Рішення № 94620689, 03.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6894/20

Провадження № 2-др/161/13/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючої судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання Фурман Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

27.01.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення на обґрунтування якої зазначив, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 січня 2021 року було відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказує, що стороною відповідача під час розгляду даної справи (до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про подання до суду доказів, якими підтверджено витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги. Враховуючи те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, просить суд постановити у справі додаткове рішення, яким стягнути з позивача АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі З 000,00 грн.

До початку судового засідання представником відповідача було подано до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, заяву підтримує, просить її задовольнити.

Представник позивача до початку судового засідання подала до суду заяву з проханням слухати справу без фіксації технічними засобами, у задоволенні заяви просила відмовити.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник відповідача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучає до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги № 60/09-20 від 09.09.2020 року, квитанцію до прибуткового ордера № 60 від 09.09.2020, розрахунок суми гогнорару за надану професійну правничу допомогу за договором про надання професійної правничої допомоги № 60/09-20 від 09.09.2020 року.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів відповідача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, у сумі 1 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 247, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень витрат на правову допомогу.

В іншій частині вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Додаткове рішення у повному обсязі складено 03 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук