Рішення № 94621346, 18.01.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5327/19

2/296/304/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Центру професійно-технічної освіти м.Житомира до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області про стягнення боргу за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Центр професійно-технічної освіти м.Житомира звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Центру професійно-технічної освіти м.Житомира - 8301,73 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 435,00 грн., інфляційних втрат 1614,97 грн., а всього 10351,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між РВ Фонду Державного майна України по Житомирській області та ФОП ОСОБА_1 14 серпня 2015 року укладено договір оренди нерухомого майна №1678, згідно якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар ФОП ОСОБА_1 зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно – автомобільну стоянку, площею 2404 кв.м. Договір був укладений терміном на 1 рік. Додатковим договором №1 від 10.08.2016 року строк дії Договору оренди №1678 продовжено на один рік, до 13.08.2017. Крім того, договором оренди був врегульований розмір орендної плати та порядок розрахунків. Орендарем сплачувалась орендна плата з урахуванням ПДВ та індексу інфляції за весь час користування майном, проте в липні 2017 року орендна плата не сплачена, в червні 2017 року орендна плата сплачена не в повному обсязі. В серпні 2017 року частково заборгованість з орендної плати була погашена в сумі 7106,98 грн. Несплачена сума боргу складає 8301,73 грн. 13.05.2017 року РВ ФДМ у Житомирській області листом №06/1588 повідомлено орендаря про те, що власник не бажає продовжувати договір оренди на наступний термін. Також листом №14-164 від 27.04.2017 року Міністерство освіти і науки повідомило, що договір оренди продовжено не буде. В подальшому орендаря було повідомлено про необхідність терміново звільнити об`єкт оренди протягом 5 днів, в зв`язку з виробничою необхідністю та закінченням строку дії договору оренди, а також було надіслано вимоги щодо сплати заборгованості з орендної плати. Проте, станом на день подання позову заборгованість не погашена і боржник в добровільному порядку виконати зобов`язання відмовляється. Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 24.04.2017 року №629 Центр професійно-технічної освіти м. Житомира є правонаступником прав і обов`язків навчальних закладів.

Оскільки відповідач припинив свою підприємницьку діяльність спір слід вирішувати в місцевому районному суді, а тому справа підсудна Корольовському районному суду міста Житомира.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Галасюка Р.А. від 10.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання (а.с.50).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Розпорядження керівника апарату суду №620 від 03.10.2019 року, справу передано судді ОСОБА_2 для розгляду, у зв`язку зі звільненням 01.08.2019 року судді ОСОБА_3 у відставку (а.с.52-53).

Ухвалою суду від 11.10.2019 року дану справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.54).

Ухвалою суду від 18.06.2020 постановлено залучити до участі у справі №296/5327/20 за позовом Центру професійно-технічної освіти м.Житомира до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

15.11.2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Також відповідач зазначив, що дійсно між ним та регіональним відділенням фонду державного майна України по Житомирській області 21.12.2007 року був укладений договір №765 на оренду автомобільної стоянки, що знаходиться на балансі Центру професійно-технічної освіти м.Житомира. 14 серпня 2015 року договір від 21.12.2007 року було переукладено. В 2017 році договір оренди з ініціативи власника майна було розірвано, а орендоване майно передано, що підтверджується актом приймання-передавання від 14.08.2017р. На день підписання акту будь яких претензій щодо майна чи сплати сум орендної плати жодною із сторін не заявлялось. Лише в грудні місяці 2017 року ОСОБА_1 надійшов лист від Центру професійно- технічної освіти м.Житомира про наявність суми боргу з орендної плати в розмірі близько 8000,00 грн., з якою він не погодився. Після цього в ОСОБА_1 відбулася зустріч з директором Центру професійно- технічної освіти м.Житомира під час якої, ОСОБА_1 повідомив, що не погоджується із зазначеною сумою боргу і за його приблизними підрахунками можливий борг в сумі близько 3000,00 грн, але потрібно знайти квитанції і підрахувати точніше. Також під час зустрічі, ОСОБА_1 зазначив директору, що за час оренди майна, ним було зроблено деякі поліпшення, а саме побудовано по периметру автомобільної стоянки паркан доказом чого є відповідні свідки, а також документи на придбання матеріалів з яких побудовано даний паркан. За усною домовленістю з директором вони дійшли згоди, що встановлена підтверджена документально сума боргу буде сплачена ним після того, як буде повернуто йому паркан. Але паркан ОСОБА_1 так і не повернуто, хоча зі слів директора під час зустрічі, було повідомлено, що його повернуть до кінця 2017 року. Наприкінці жовтня 2019 р, ОСОБА_1 отримав пакет документів з якого дізнався, що Центром професійно-технічної освіти м.Житомира на нього подано позов до суду, щодо сплати боргу з орендної плати. В позові зазначено, що сума основного боргу за період 2016-2017 року становить 8301,73 грн., а також 3% річних-435,00 грн, інфляційні - 1614,97 грн. Із виставленою сумою боргу він не погоджується. Відповідно проведених розрахунків ОСОБА_1 за 2016 рік нараховано орендної плати на загальну суму 43363,33 грн, сплачено ним протягом 2016 року 47280,00 грн. Переплата за 2016 рік становить 3916,67 грн. (47280-43363,33=3916,67 грн). Слід зазначити, що за даними позивача Центру сплачено ОСОБА_1 лише 45981 грн з чим він абсолютно не згоден. Відповідно до Договору, а саме п.3.9. зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів. Так за січень- серпень 2017 року нараховано та виставлено ОСОБА_1 орендної плати в сумі 36430,76 грн, фактично ним сплачено згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів 29317,98 грн, тобто недоплачено 7112,78 грн (36430,76-29317,98 грн=7112,78 грн). Враховуючи п.3,9 Договору загальна сума боргу з орендної плати перед Центром професійно-технічної освіти м.Житомира становить 3196,11 грн. (7112,78 грн-3916,78 грн=3196,11 грн). Оскільки основна сума боргу становить 3196,11 грн. замість 8301,73 грн, то відповідно позивачем й невірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних, передбачених ст.625 ЦК України, тому із зазначеними сумами в розмірі 435,00 грн -3% річних та 1614,97 грн.-суми інфляційного збільшення боргу є завищеними і з їх розміром ОСОБА_1 не погоджується. З цих підстав позовні вимоги в частині стягнення суми 10351,70 грн. є необґрунтованими, недоведеними і такими, що не можуть бути задоволені судом, а тому в цій частині позову слід відмовити (а.с. 59-61).

29.11.2019 року представник позивача Центру професійно-технічної освіти м.Житомира Товянська І.О. подала до суду відповідь на відзив, в якому щодо посилань відповідача, на той факт, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, які мають бути повернені зазначила, що пунктом 4.4 Договору визначено, що всі поліпшення мають бути здійснені зі згоди Орендодавця. Для отримання згоди Орендодавця, Орендар подає заяву. До відзиву на позовну заяву Відповідачем не надано письмових погоджених заяв щодо здійснення погоджених поліпшень орендованого майна, не надано розрахункових документів, які б свідчили про закупівлю матеріалів, та не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність про здійснення поліпшень ОСОБА_1 , за кошти, які належать ОСОБА_1 і ці поліпшення здійсненні за згоди Орендодавця на орендованому майні. Також зазначила, що позивач самостійно визначається з обсягом та змістом позовних вимог. Жодним чином між сторонами не встановлювалась можливість щодо заліку зустрічних вимог або погашення заборгованості іншим чином. Отже у разі наявних претензій у Відповідача він так само не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом порушених прав. Що стосується посилань відповідача на відсутність заборгованості в сумі 8301, 73 грн. представник позивача зазначила, що Відповідачем до матеріалів справи надано розрахункові документи, які свідчать про, його точку зору переплату за 2016 рік в сумі 3916, 67 грн. Відповідачем не заперечується, що сума заборгованості за 2017 рік складає 7112, 78 грн. Позивачем не заперечується що сума орендних платежів, сплачених відповідачем згідно поданих платіжних документів складає за 2016 рік 47280 грн. (переплата станом на 01.01.2017 складає 47280-43363,33=3916, 67 грн.). Проте, відповідачем не взято до уваги не доведено до відома суду, що у нього протягом тривалого часу з 2011 року рахувалась заборгованість по орендній платі. Так, станом на 01.01.2012 року заборгованість по орендній платі за 2011 рік склала 8356, 25 грн. Станом на 01.01.2013 року заборгованість по орендній платі за 2012 рік склала 5970,81 грн. Станом на 01.01.2014 року заборгованість по орендній платі за 2013 рік склала 2189,11 грн. Станом на 01.01.2015 року заборгованість по орендній платі за 2014 рік склала 2640,00 грн. Станом на 01.01.2016 року заборгованість по орендній платі за 2015 рік склала 4106,62 грн. Отже з урахуванням заборгованості за 2015 рік Відповідачем за 2016 рік не доплачено 1488, 95 грн. (47280-43363,33- 4106,62=1488,95 грн.). З урахуванням того, що Відповідач не заперечує наявність заборгованості за 2017 рік в сумі 7112, 78 грн. + недоплата за 2016 рік 1488, 95 грн .= 8301,73 грн. Дані факти підтверджуються реєстром взаєморозрахунків за період з 2011 по 2017 рік, який надається до відповіді на відзив, даними в бухгалтерському обліку позивача, які відображені в меморіальному ордері №14 та оборотною відомістю по рахунку 364а за 2011- 2017 роки. На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, повністю підтвердженими наданими в матеріали справи доказами та підлягають до задоволення (а.с. 103-104).

У відзиві від 15.04.2020 відповідач ОСОБА_1 вказав, що відповідно до даних Центру професійно-технічної освіти м.Житомира за період з серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року нарахована сума орендної плати становить 11751,84 грн., а сума оплати за цей же період становить 14850,00 грн. Отже, видно, що сума переплати відповідно до підтверджених документів за серпень 2015 року – грудень 2015 року становить 3098,16 грн. Відповідно до реєстру сум нарахування та сплати орендної плати за січень 2016 року –серпень 2017 року, а також копій підтверджених документів поданих суду було зазначено, що борг за січень 2016 року –серпень 2017 року становить 3196,11 грн. Але, звіривши дані, надані Центром професійно-технічної освіти м.Житомира за серпень-грудень 2015 року з наявними документами з`ясувалося, що сума переплати 3098,16 грн. не була врахована при визначенні боргу за січень 2016 року –серпень 2017 року. Зважаючи на дану обставину сума боргу за оренду перед Центром професійно-технічної освіти м.Житомира за період з серпня 2015 по серпень 2017 року становить 97,95 грн. (3196,11 грн. – 3098,16 грн. = 97,95 грн.). З цих всіх підстав позовні вимоги позивача в частині стягнення суми 10351,70 грн. є необґрунтованими, недоведеними, а тому в цій частині позову просить відмовити із вище наведених підстав, стягнувши лише суму боргу 97,95 грн., а також 3% річних і інфляційних втрат, виходячи із цієї суми (а.с. 150).

Крім того, у відзиві від 18.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 вказав, що 09.06.2020р він прибув до Центру професійно-технічної освіти м.Житомира (далі ЦПТО) та надав зведений акт звіряння розрахунків за серпень 2015р.-серпень 2017р. по Договору №1678 від 14.08.2015р., який зазначено в позові. Але головний бухгалтер ЦПТО, не погоджуючись з його актом, надала свій варіант акту звіряння в якому окрім розрахунків за серпень 2015р.-серпень 2017р, відображено також сума боргу на 01.08.15р 7203,78 грн та відповідно зазначено Договір №765 від 21.12.2007 р з чим він абсолютно не погоджується, тому даний акт ним був підписаний із запереченнями. Складений ним акт звіряння розрахунків головний бухгалтер ЦПТО теж підписала із запереченнями, мотивуючи тим, що в ньому не вказана сума боргу станом на 01.08.15р, яка нібито виникла під час дії Договору №765 від 21.12.2007р, а кошти які він сплачував з серпня 2015р. по серпень 2017р. згідно Договору №1678, зараховувались на погашення боргу, який був на 01.08.15р., про що його жодним чином не було повідомлено і з чим він категорично не згоден з наступних причин. В рахунках, які йому виставлялись на сплату орендної плати починаючи з серпня 2015 р не відображався борг, який він мав би сплатити. Також, відповідно до Положення про ведення касових операцій в Україні Затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме п.3.10 зазначено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. В прибуткових касових ордерах ЦПТО та квитанціях до них в полі «Підстава» не зазначено, що прийняті від нього кошти це є погашення боргу по Договору №765 від 21.12.2007р. Разом з тим, 09.06.2020р. під час звіряння розрахунків він попросив головного бухгалтера показати йому хоча б один підтверджуючий документ за серпень 2015р.-серпень 2017р., в якому вказано, що кошти, які він сплачував за цей період це погашення боргу по попередньому Договору, але йому таких документів надано не було. Тому, враховуючи вищевикладене, у ЦПТО не має підстав вважати, що кошти які він сплачував з серпня 2015 р зараховувались нібито на погашення боргів. Також будь яким іншим чином, жодного разу протягом серпня 2015р.- серпня 2017 року з боку ЦПТО не ставилось питання про наявність або погашення боргів, не складались акти звіряння розрахунків, не було це і обумовлено при підписанні Договору №1678 від 14.08.15р. Разом з тим, коли в 2017 році Договір оренди з ініціативи власника майна було розірвано, а орендоване майно передано, що підтверджується актом приймання-передавання від 14.08.2017р, в даному акті жодного слова, про будь які претензії відносно ОСОБА_1 щодо майна, сплати сум орендної плати, наявності боргу жодною із сторін не було заявлено. Лише в грудні місяці 2017 року ОСОБА_1 надійшов лист від Центру професійно-технічної освіти м.Житомира з якого йому стало відомо про наявність суми боргу з орендної плати в розмірі близько 8000,00 грн., з якою він не погодився. Тому, враховуючи вищевикладене, ствердження ЦПТО того, що кошти які він сплачував з серпня 2015 р зараховувались нібито на погашення боргу, який відображено в акті звіряння станом на 01.08.2015р вважає необґрунтованими та безпідставними, а зазначена сума станом на 01.08.15р на його думку не може бути предметом спору по Договору №1678 заявленому Позивачем, оскільки може стосуватися лише Договору №765 від 21.12.2007р. При цьому, звіривши розрахунки проведені між ЦПТО і ОСОБА_1 за період дії Договору №1678, а саме серпень 2015р. -серпень 2017р., визнає, що сума боргу, яку він не доплатив ЦПТО саме по Договору №1678 від 14.08.15р. становить 1096,95грн. Це також видно і з акту ЦПТО, якщо від нарахованої суми відняти проплату, тобто 91545,93грн. - 90448,98грн. =1096,95 грн. Акти звіряння розрахунків були складені та підписані обома сторонами в 3-х примірниках, по одному сторонам та 1-для пред`явлення до суду. Оскільки основна сума боргу становить 1096,95 грн. замість 8301,73 грн, то відповідно позивачем й невірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних, передбачених ст.625 ЦКУ, тому із зазначеними сумами в розмірі 435,00 грн-3% річних та 1614,97 грн.-суми інфляційного збільшення боргу є завищеними і з їх розміром він не погоджується (а.с. 180-181).

Представник позивача Центру професійно-технічної освіти м.Житомира - адвокат Товянська І.О. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити .

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечив з підстав викладених у заявах по справі, а також з підстав пропуску позовної давності. Просив у задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області Омельченко Н.А. подала до суду заяву про розгляд справи без участі Регіонального відділення, оскільки заборгованість перед державним бюджетом зі сплати орендної плати у ОСОБА_1 згідно договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2015 №1678 та від 21.12.2007 №765 відсутня.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди №765 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.188).

Відповідно до п. 1 1. Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – автомобільна стоянка, площею 2404 кв.м., що знаходиться на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира (Балансоутримувач) та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1. Договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п.3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95 N 786, та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ, за базовий місяць оренди – вересень 2007 р. 5000,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди – грудень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2007 р.

Пунктом 3.3. Договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношені 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.9. Договору було визначено, що зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Згідно п. 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, Орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. Договору оренди, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 14.08.2015 р. до 13.08.2016 р. включно.

Згідно п. 10.4. Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

14 серпня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди №1678 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.32).

Відповідно до п. 1 1. Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – автомобільну стоянку, площею 2404 кв.м., що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомир (Балансоутримувач), належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1. Договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п.3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95 N 786 і становить 1878,89 грн., без ПДВ, за базовий місяць оренди – липень 2015 р. Орендна плата за перший місяць оренди – серпень 2015 р. Визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень 2015р.

Пунктом 3.3. Договору оренди, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщені на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношені 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношені відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.3.9. Договору зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та Балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок подальших платежів, а в разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2012 №226 та постанови КМУ від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів та інших доходів бюджету".

Згідно п.3.11. Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, Орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. Договору оренди, цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 14.08.2015 р. до 13.08.2016 р. включно.

Згідно п. 10.4. Договору оренди, продовження цього Договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з акту приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2015 року, Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – автомобільну стоянку, площею 2404 кв.м., що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

10.08.2016 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено додатковий договір №1, згідно п.1 якого продовжено дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2015 №1678 на один рік, до 13.08.2017, включно (а.с.18).

Листом №14-164 від 27.04.2017 року Управління з питань державного майна та підприємства Міністерства освіти і науки України повідомило, що в подальшому договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №1678 від 14.08.2015 року та додатковий договір №1 від 10.08.2016 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ОСОБА_1 продовжено не буде, оскільки власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб (а.с.8).

Згідно листа №06/1588 від 13.05.2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області попередило про наміри припинити 13.08.2017 року дію договору оренди від 14.08.2015 року №1678 у зв`язку з закінченням строку, на який його було видано (а.с.9).

Відповідно до акту приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.08.2017 року, Орендар передав, а Орендодавець та Балансоутримувач прийняли нерухоме майно - автомобільну стоянку, площею 2404 кв.м., що перебуває на балансі Центру професійно-технічної освіти м. Житомира, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98).

05.12.2017 позивач за вих №500 надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу за договором оренди в сумі 8327,35грн. (а.с. 11).

Листом №97 від 19.02.2019 року Центр професійно-технічної освіти м. Житомира звертається до ОСОБА_1 з проханням погасити борг у сумі 8327,35 грн. (а.с.20).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.08.2017 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 142-143).

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629, ч. 4 ст. 631 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконаннням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами згідно укладених договору оренди №765 та договору оренди №1678 існували тривалі орендні правовідносини. При цьому, договірні відносини згідно договору оренди №765 тривали безперервно до укладання договору №1678.

Згідно увом договору оренди №765 та договору оренди №1678 кошти за оренду сплачувалися відповідачем до державного бюджету та Балансоутримувачу (позивачу) у співвідношені 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорції розподілу.

Третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області вказала, що заборгованість за договорами до державного бюджету відсутня.

Разом з тим, оцінюючи доводи позивача про наявність боргу та доводи відповідача про меншу суму боргу суд виходить з наступного.

Договорами не було передбачено конкретного способу оплати за оренду майна.

З наявних в справі копій документів вбачається, що відповідач сплачував кошти шляхом внесення готівки в касу позивача. При цьому оплата відповідачем здійснювалася нерівномірно та не відповідала сумам, які вказувалися у виставлених рахунках.

Відповідач зазначає, що звіривши розрахунки проведені між ним та позивачем за період дії Договору №1678, а саме серпень 2015р. - серпень 2017р., визнає, що сума боргу, яку він не доплатив ЦПТО саме по Договору №1678 від 14.08.15р. становить 1096,95грн.

Разом з тим вбачається, що орендні правовідносини між сторонами існували безперервно з 21.12.2007р. до 13.08.2017, а тому встановлюючи суму боргу, період та підставу її виникнення слід враховувати такі обставини, виходячи з первинних бухгалтерських документів.

Сплата орендної плати орендодавцям є господарською операцією, тому така операція повинна проводитись у відповідності до спеціального закону, яким є Закон України від 16.07.1999 N996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено терміни, зокрема:

«первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства».

Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями), надалі Положення № 88.

Пунктом 1.2. Положення №88 передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.4. Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пп. 11-13 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Верховний Суд у Постанові від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18 висловив правову позицію, що згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

З наданих сторонами копій прибуткових касових ордерів та квитанцій до них вбачається, що вони не містять чітковго призначення платежу, а вказується підстава отримання коштів - "оренда" (а.с. 62-97,152-172). Тобто, не розмежовується, за яким саме договором відбувається оплата.

Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

В постанові від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18 Верховний суд вказує, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Таким чином позивач правомірно зараховував кошти в погашення боргу за минулий період.

Разом з тим, заборгованість відповідача підтверджується первинними зведеними обліковими бухгалтерськими документами, зокрема, меморіальним ордером №14 за серпень 2017 року (накопичувальна відомість нарахування доходів по оренді спеціального фонду суб`єктів державного сектору) (а.с. 110-111), а також оборотною відомістю по рахунку 364 а за 2011-2017 рр.(а.с.112-137).

Так, з оборотної відомості по рахунку 364 а за 2011-2017 рр. вбачається, що станом на 01.01.2012 року заборгованість відповідача по орендній платі за 2011 рік склала 8356,25 грн., станом на 01.01.2013 р. заборгованість по орендній платі за 2012 рік склала 5970,81 грн., станом на 01.01.2014 р. заборгованість по орендній платі за 2013 рік склала 2189,11 грн., станом на 01.01.2015 р. заборгованість по орендній платі за 2014 рік склала 2640,00 грн., станом на 01.01.2016 р. заборгованість по орендній платі за 2015 рік склала 4106,62 грн., станом на 01.01.2017 р. заборгованість по орендній платі за 2016 рік склала 1488,95 грн., станом на 01.07.2017 р. заборгованість по орендній платі склала 5285,49 грн.

При цьому вбачається, що на момент укладання договору №1678 заборгованість станом на 01.08.2015р. становила 7203,78грн.

Отже, з вказаних бухгалтерських документів вбачається, що заборгованість за договором №765 погашалася по мірі надходження коштів від відповідача без чіткого призначення, що давало право відповідачу зараховувати кошти в рахунок погашення боргу, в результаті чого формувалася заборгованість по договору №1678.

З актів звірки взаємних розрахунків, які підписали сторони із застереженнями вбачається сплата відповідачем коштів на суму 90448,98грн. в період дії договору №1678, а нараховано за вказаний період 91545,93грн., різниця становить 1076,95грн., яка визнається відповідачем. У разі додавання суми боргу, яка існувала станом на 01.08.2015 в розмірі 7203,78грн., отримаємо суму боргу в розмірі 8300,73грн.

Отже, вимога позивача про стягнення суми боргу за договором №1678 підлягає задоволенню в розмірі 8300,73 грн.

Слід також зауважити, що відповідач зобов`язаний був контролювати оплату та міг перевірити зарахування коштів. Крім того, згідно п. 3.11. Договору №765 закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу. .

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення п.3.9. договору №1678, оскільки за наведених вище обставин не можна вважати, що мала місце переплата. Крім того, наказ Державного казначейства України №226 від 10.12.2002, на який зроблено посилання в пункті 3.9. договору, втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, тобто до укладання договору.

Також суд не бере до уваги заяву про застосування строку позовної давності, оскільки виходячи з розрахунку боргу та первинних бухгалтерських документів строк позовної давності не пропущено.

Щодо посилань відповідача на зроблені поліпшення орендованого майна, то вимога про їх відшкодування (зарахування) не була заявлена, а тому вказане питання не підлягає вирішенню в даній справі.

Разом з тим, заявлена позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості позивача відповідно до ст.625 ЦК України, що не дозволяє перевірити підставність суми річних та інфляційних, обґрунтованість розрахунку в тому числі період, суми на які здійснено нарахування, а тому виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, а тому не в змозі самостійно встановлювати строки нарахування та ставки, у зв`язку з чим в цій частині позову слід відмовити за недоведеністю.

На підставі вищенаведеного позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1540,39 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Центру професійно-технічної освіти м.Житомира до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центру професійно-технічної освіти м.Житомира суму основного боргу в розмірі 8300 (вісім тисяч триста) грн. 73 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центру професійно-технічної освіти м.Житомира суму сплаченого судового збору у розмірі 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн. 39 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 5, ЄДРПОУ 02543584.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 28.01.2021.