Рішення № 94621935, 28.01.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 536/1267/18

Провадження №2/524/566/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання Яковлєвій К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Олефіра П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні - 99 118,08 грн., відшкодувати моральну шкоду - 150 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу - 25 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що з 03 серпня 2009 року позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_2 за власним бажанням з посади директора з 19 червня 2013 року, внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести розрахунок при звільненні.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_2 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 2 960,00 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - 2 123,50 грн, компенсацію за невикористані щорічні відпустки - 10 369,20 грн, середній заробіток за час затримки - 45 657,30 грн., у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу - 1 489,30 грн.

Повний розрахунок ТОВ «Фірма «Берізка» провело 27 липня 2018 року в результаті проведених електронних торгів у виконавчому провадженні № 55778563 з примусового виконання судового рішення. Період затримки розрахунку із виплати заробітної плати становив з 02 червня 2015 року до 27 липня 2018 року, розмір відшкодування - 99 118,08 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 99 118, 08 грн., відшкодовано моральну шкоду - 70 000,00 грн., витрати на правничу допомогу 15 000 грн., судовий збір - 2 043,58 грн., а всього 186 161,66 грн.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року встановлено розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 за один день у сумі 86,04 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню становить 99 118,08 грн. ( 1152 днів х 86,04 грн. /день).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Фірма «Берізка» Олефіра П. П. задоволено частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року змінено. Зменшено стягнення з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди з 70 000,00 грн. до 3 000,00 грн, витрати на правничу допомогу з 15 000,00 грн до 5 000,00 грн, судовий збір з 2 043,58 грн до 1 069,00 грн, а всього зменшено стягнену суму з 186 161,66 грн до 108 187,08 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Фірма «Берізка» задоволено частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою судді від 05.11.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

27.11.2020 року представником відповідача ТОВ «Фірма «Берізка» Олефіром П.П. подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що в обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається, що звільнений з посади директора ТОВ «Фірма «Берізка», а товариство прострочило виплату заробітної плати при звільненні. Разом з тим, ОСОБА_2 до цього часу є керівником і одноособовим виконавчим органом ТОВ «Фірма «Берізка», що підтверджується витягами з ЄДР від 22.09.2015 та від 14.11.2018 року. Заробітну плату ОСОБА_2 за травень та червень 2013 року не отримав через арешт коштів державним виконавцем. Прострочення виплати заробітної плати відбулося з вини стягувача ОСОБА_2 , який приховав від державного виконавця майно ТОВ «Фірма «Берізка», демонтував його та перевіз з вул. Свіштовська, 3 до ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», внаслідок чого розшук майна державним виконавцем виявився безрезультатним. Також, ОСОБА_2 визначив суму стягнення шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість календарних, а не робочих днів, чим збільшив суму стягнення на 30 %. Крім того, згідно з вимогами ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Вимога позивача про стягнення моральної шкоди була заявлена та задоволена заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.07.2015 року. Спір про стягнення заробітної плати керівнику та виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю є корпоративним, а не трудовим, а тому підлягає до чого провадження у справі підлягає закриттю. Просить закрити провадження у справі, так як спір підлягає до розгляду за правилами господарського судочинства. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фірма «Берізка» 156207,82 грн., а саме 108187,08 грн. в поворот виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01.10.2018 року; 26685,36 грн. стягнутих з ТОВ «Фірма «Берізка» у виконавчому провадженні № 588850369 з примусового виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01.10.2018 року; втрат від інфляції за час з 01.10.2018 року по 01.09.2020 року у розмірі 13505,24 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" – Олефіра В.П. про закриття провадження - відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Гонтар В.М. позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити з підстав, викладених у позові. Наполягає на стягненні моральної шкоди визначеній позовній заяві у розмірі 150 000 грн.

Представник відповідача ТОВ «Фірма «Берізка» - Олефір П.П. просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 жовтня 2013 року визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ «Фірма «Берізка» від 14 липня 2013 року, оформлене протоколом, про відмову ОСОБА_2 у звільненні за власним бажанням. Зобов`язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_2 за власним бажанням з посади директора з 19 червня 2013 року, а також внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести з ним розрахунок при звільненні.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2015 року роз`яснено, що трудовий договір, укладений між ТОВ «Фірма «Берізка» та ОСОБА_2 , розірваний з 19 червня 2013 року за власним бажанням працівника, отже ОСОБА_2 із зазначеної дати не є директором ТОВ «Фірма «Берізка».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року, зміненим частково ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року, стягнуто з ТОВ «Фірма Берізка» на користь ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою, але невиплаченою заробітною платою, в розмірі 2 960,00 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - 2 123,50 грн., компенсації за невикористані щорічні відпустки - 10 324,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 42 761,88 грн, у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн та витрати на правничу допомогу - 1 489,30 грн.

Це судове рішення виконане повністю 27 липня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 393, згідно з яким приватний виконавець Скрипник В. Л. перерахував ОСОБА_2 борг від боржника ТОВ «Фірма «Берізка» (ВП № 55778563) в сумі 67 599,30 грн.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди встановлено розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 за один день у сумі 86,04 грн.

В зв`язку з викладеним, оскільки позивач отримав кошти за рішенням суду від 20 липня 2015 року, 27 липня 2018 року, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахункових при звільненні за період з 02.06.2015 року (дня по який за рішенням суду було стягнуто середній заробіток) по 27.07.2018 року (день фактичного розрахунку), що складає 1152 робочих днів у розмірі 99118,08 грн. (86,04 грн. х 1152 робочих днів = 99118,08 грн.)

Статтею 237-1КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають додаткових зусиль з організації свого життя.

Згідно п.13 ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплатою йому належних грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виді діяльності чи галузевої належності.

Невиконанням рішення суду про стягнення на користь позивача ОСОБА_2 недоплаченої заробітної плати тривалий час на протязі п`яти років, йому була завдана моральна шкода, яка виразилась в його фізичних та психологічних стражданнях, оскільки він тривалий час не міг отримати коштів із-за чого він і його сімя були поставлені в скрутне матеріальне становище, із-за чого він вимушений був змінювати свій звичний образ життя, шукаючи додаткових заробітків.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує вимоги виваженості, розумності та справедливості, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань та вважає, що достатнім та співмірним зі змістом порушених трудових прав розміром для компенсації такої шкоди буде сума 3 000 грн., яка і підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Часиною 4 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 надав договір №2/18 про надання правничої допомоги, який був ним укладений 29.01.2018 року з адвокатом Пінчук Ю.В., а також ордер на надання правової допомоги, квитанцію на виконання договору про сплату гонорару в сумі 25000 грн. та розрахунок надання правничої допомоги.

Згідно розрахунку надання правничої допомоги, адвокатом здійснено підготовку документів для складання позовної заяви та збір документів (гонорар склав 5000 грн.), складення самої позовної заяви та супровід справи в суді першої інстанції (гонорар склав 10000 грн.).

Разом з тим, суд, виходячи з розміру задоволених вимог, враховуючи характер спірних правовідносин та досить усталену судову практику вирішення подібних спорів, співмірність судових витрат із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що є співмірним до часу, витраченого адвокатом на виконання вказаних робіт та обсягу наданих своєму клієнтові правничих послуг.

Оскільки позов задоволено частково, то в відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України,

з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1069 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 до цього часу є керівником і одноособовим виконавчим органом ТОВ «Фірма «Берізка», що підтверджується витягами з ЄДР від 22.09.2015 та від 14.11.2018 року не заслуговують на увагу, оскільки факт звільнення позивача встановлено судовим рішенням.

Посилання представника позивача, на те що, прострочення виплати заробітної плати відбулося з вини стягувача ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимим доказами.

Також не заслуговують на увагу, твердження про повторне звернення позивача до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, оскільки в даному випадку, йде мова про відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням рішення суду про стягнення на користь позивача коштів.

Інші доводи представника відповідача позовних вимогне спростовують.

Правові підстави для стягнення коштів з ОСОБА_2 у порядку повороту виконання рішення суду відсутні.

Вимоги щодо розподілу судових витрат шляхом повернення ОСОБА_3 сплачених коштів за подання апеляційної та касаційної скарги судом першої інстанції не вирішуються.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, ч.4 ст. 82, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, на підставі ч.1 ст.47, ч.1. ст.116, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (код ЄДРПОУ: 13967070, м. Кременчук вул.Свіштовська, 3) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримкирозрахунку при звільненні у розмірі 99 118 (дев`яносто дев`ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 08 коп., моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн., судовий збір у розмірі 1069 грн. (одна тисяча шістдесят дев`ять) грн., а всього 108187,08 грн. (сто вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 08 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк