Рішення № 94615412, 28.01.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1613/19

Номер провадження 2/573/3/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

28 січня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів учасників справи, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом п`яти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя

Справа № 573/1613/19

Номер провадження 2/573/3/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

28 січня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору, укладеного шляхом підписанням заяви 23 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 15 серпня 2019 року у нього утворилася заборгованість у сумі 36 602 грн. 19 коп., яка складається з наступного: 7 792 грн. 77 коп. - заборгованість по простроченим тілом кредиту, 23 340 грн. 27 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 2 250 грн. - пеня несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 7 19 грн. 15 коп. - штраф (процентна складова). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення боргу, процентів, пені та штрафів, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з останнього вказану суму боргу.

Заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково (а. с. 45-48, т. 1).

10 лютого 2020 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білопільського районного суду Сумської області, ухваленого у справі № 573/1613/19 за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалою суду від 11 лютого 2020 року поновлено строк звернення до суду із заявою та призначено її до судового розгляду (а. с. 63-72, 80, т. 1).

Ухвалою від 24 лютого 2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 573/1613/19 за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а заочне рішення Білопільського районного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 85-87, т. 1).

03 березня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача АТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та застосувати строк позовної давності. Зокрема вказує, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню у зв`язку із пропущенням строку позовної давності. Також, Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки з 30% до 38,4% з 01.09.2014 року, а з 01.04.2015 року з 38,4% до 43,2%, не повідомивши боржника, що є неправомірним. Крім того, банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме не надано виписки з карткового рахунку, що є платіжним банківським документом, які б свідчили про перерахування та видачу грошових коштів позичальнику. Не надано доказів видачі кредитних коштів (виписки з карткового рахунку, що є платіжним банківським документом), які б свідчили про перерахування та видачу грошових коштів позичальнику. В анкеті-заяві не позначено який саме кредитний ліміт встановлюється для відповідача, який є істотною умовою договору кредитування. Крім того, зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про укладання кредитного договору між сторонами та вказаного тарифу, відсутня пам`ятка клієнта та інші документи, які в своїй сукупності є складовою договору. При цьому, позивачем надано лише Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а не повний текст Умов та Правил разом з Тарифами, що не може слугувати доказом, що саме на таких умовах між сторонами укладався договір в 2012 році. Крім того, відповідно до Витягу з Тарифів жодна з базових відсоткових ставок не відповідає тій ставці, яка за розрахунком, наданим позивачем, застосовувалась до відповідача. З наданими розрахунками заборгованості не погоджується, так як вважає, що заявлений банком борг не відповідає дійсним обставинам справи. Перший розрахунок боргу здійснено за період з 20.11.2013 по 01.04.2015 роки, при цьому кредитні кошти отримано 23.07.2012 року. Другий розрахунок боргу здійснено за період з 01.06.2015 по 15.08.2019 роки. На думку відповідача, в неохоплений період, він сплачував грошові кошти, але банком не враховані при підрахунку заборгованості за кредитом. Також, зазначає, що у розрахунку вказано, що позичальник отримав 5 000 грн., а погасив 19 177 грн. 39 коп., тобто здійснив переплату за кредитним зобов`язанням, у зв`язку з чим Банк повинен повернути переплачені позичальником грошові кошти. З наданого банком розрахунку боргу з відповідача безпідставно стягується пеня за строк, який перевищує передбачений законодавством строк та штраф. Оскільки право на стягнення пені у кредитора виникло з наступного дня після чергової несплати за кредитором (перший платіж відповідачем здійснено 16.07.2016), то пеня підлягає стягненню тільки в межах одного року до дня пред`явлення позову. При цьому, штраф та пеню не можливо стягувати двічі за одні і ті ж порушення умов договору. Звертає увагу на те, що кредитний договір укладений 23.07.2012 року, а строк дії картки є 23.07.2013 рік, тож термін її дії, на його думку, закінчився. При цьому, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначено, що кінцевий термін повернення грошових коштів відповідає дії картки. Натомість, умовами та правилами надання кредиту не передбачено, що у разі закінчення строку дії кредитної картки банк перевипускає нову картку іншого виду з іншими умовами та іншими тарифами ніж ті, які були визначені при укладенні договору. У разі зміни різновиду картки та зміни умов та тарифів Банк повинен був укласти з відповідачем новий договір або додатковою угодою, підписаною в установленому порядку, внести зміни до вже укладеного договору. Заборгованість за зобов`язанням щодо погашення чергового платежу у позичальника виникла 16.07.2016 року згідно розрахунку заборгованості, отже в цьому випадку строк позовної давності починається відраховуватись від моменту виникнення права у банку вимагати повернення кредитних коштів, тобто по 16.07.2019 року, а отже на думку відповідача Банк пропустив строк для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки Умовами не встановлено строк позовної давності, а відтак діє загальний строк позовної давності. Посилаючись на викладене вище, відповідач просить повністю відмовити АТ КБ «Приват Банк» у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності (а. с. 96-104).

16 квітня 2020 року представником АТ КБ «ПриватБанк» надіслана відповідь на відзив, в якому представник позивача вважає за необхідне надати наступну відповідь стосовно отримання ОСОБА_1 банківських послуг шляхом підписання заяви б/н від 23.07.2012 року, згідно якої останній отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Стосовно форми кредитного договору. Відповідачем було підписано заяву стосовно приєднання до умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які розміщені з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву банк та клієнт приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговуванні в цілому. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. За допомогою встановлених ключів до карткових рахунків відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Зазначає, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ним погодився, про що свідчить факт підписання договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Стосовно наданих Банком доказів укладення кредитного договору. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: 1) копія кредитного договору; 2) розрахунок заборгованості; 3) копія паспорта Відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; 4) виписка по рахунку; 5) фото клієнта з карткою.

Також зазначено, що Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Необхідно зауважити, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто сторона відповідача неправомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Крім того підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що від був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Щодо ознайомлення Відповідача з умовами кредитування. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 23 липня 2012 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також з матеріалів позовної заяви чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Отже з цього вбачається, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Також з виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що останній користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Крім того, посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважаємо недоречною з огляду на наступне. В зазначеній постанові ВСУ вказав: ''Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника''. Однак, в даній справі Позивач надав докази, що Відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Більш того, згідно Заяви Відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Таким чином, твердження Відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно встановлення та зміни розміру кредитного ліміту. Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов договору банк має прав в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4 УІП встановлено, що підписання цього договору є безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписання чека (розрахунок через РОS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта, а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності , а позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того клієнт погодився із запропонованими тарифами, оскільки здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку.

Щодо отримання кредитної картки відповідачем. Фото клієнта з карткою, виписка по картковому рахунку є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й тримав картку «Універсальну», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. На підставі кредитного договору відповідачу видано кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт вказаного типу: пільговий період - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) - 2,5% (30,00% на рік); за тратами здійсненими з 01 вересня 2014 року -2,9% (34,80% на рік); за татами здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,6% (43,20% на рік); обов`язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості (але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості); з 01 квітня 2015 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості).

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача - баланс станом на дату укладення кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунку заборгованості є належним та допустимим доказом по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися.

Щодо перевипуску кредитних карт. Відповідачу було видано кредитну карту «Універсальна» № НОМЕР_3 зі строком дії до липня 2016 року, що підтверджується довідкою банку по виданим картам, а також відміткою у відповідному полі анкети-заяви. В подальшому карта перевипускалася. Клієнт ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору б/н від 23 липня 2012 року отримав картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня листопада 2019 року. Отримання перевипущених карток підтверджується випискою по рахунку, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення. Оскільки відповідача було ідентифіковано 23 липня 2012 року, то при превипуску карток підписання нової анкети не було потрібно, що не заборонено чинним законодавством України. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Тобто перевипуск картки це лише зміна самої картки, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості позивачем зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену картку.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов`язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, а отже заперечення відповідача в частині незнання наявності та суми заборгованості є необґрунтованим.

Щодо розрахунку заборгованості. Представник позивача зауважив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, який також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому до суду було надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того звертає увагу, що в період з 01 квітня 2015 року рух коштів на рахунку, а також заборгованість відсутня, внаслідок чого період до 01 червня 2015 року не відображений у розрахунку.

Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин: 1) перша частина розрахунку є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 01 квітня 2015 року. Розрахунок відображає операції з 20 листопада 2013 року, тобто з моменту встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок відповідача; 2) друга частина формується з моменту оновлення форми розрахунку. Розмір заборгованості за тілом кредиту в двох частинах розрахунку має розбіжності тому, що в першій частині зазначено тіло кредиту станом на 01 квітня 2015 року, а в другій частині станом на 15 серпня 2019 року. Оскільки після 01 квітня 2015 року відповідач продовжив користуватися картою як використовувати кредитні кошти, так і погашати заборгованість розмір тіла кредиту станом на 25 жовтня 2016 року змінилося, що відображено в другій частині розрахунку заборгованості. Відносно визначення виду заборгованості пені чи комісії зазначив, що за даним видом кредиту комісія не передбачена та не нараховується, а в даній колонці має місце нарахування тільки пені.

Стосовно погашення заборгованості. Згідно умов кредитного договору, а саме 2.1.1.3.4 кошти, отримані від клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, далі простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі проценти до сплати по кредиту, далі тіло кредиту до оплати, далі проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12 договору, далі пені згідно 2.1.1.8.1 договору.

При цьому сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого банком кредитного ліміту, що обумовлений договором із банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість, визначена абзацом 1 п. 2.1.1.3.5 договору змінюється наступним чином: - в першу чергу сплачуються відсотки за користування несанкціонованим овердрафтом, в другу чергу тіло несанкціонованого овердрафту, далі прострочені проценти за користування кредитом, далі прострочена до повернення суми кредиту (тіла кредиту), далі проценти до сплати кредиту, далі тіло кредиту до оплати, далі проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12 договору, далі пеня згідно п. 2.1.1.8.1.

Також, пунктом 2.1.1.3.5 сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 181-й день клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати всі зобов`язання за договором в повному обсязі. Таким чином, банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору.

Щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних. У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів зазначені в Тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% (з 02 квітня 2014 року Наказом СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року розмір платежу було зменшено до 5%) від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; - строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів.

Стосовно зміни розміру відсоткової ставки. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту розміром 2,5% в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Зазначає, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Вказані зміни повністю узгоджуються Умовами та правилами надання банківських послуг. Розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься: - п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан карткового рахунку та про здійснені операції по картрахункам; - п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та правил та/або Тарифів надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам.

01 вересня 2014 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01 вересня 2014 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 34,8%.

01 квітня 2015 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01 квітня 2015 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%.

Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки пояснив, що в банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше 3 років. Отже, надати підтвердження відправлення повідомлень не є можливим.

Щодо порядку стягнення пені. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафів. Правомірність стягнення пені полягає у наступному. Згідно з наказом №СП-2013-6500941 від 28 січня 2013 року внесено зміни в частині нарахування неустойки в розмірі 50 грн у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн. Відповідно до наказу №СП-2013-6776448 від 19 вересня 2013 року внесено зміни в частині нарахування неустойки в розмірі 100 грн, у разі несплати щомісячного платежу на суму від 100 грн другий місяць поспіль.

Щодо правомірності нарахування штрафу. Сторони за договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів сплату штрафу за формулою: «500 грн +5 % від суми позову». Сторонами за договором передбачено, що у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів банком нараховується штраф. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільна (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань. Позов визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді штрафу відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині являється дійсним.

Стосовно одночасного нарахування штрафу та пені. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться. Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності зі ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення ». Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.

Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України). Відповідно до ч. Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Постановою ВСУ "№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже: Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору. Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку. Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Щодо зменшення неустойки. Представник позивача зазначає, що відповідач укладаючи договір не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема, зважувати відповідальність, яка настає, згідно з умовами договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов відповідно до ст. 638 ЦК України. Таким чином, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні договору.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Істотними обставинами згідно зі ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов`язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу.

Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту, а отже позовні вимоги банку підлягають повному задоволенню.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки. Представник позивача зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо.

Однак відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Картрахунки відкриті на невизначений строк. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта … тощо. Згідно умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає картки, їх вид та строк дії визначено в заяві та в пам`ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Отже, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.

Щодо строку позовної давності. Звертає увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №661цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору." Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2019 року (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 27.08.2019 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Крім того, зауважує, що згідно виписки по рахунках, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог до Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Таким чином, посилаючись на вищевикладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі (а. с. 227-250).

У судові засідання представник позивача - АТ КБ «Приват Банк» не з`явився, у своїх заявах до суду представники просили провести розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав із підстав, зазначених у відзиві. Представник останнього - адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру серії СМ № 35 зазначила, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню у зв`язку із пропущенням строку позовної давності та з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначає, що Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки не повідомивши боржника, що є неправомірним. Крім того, банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме не надано виписки з карткового рахунку, що є платіжним банківським документом, які б свідчили про перерахування та видачу грошових коштів позичальнику. Не надано доказів видачі кредитних коштів (виписки з карткового рахунку, що є платіжним банківським документом), в анкеті-заяві не позначено який кредитний ліміт встановлюється для відповідача. Крім того, зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про укладання кредитного договору між сторонами та вказаного тарифу, відсутня пам`ятка клієнта та інші документи. Крім того, відповідно до Витягу з Тарифів жодна з базових відсоткових ставок не відповідає тій ставці, яка вказана у розрахунку. Так, о у розрахунку вказано, що позичальник отримав 5 000 грн., а погасив 19 177 грн. 39 коп., тобто здійснив переплату за кредитним зобов`язанням, у зв`язку з чим Банк повинен повернути переплачені позичальником грошові кошти. Згідно наданого банком розрахунку боргу з відповідача безпідставно стягується пеня за строк, який перевищує передбачений чинним законодавством строк та штраф. Звертає увагу суду на те, що кредитний договір укладений 23.07.2012 року, зі строком дії картки до 23.07.2013 року, тож термін її дії, закінчився. При цьому, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначено, що кінцевий термін повернення грошових коштів відповідає дії картки. У разі зміни різновиду картки та зміни умов та тарифів Банк повинен був укласти з відповідачем новий договір або додатковою угодою, підписаною в установленому порядку, внести зміни до вже укладеного договору. Заборгованість за зобов`язанням щодо погашення чергового платежу у позичальника виникла 16.07.2016 року згідно розрахунку заборгованості, отже в цьому випадку строк позовної давності починає відраховуватись від моменту виникнення права у банку вимагати повернення кредитних коштів, тобто по 16.07.2019 року, а отже, на думку відповідача Банк пропустив строк для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки Умовами не встановлено строк позовної давності, а відтак діє загальний строк позовної давності. Представник відповідача просить врахувати вказані обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог Банку.

Заслухавши відповідача ОСОБА_1 та представника останнього - адвоката ОСОБА_2, повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рішення в справі i щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23 липня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрив відповідачу кредитну лінію із встановленням кредитного ліміту на картковий рахунок.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором яку просить стягнути позивач становить 36 602 грн. 19 коп., станом на 15 серпня 2019 року яка складається з наступного: 7 792 грн. 77 коп. - заборгованість по простроченим тілом кредиту, 23 340 грн. 27 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, 2 250 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи у загальній сумі 2 219 грн. 15 коп. (а. с. 5-6).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у разі укладання кредитного договору проценти поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначається актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначається сторонами в самому договорі).

Разом з тим, у анкеті-заяві до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 23 липня 2012 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту, стягнути також нараховану пеню за прострочене зобов`язання та нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

При цьому позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 липня 2012 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг», Правила користування платіжною карткою в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як на невід`ємні частини спірного договору.

Зі змісту самої анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 23 липня 2012 року вбачається, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка є однією з невід`ємних частин спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс та Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем до суду на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо до вказаних правовідносин застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин - 23 липня 2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 09 вересня 2019 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Посилання представника позивача на те, що надані до суду Наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, виписка по рахунку та довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу у своїй сукупності підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору, є безпідставними, адже жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду про те, що відповідач ОСОБА_1 під час підписання заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 23 липня 2012 року був ознайомлений, розумів і погоджувався саме з наданими до суду Умовами та Правилами надання банківських послуг, роздрукованими з сайту ПриватБанку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитним карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем ОСОБА_1 та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 липня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц.

Враховуючи викладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23 340 грн. 27 коп. - пені за прострочене зобов`язання, 2 250 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1 719 грн. 15 коп. - штраф у (процентна складова) немає.

Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 23 липня 2012 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить зазначення розміру кредитного ліміту, отриманого відповідачем під час підписання вказаної заяви.

Окрім вище викладеного, позивачем не надано до суду належних доказів того, що відповідна банківська картка передбачена умовами заяви-анкети, була видана відповідачу ОСОБА_1 , як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту у розмірі т.п.). В анкеті - заяві не зазначено, яку саме картку отримав ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що відповідачу позивачем було надано кредит у сумі 5 000,00 гривень, при цьому, із дослідженої в судовому засіданні анкети-заяви, розмір кредитного ліміту не визначений.

Також розрахунок заборгованості, на який посилається сторона позивача не є доказом, який підтверджує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту, оскільки сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Позивач до позовної заяви копію картки позичальника ОСОБА_1 не долучив.

Крім того, матеріали справи не містять доказів пролонгації строку дії кредитної картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 до останнього дня листопада 2019 року, та зміни розміру кредитного ліміту відповідача. При цьому, наданий розрахунок заборгованості містить нарахування боргу по тілу кредиту в період з 23.07.2012 р. по 15.08.2019 рік у сумі 7 792,77 грн., не відображає чіткі складові вказаної заборгованості, містить розмір відсотків, який суперечить Заяві, підписаній відповідачем, у зв`язку з чим не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Направлена до суду виписка по рахунках ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 19.02.2020 року також не може бути належним доказом наявності заборгованості з огляду на наступне.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999р. №996-XIV зазначено, що "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Аналіз же долученої виписки - таблиці не дозволяє суду зробити відповідний висновок, що її можна вважати, із точки зору чинного законодавства України, письмовим доказом та документом взагалі, оскільки такий документ не є належним чином засвідчений; не містить дати складення; не містить назви юридичної особи від імені котрої складений; не містить одиниці виміру господарської операції, оскільки не вказано в якій грошовій одиниці, нібито, видавалися кредитні кошти; не містить посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; а також, не містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, у постанові Верховного Суду від 11.07.2018р. по справі № 752/6743/16-ц, судом обумовлено, що : «…Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що виписки за рахунком є первинними бухгалтерськими документами, з яких можна встановити усі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факти надання позичальнику кредитних коштів, оскільки ці виписки, складені позивачем без участі відповідача, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже й укладення сторонами певного правочину із дотриманням правил статті 1055 ЦК України…".

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і у ст. 81 ЦПК України.

Так, згідно зі змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однак, позивачем всупереч приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів розміру заборгованості відповідача по тілу кредиту та розрахунку його нарахування, а тому суд позбавлений можливості визначити заборгованість відповідача за тілом кредиту.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» за безпідставністю та необґрунтованістю, то підстав для застосування позовної давності не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України підстав для стягнення з відповідача судового збору не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 лютого 2021 року.

Суддя