Ухвала суду № 94618052, 03.02.2021, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-з/734/1/21 Справа № 734/301/21

У Х В А Л А

про відмову у забезпечення позову

03 лютого 2021 рокусмт. Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО», про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить забезпечити його позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО», про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО»(код ЄРДПОУ 41140041) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 046 000, 00 гривень - суми боргу за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №11/4 від 11.04.2019 року, шляхом накладення арешту на зерно кукурудзи та зерно соняшника, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО» (код ЄРДПОУ 41140041) та знаходиться на зберіганні в Публічному акціонерному товаристві «Агрокомбінат «Калита» (Код ЄРДПОУ 00857290, адреса: 07420, Київська область, Броварський район, смт.Калита, вул.. Червоноармійська, 14). Заява мотивована тим, що 11 квітня 2019 року між ОСОБА_1 (далі Заявник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО» (далі Відповідач) було укладено договір №11/04 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 1 064 000, 00 гривень.11 квітня 2019 року Заявником було внесено на рахунок Відповідача 1 064 000, 00 гривень, що підтверджується випискою з АТ «Таксомбанк». Зобов`язання повернути фінансову допомогу до 11 квітня 2020 року Відповідачем не виконано. Відповідач безперервно займається переробленням молока, виробництвом молоко продуктів, вирощуванням свиней, овець та отримує з цього прибуток. Восени 2020 року Відповідачем було зібрано врожай зерна кукурудзи та соняшнику. Частина зібраного врожаю була продана, але погашення заборгованості за Договором не відбулося навіть частково. Такі дії Відповідача говорять про те, що він навмисно ухиляється від виконання зобов`язань за Договором. На даний час у Відповідача ще є в наявності залишки минулорічного врожаю зерна кукурудзи та соняшника, які знаходяться на зберіганні в Публічному акціонерному товаристві «Агрокомбінат «Калита» (Код ЄРДПОУ 00857290, адреса: 07420, Київська область, Броварський район, смт.Калита, вул.. Червоноармійська, 14). Заявник вважає. що незастосування заходів забезпечення позову може у подальшому потягти неможливість та ускладненість при виконанні судового рішення.

Ознайомившись із заявою та додатками, вважаю, що заява ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО», про забезпечення позову, задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.152ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Вимогами п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч.1ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по- батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п.п.1,6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, для того, щоб було вжито заходів для забезпечення позову у справі, заявнику необхідно довести належними доказами факт того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Без встановлення наявності таких обставин вжиття заходів для забезпечення позову є неможливим.

До того ж, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказує, що в нього є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна новим власником, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом стягнення боргу.

Однак, як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, Заявник не підтверджує належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, та неможливість в подальшому виконати рішення суду, оскільки заява ґрунтується лише на припущеннях можливого невиконання чи утрудненого виконання рішення суду. Без встановлення наявності таких обставин вжиття заходів для забезпечення позову є неможливим.

Відхиляючи заяву ОСОБА_1 про , суд звертає також увагу, що обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову обумовить неможливість вести господарську діяльність, що в подальшому буде призводити до збитків господарства, та не буде сприяти виконанню рішення суду, а навпаки, унеможливить його виконання.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від18.12.2009року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи, що забезпечення позову допускається за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивачами таких доказів не надано, та враховуючи інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких підлягають обмеженню й можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

При цьому суд враховує, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до ч. 10 ст.153ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст.149,150 -153,258,260,353-355 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ФЕРМА «ДИВО», про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя