Вирок № 94614655, 02.02.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа №459/3313/20

Провадження № 1-кп/459/201/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

за участю секретаря Піскляк Ю.О.

з участю прокурора Скапенко А.Г.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червоноград обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020145150000148 від 09.11.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буданівка Зборівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, пенсіонера-інваліда ІІI групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2020 року, що набрало законної сили 22.10.2020 року, видано обмежувальний припис, яким ОСОБА_1 протягом трьох місяців заборонено перебувати у місці проживання ОСОБА_2 - квартирі АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань до 100 м. до місця її проживання та місця її частого відвідування - господарства (домоволодіння) АДРЕСА_4 ; особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори зі ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, та з яким ОСОБА_1 ознайомлено 25.09.2020 року.

24.10.2020 року, близько 15.30 год, ОСОБА_1 , маючи умисел на невиконання обмежувального припису, усвідомлюючи, що згідно вище вказаного рішення суду йому заборонено перебувати у місці проживання ОСОБА_2 - квартирі АДРЕСА_1 , наближатися на відстань до 100 м. до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, прибув до місця проживання ОСОБА_2 , а саме до квартири АДРЕСА_1 та перебуваючи у квартирі, вчинив із останньою словесний конфлікт, під час якого ображав та виражався грубою нецензурною лайкою, чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2020 року.

В подальшому, 25.10.2020 року о 10.30 год. ОСОБА_1 прибув до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де ображав та виражався нецензурною лайкою на адресу останньої, чим продовжив вчинення умисних дій щодо невиконання заборон обмежувального припису, встановленого рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2020 року, зокрема щодо заборони перебування в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні під час судового розгляду справи свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю, щиро розкаявся, критично оцінив свою протиправну поведінку, дав правдиві показання про всі обставини вчиненого кримінального проступку, зокрема, показав що 24.10.2020 року, близько 15.30 год, ОСОБА_1 , прибув до місця проживання ОСОБА_2 , а саме до квартири АДРЕСА_1 та перебуваючи у квартирі, вчинив із останньою словесний конфлікт, під час якого ображав та виражався грубою нецензурною лайкою, чим порушив вимоги обмежувального припису, передбаченого рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2020 року. Наступного дня 25.10.2020 року о 10.30 год. ОСОБА_1 повторно прибув до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з наміром забрати належні йому кошти, увійшов до квартири, де в ході конфлікту з ОСОБА_2 ображав та виражався нецензурною лайкою на адресу останньої, чим продовжив вчинення умисних дій щодо невиконання заборон обмежувального припису, встановленого рішенням Червоноградського міського суду від 18.09.2020 року, зокрема щодо заборони перебування в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить визначити йому покарання згідно закону, яке готовий понести. Висловився про намір в подальшому не вчиняти подібні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаюється у вчиненому, показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла в судовому засіданні надала пояснення щодо обставин конфлікту та пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 є особою, з яким вона протягом тривалого часу перебувала у фактичних шлюбних стосунках, однак такі вже припинені, проте ОСОБА_1 продовжує проживати в належній їй квартирі АДРЕСА_1 на запрошення її сина, який є співвласником вказаної квартири. Незважаючи на обмеження, вжиті рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.09.2020 року, ОСОБА_1 24.10.2020 року близько 15.30 год, прибув до місця її проживання в квартирі АДРЕСА_1 та вчинив із нею словесний конфлікт, під час якого ображав та виражався грубою нецензурною лайкою на її адресу. Наступного дня 25.10.2020 року о 10.30 год. ОСОБА_1 повторно прибув до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з наміром забрати належні йому кошти, переконав її пустити його у квартиру, де вчинив конфлікт з ОСОБА_2 в ході якого ображав та виражався нецензурною лайкою на її адресу. Вказує, що обвинувачений має фінансову змогу винаймати інше житло, оскільки отримує пенсію в розмірі близько 14 000 гривень. Привирішенні питання з приводу призначення міри покарання обвинуваченому покладається на думку суду.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, згодою з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутність заперечень щодо встановлених обставин учасників судового провадження, які з`явились у судове засідання, відсутність сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Суд, з`ясувавши чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснив положення закону про те, що у випадку розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.390-1 КК Українияк умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої застосовані такі заходи судом є вірною.

З урахуванням положень ст. 4, 5, 12 КК України (в редакції чинній на дату ухвалення вироку),за вчинення кримінального проступку, обвинувачений підлягає покаранню.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, він раніше не судимий, неодноразово піддавався стягненням за вчинення насильства в сім`ї, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалід ІІІ групи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння досудовому розслідування.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення відносно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризується задовільно, наявність таких пом`якшуючих покарання обставини як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, стан його здоров`я. Крім цього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг пенсійного віку, а отримує спеціальну пільгову пенсію, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання, що передбачене санкцією ст.390-1 КК України, у виді обмеження волі на строк один рік.

Крім того,суд вважає,що до обвинуваченого слід застосувати положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків відповідно до ст.76 КК України.

Таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 390-1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку інші учасники судового провадження можуть отримати після його проголошення.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська