Рішення № 94622152, 27.07.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/651/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Нікітюка П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ДПП Сливки Івана Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.04.2020 р. відносно нього лейтенантом поліції другого батальйону другої роти відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП Сливкою І.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2451133, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Зазначену постанову він отримав 09.06.2020р. разом з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало допущене на думку відповідача порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України, а саме - 27.04.2020р. о 14:26:59 год. в м.Ковель на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 438км 100м, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перевищив встановлене обмеження руху більше як на 20 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год, швидкість руху вимірювалася приладом ТруКАМ ТС 000698.

Винесену відносно нього постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що у день, час та місці, вказаному в оскаржуваній постанові він не міг перебувати, оскільки в цей час знаходився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1. Вказав, що в оскаржуваній постанові помилково зазначено його персональні дані, та оскаржувана постанова повинна була бути винесена щодо іншої особи, а не відносно нього.

У зв`язку з викладеним просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2451133 від 27.04.2020 р.та закрити справу у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 25 червня 2020 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та з призначенням судового засідання.Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема, з метою з`ясування особи, яка перебувала за кермом транспортного засобу "Skoda Oсtavia", реєстраційний знак НОМЕР_1 , у день та час, вказаний в оскаржуваній постанові. Вирішено клопотання позивача про виклик у судове засідання та допит в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, та представник відповідача - Департаменту патрульної поліцї подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що позивачем пропущений встановлений законом строк для звернення до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що оскаржувану постанову було винесено на місці зупинки керованого позивачем транспортного засобу та у його присутності. Від підпису та отримання свого примірника постанови позивач відмовився, та порядок її оскарження йому було роз`яснено в усній формі. В подальшому копія постанови була надіслана позивачу рекомендованим листом.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2451133 від 27.04.2020р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що 27.04.2020р. в обідній час перебував в АДРЕСА_1 та допомагав родичу ремонтувати покрівлю на ангарі. Зазначив, що автомобіль марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зазначено в оскаржуваній постанові, яким начебто він керував, йому не належить та не перебуває у його користуванні.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що інспектор поліції 27.04.2020р. виніс оскаржувану постанову відносно ОСОБА_1 та останній в цей день не перебував у м.Ковель Волинської області та знаходився по місцю свого проживання в АДРЕСА_1. Зазначив, що постанова була винесена щодо ОСОБА_1 , однак за кермом автомобіля, який був зупинений інспектором поліції перебувала інша особа.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що він проживає в АДРЕСА_2 та працює директором Фермерського господарства «Карат», та 27 та 28 квітня 2020 р. він спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ремонтували дахове накриття на ангарі, яке протікало.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що він проживає в АДРЕСА_3 та на прохання директора ФГ «Карат» ОСОБА_4 він 27 квітня 2020р. разом з ОСОБА_1 перекривали дах та ремонтували покрівлю на ангарі фермерського господарства.

Суд, заслухавши доводи позивача та його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04. 2020 року лейтенантом поліції другого батальйону другої роти відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ДПП Сливкою І.М. винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2451133 згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 27.04.2020р. о 14:26:59 год., керуючи транспортним засобом «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 , в м.Ковель на автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 438КМ 100М, керуючи транспортним засобом перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, а саме рухався в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом ТруКАМ ТС 000698, чим допустив порушення п.12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п.1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно пункту 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою статті 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 статті 122 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Згідно із положеннями ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складена відповідачем не в автоматичному режимі.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).

Так, пунктом 4 Розділу І вказаної Інструкції встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.

Відповідно п.п. 1, 2, 5 Розділу IV вказаної Інструкції передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Згідно вимог пункту2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачені ст.122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами ст.ст.258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас ч.5 ст.258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (з наступними змінами та доповненнями), зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 пункт 24 постанови).

Згідно із ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та ін.

З дослідженого у судовому засіданні електронного доказу наданого відповідачем, а саме диску «DVD-R» з відеозаписом з місця події, яка мала місце 27.04.2020р. із фіксацією перебігу розгляду справи було встановлено, що на ньому містятьсяфайли в ході відтворення яких встановлено, що у день та час, зазначений в оскаржуваній постанові лейтенантом поліції ОСОБА_5 був зупинений автомобіль марки «Skoda Oсtavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого рухався у населеному пункті зі швидкістю 82 км/год., чим порушив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год. та допустив порушення п.12.4 ПДРУкраїни. При встановленні особи, яка керувала даним транспортним засобом, водій надав інспектору посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.05.2019р. та на вимогу інспектора водій представився як ОСОБА_1 .

Водночас, при встановленні судом особи позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07.05.2019р., та проведеного порівняння з водієм, який керував транспортним засобом «Skoda Oсtavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений працівником поліції і який представився як ОСОБА_1 , встановлено, що позивач ОСОБА_1 та водій, який представився як ОСОБА_1 , є різними особами.

Відтак в судовому засіданні при порівнянні та візуальному співставленні особи позивача з особою відносно якої складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на яку накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн., та яка зафіксована на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського, судом встановлено, що це є дві різні особи.

В поясненнях, наданих у судовому засіданні, позивач вказав, що немає ні у власності, ні у користуванні автомобіль марки «Skoda Oсtavia», номерний знак НОМЕР_1 , та водночас зазначив, що він не втрачав посвідчення водія НОМЕР_2 від 07.05.2019р. та нікому з третіх осіб своє посвідчення водія не передавав.

Таким чином, судом встановлено, що порушення ПДР України було допущено невстановленою судом особою, яка керувала автомобілем марки «Skoda Oсtavia», номерний знак НОМЕР_1 , та представилась як ОСОБА_1 і надала посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , реквізити якого (серія, номер, дата його видачі) повністю співпадають із посвідченням водія, наданим позивачем для огляду у судовому засіданні. Водночас з відеозаписів з нагрудної камери поліцейського не представилось можливим встановити зображення якої саме особи міститься у посвідченні водія, наданого працівникам поліції для встановлення особи водія.

З показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 27.04.2020р. в обідній час перебував в АДРЕСА_1, а відтак не міг керувати автомобілем в м.Ковель Волинської області як про це зазначено в оскаржуваній постанові.

При вирішенні клопотання представника відповідача - Департаменту патрульної поліції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч.9 ст.120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові знаки здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана позивачем постанова була отримана ним 09.06.2020р. та до суду з оскарженням вказаної постанови позивач звернувся 16.06.2020р. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки останній подав адміністративний позов в межах встановленого законом строку для оскарження такої постанови.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права чи свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та при притягненні порушника до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, було невірно встановлено особу водія, який допустив порушення ПДР України, що призвело до безпідставного винесення відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2451133 від 27.04.2020р.

В матеріалах справи відсутні та відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення саме позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що вказує про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, та не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил дорожнього руху, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність фактичних та правових підстав для скасування постанови серії ЕАК № 2451133 від 27.04.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі.

Чинне законодавство передбачає ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду України у справі №543/775/17 від 18.04.2020 року).

Позивачем при зверненні до суду понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 420,40 грн.

Відповідно до ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд 3, ЄДРПОУ 40108646), лейтенанта поліції відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ДПП Сливки Івана Михайловича (м.Ковель, проспект Незалежності, 126 Ковельського району Волинської області, індекс 45008) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2451133 від 27.04.2020р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд 3, ЄДРПОУ 40108646).

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.