача по першому та другому ступеню спорідненості, а оплата комунальних послуг здійснюється саме відповідачем, оскільки квартира в якій проживає його дядько належить на праві власності відповідачу. Відтак, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

26.01.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній зауважив, що він постійно надає на утримання дітей кошти необхідні для їх належного розвитку, в тому числі їздить з ними на відпочинок, сплачував за відпочинок дочки у спортивному таборі. Наполягав на нецільовому використанні позивачем коштів, які були перераховані в якості сплати аліментів. Вказав, що за фактом шахрайства по відношенню до позивачки проводяться слідчі дії в рамках кримінального провадження, відкритого за його заявою. Також вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення з нього витрат на правничу допомогу, з посиланням на те, що позивачем не було надано з позовною заявою попереднього розрахунку судових витрат.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд не вбачає за доцільне залучати до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей та сім`ї, оскільки враховуючи предмет вказаного спору, відсутні підстави вважати, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки Служби.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.09.2006, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва 26.03.2018 (а.с. 14-15).

Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 17-18).

Судом також встановлено, що сторони проживають окремо. Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю.

Домовленостей щодо розміру аліментів на час подання позову між сторонами не досягнуто.

Відповідач працює в Національному банку України, обіймає посаду старшого юристконсульта, його дохід за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становив 739 234,90 грн.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою ВРУ № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов`язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, отримує стабільний дохід, у нього немає інших неповнолітніх дітей, яких він повинен утримувати, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доводи відповідача стосовно наявності у нього непрацездатних батьків та дядька, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів того, що останні перебувають на його утриманні. Крім того відповідачем не надано доказів придбання ліків та оплату курсів медичної реабілітації своєї матері.

При цьому, оплата комунальних послуг за квартиру, в якій проживає дядько відповідача, власником якої є сам відповідач, не може бути підставою, яка враховуються для визначення розміру аліментів, з огляду, зокрема, і на те, що у позивачки так само є необхідність нести витрати на себе та утримання квартири, в якій вона проживає разом з дітьми.

Крім того, відповідачем не доведено належними доказами нецільового витрачання позивачем коштів, які перераховувалися на утримання дітей батьком.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Звернення за захистом в орган опіки й піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

В ході розгляду судом даного спору відповідачем не наведено обгрунтованих доводів та не надано належних доказів, які в контексті ст. 182 СК України свідчили б про відсутність можливості сплачувати аліменти в заявленому розмірі.

Аргументи відповідача щодо можливості сплати аліментів в розмірі ј частки з усіх видів його доходів, на думку суду, є ухиленням батька від виконання своїх обов`язків по утриманню дітей на рівні, достатньому для забезпечення належного життя та розвитку дітей.

Адже діти, які мають двох працездатних батьків, вправі розраховувати на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи те, що позивач забезпечує лікуванням дітей вразі потреби, займається їх вихованням та розвитком, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, домовленості між сторонами щодо розміру аліментів не досягнуто, суд приходить до висновку, що визначений позивачкою розмір аліментів є обгрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надані документи які є належними та допустимими, в розумінні статей 137-138 ЦПК України, на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Зокрема договір від 29.12.2020 № Д-713 про надання правової допомоги укладений між позивачем та ТОВ «Київський центр правової допомоги» є нечитабельним в окремих частинах, як і копія квитанції на суму 3250 грн. Крім того зі змісту копій квитанцій на загальну суму 6 500,00 грн. не можливо встановити відомості про надання послуг та їх оплату саме у справі за вказаним позовом. При цьому суд вважає слушними доводи відповідача з приводу ненадання позивачем попереднього розрахунку судових витрат разом з позовом. Враховуючи викладене, підстав для стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правову допомогу немає.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 840,80 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись стст. 7, 180, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, та стст. 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 263-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.10.2020 і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 : адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.