Рішення № 94621719, 03.02.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1569/20

Номер провадження 2/373/176/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Залеської А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» Ляр Д.Ю. звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.06.2010 станом на 31.08.2020 у загальному розмірі 136674 грн 47 коп., з яких 2364,21 грн заборгованість за кредитом 134310,26 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 04.06.2010 по 28.06.2019. Також просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим подав Анкету-заяву №б/н від 04.06.2010.

У цій заяві відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому на ознайомлення в письмовому вигляді та своїм підписом у довідці підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду». Також відповідач у своїй заяві погодився, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг і не заперечує проти інформування його про стан його платіжної картки за допомогою e-mail або SMS.

Позивач зазначає, що в такий спосіб між сторонами у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач за твердженням позивача отримав кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом 500 грн. У подальшому позичальник отримував інші кредитні картки і розмір кредитного ліміту збільшився до 2500 грн.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту за допомогою кредитних карток.

Позивач вказує, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання по поверненню коштів кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.08.2020 становить суму 248769,38 грн, з яких позивач просить стягнути 2364,21 грн. - борг по кредиту та 134310,26 грн - борг по процентам нарахованим по 28.06.2019.

Ухвалою від 01.12.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, в якому вказав на недопустимість таких доказів, як виписка по картковому рахунку, довідка банку про отримані кредитні картки та довідки про встановлення кредитного ліміту, оскільки вони не містять підпису посадової особи банку та печатки. Відповідач також вказує про не ознайомлення ним з тими умовами кредитування, які використав банк при зверненні до суду. Разом з тим, відповідач визнав, що востаннє зняття коштів з кредитної картки мало місце 22.11.2014, та в період з 22.11.2014 по 18.08.2020 ним не вчинялось жодних дій щодо поповнення кредитної лінії на погашення кредиту чи повторного зняття готівки. Тобто позивач, знаючи про невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань ще у листопаді 2014 року не звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу у строки позовної давності, а навмисно нараховував відсотки до 28.06.2019. Просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.

У відповіді на відзив позивач вказав, що докази є допустимими, оскільки підписані представником, що обумовлено довіреністю. Кредитну картку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» відповідач отримав добровільно, про що зазначив у своїй заяві. Про умови кредитування з використанням цієї кредитної картки він був ознайомлений під підпис у відповідній довідці. Договір мав реальний характер, оскільки відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Щодо заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності, то позивач вказує, що кінцевий строк повного погашення кредиту для відповідача настав зі спливом останнього дня місяця дії картки - 07/2017. Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача 18.11.2020 - до спливу строку позовної давності, який у відповідності до п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг збільшено до 50 років.

Судом встановлені наступні обставини.

21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

04.06.2010 відповідач ОСОБА_2 подав позивачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) Анкету-заяву, якою приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.27, 59).

За змістом друкованого тексту, що міститься у формулярі Анкети-заяви відповідач ознайомився і підтвердив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому на ознайомлення в письмовому вигляді. Також відповідач своїм підписом надав згоду на отримання кредитної картки «Універсальна» та погодився, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. В заяві також міститься підпис ОСОБА_2 про отримання ним картки 04.06.2010 (а.с.16).

Відповідно до підписаної відповідачем Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 04.06.2010, пільговий період по кредитній картці «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» надається тривалістю 30 днів за умови погашення всієї заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. Базова відсоткова ставка нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році і становить 3,0 % у місяць (36 % річних). Розмір щомісячних платежів (включає плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Пеня на несвоєчасне погашення заборгованості: Пеня = пеня(1) + пеня(2), пеня(1) = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. Штраф при порушенні строків платежу по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому договором, більш ніж на 120 днів - 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с. 17).

Довідкою за підписом представника позивача підтверджується той факт, що ОСОБА_2 на виконання договору б/н від 04.06.2010 отримав наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 04.06.2010 строком дії до 01/2014, № НОМЕР_3 від 19.05.2012 строком дії до 02/2016 та № НОМЕР_2 від 01.12.2014 строком дії до 07/2017 (а.с.14).

Згідно довідки представника позивача умови кредитування змінювались розміром встановленого кредитного ліміту, який 04.06.2010 становив 500 грн та в подальшому поступово збільшувався 03.07.2013 він встановлений в розмірі 2500 грн, а 03.03.2015 - 2370 грн (а.с.15).

З наданого відповідачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.06.2010, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 , а також з виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що він користувався коштами банку у споживчих цілях з 04.06.2010 по 22.11.2014 на умовах, визначених банком. При цьому, допускав незначні прострочення з повернення коштів та 05.09.2014 не мав ні поточної, ні простроченої заборгованості по кредиту. В той же час 22.11.2014 з карткового рахунку відповідача за № НОМЕР_3 з використанням банкомату у м. Львові було знято трьома операціями в межах кредитного ліміту 2364,21 грн, які зі спливом 30 денного пільгового періоду банк відніс до поточної заборгованості за наданим кредитом (а.с. 5-13)

З вищевказаних доказів також встановлено, що після операцій по зняттю кредитних коштів на суму 2364,21 грн, з 22.11.2014 за картковим рахунком відповідача не відбувалось жодних активних дій по зняттю коштів, оплати товарів та послуг, а також не було внесено жодного платежу на повернення кредиту мінімальними обов`язковими щомісячними платежами, які за накопичувальним підсумком станом на 28.02.2018 року склали суму простроченої заборгованості - 2364,21 грн, що як зазначалось вище були зняті з карткового рахунку ще 22.11.2014. За весь час з 22.11.2014 по 31.08.2020 позивач нараховував відповідачу проценти на поточну та прострочену заборгованість по кредиту, пеню та штрафи та в кінцевому підсумку нарахував відповідачу 2364,21 грн заборгованість за кредитом; 240883,17 грн заборгованість по процентам; 5522,00 грн - заборгованість по пені. А всього: 2487769,38 грн (а.с.8).

При цьому до стягнення у позові позивач, користуючись своїм вільним правом вимоги, визначив суму 136674,47 грн, до якої увійшли: 2364,21 грн борг за кредитом та 134310,26 грн - борг за процентами станом на 28.06.2019.

Суд також звертає увагу, що за даними розрахунку боргу та виписки по картковому рахунку банк змінив умови кредитування, які були визначені в довідці від 04.06.2010 та підписані відповідачем. Зокрема, була змінена процентна ставка з 01.04.2015 року в сторону збільшення на поточну та прострочену заборгованість (з 36% до 43,20% річних), тоді як в Довідці про умови кредитування, підписаної сторонами не було передбачено змінювану процентну ставку та умови такої зміни, а була визначена лише базова місячна ставка 3,0%, тобто 36% річних.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Встановивши зміст спірних правовідносин та дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у відповідності до Анкети-заяви від 04.06.2010 за підписом ОСОБА_2 та представника ПАТ «Приват Банк» та підписаної кредитором та позичальником Довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду від 04.06.2020 між сторонами був укладений кредитних договір шляхом приєднання позичальника (споживача послуг) до запропонованих банком умов та правил кредитування з використанням кредитної картки, на яку банк встановив кредитний ліміт під зобов`язання позичальника повертати суму використаного ліміту щомісячними платежами (до 25 числа кожного місяця) розміром 7% від заборгованості (з врахуванням нарахованих відсотків), але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості та визначив базову процентну ставку за користування кредитом в місяць 3,0% (36% річних), пеню та штрафи за порушення виконання грошового зобов`язання.

Надавши відповідачу кредитні картки зі встановленим кредитним лімітом, позивач взяв на себе обов`язок здійснювати кредитування відповідача протягом строку дії кредитних карток, виданих позичальнику, а у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, визначених у підписаній сторонами довідці про умови кредитування.

У цій справі кредитування відповідача припинилось зі спливом строку дії чергової картки за № НОМЕР_2 - в останній день липня 2017 року.

Останнє використання кредитних коштів в межах кредитного ліміту було здійснено відповідачем 22.11.2014 з використанням дійсної на той час картки за № НОМЕР_4 , шляхом зняття готівки в банкоматі на суму кредиту 2364,21 грн. При цьому, до зняття вказаної суми відповідач не мав жодної заборгованості за кредитним договором.

Вказана сума кредиту неповернута позивачу, а отже суд погоджується з твердженням позивача, що існує невиконане грошове зобов`язання відповідача ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів в розмірі 2364,21 грн.

Щодо наявності невиконаного грошового зобов`язання відповідача по поверненню нарахованих позивачем станом на 31.08.2020 відсотків в сумі 240883,17 грн за користування кредитними коштами та щодо права вимоги банку стягнути такі відсотки частково в розмірі 134310,26 грн, які нараховані станом на 28.06.2019, то суд не погоджується з таким нарахуванням та з розміром відсотків з огляду на наступне.

Кредитні кошти в сумі 2364,21 грн були отримані відповідачем 22.11.2014 і на цю дату він не мав жодної простроченої заборгованості за кредитним договором. Нарахування відсотків за користування вказаними коштами мало б розпочатись після 30 денного пільгового періоду - з 23.12.2014 та тривати до 31.07.2017, що є кінцевою датою останньої, виданої відповідачу кредитної картки № НОМЕР_2 строком дії до 07/2017.

Таким чином період нарахування відсотків мав би становити з 23.12.2014 до 31.07.2017, що складає 31 місяць 8 днів.

Отже, виходячи зі ставки відсотків за користування кредитними коштами - 3,0 % в місяць або 0,008 % в день (з розрахунку 360 днів), яку погодили сторони у Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду з урахуванням суми кредиту 2364,21 грн та строку кредитування, під час якого позивач мав право нараховувати відсотки, за користування кредитними коштами (31 місяць та 8 днів) відсотки мали скласти суму 2217, 63 грн ( 2364,21 грн х 3,0 % х 31 міс. + 2364,21 грн х 0,1% х 8 дн.).

Натомість, позивач за незрозумілими розрахунками на дату 31.07.2017 нарахував відповідачу відсотки в сумі 22435,14 грн, що майже в десять разів перевищує борг за сумою кредиту, а до стягнення просить суму відсотків - 134310,26 грн, нарахованих на дату 28.06.2019. Жодних пояснень та аргументів такому нарахуванню з посиланням на умови договору позивач суду не надає та не конкретизує види та спосіб нарахувань відсотків, що в підсумку скласти таку значну суму.

Подана позивачем роздруківка із вебсайту АТ КБ «ПриватБанк» Умов та Правил надання банківських послуг не досліджується судом та визнається неналежним та недопустимим доказом, в тому числі щодо розміру та порядку нарахування процентів та їх призначення, оскільки такі Умови не підписані позичальником та повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що акцентовано увагу у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 липня 2019 року при розгляді справи № 342/180/17 у подібних правовідносинах зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника та довідці про умови кредитування, які безпосередньо підписані відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17 також враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на вебсайті позивача за відсутності доказів, про ознайомлення з ними позичальника не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.10.2018 справа № 202/4494/16-ц та від 28.03.2018/ справа 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з встановлених у даній справі обставин та враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у відповідача ОСОБА_2 у межах заявлених позивачем вимог існує невиконане грошове зобов`язання за кредитним договором № б/н від 04.06.2010 у розмірі 4581,84 грн, з яких: 2364,21 грн - борг за неповернутим кредитом; 2217,63 грн - відсотки за користування кредитом станом на 31.07.2017, що є датою закінчення строку кредитування (строку дії картки).

Інший висновок не відповідав би з`ясованим обставинам, а також принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позов просить застосувати позовну давність при ухваленні рішення та відмовити з цих підстав у задоволенні позову.

При вирішенні питання застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту та відсотків суд не бере до уваги положення п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку про збільшення позовної давності щодо повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки до 50 років, на що посилається позивач у відповідь на відзив.

Як вказувалось вище, додана до позову роздруківка з вебсайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умов та Правил надання банківських послуг не підписана позичальником, а тому являється належним та допустимим доказом того, що при укладання кредитного договору з використанням кредитної картки, позивач був ознайомлений з такими умовами, в тому числі і щодо збільшення банком строку позовної давності та, що він надав згоду на кредитування саме на таких умовах.

При цьому, у підписаній позичальником Анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, не містяться умови ні щодо строку дії кредитного договору, ні про збільшення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За правилом статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховний суд України висловив правову позицію відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: в постановах від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14 Верховний суд України зазначає, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таки договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як з`ясовано судом строк дії перевипущеної кредитної картки, яка була видана відповідачу, - до останнього дня липня 2017 року. Наступну за цієї датою (01.08.2017), суд визначає моментом початку перебігу строку позовної давності, тобто строку, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Отже, у цій справі станом на 01.08.2020 сплив встановлений законом (ст. 257 ЦК України) загальний строк позовної давності, а позивач звернувся до суду з позовом 24.11.2020.

За таких обставин, зважаючи на заявлену відповідачем у відзиві на позов вимогу про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 267 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_5 .

Суддя А.О. Залеська