Постанова № 94613344, 02.02.2021, Приморський районний суд Запорізької області

Копія

Справа № 326/64/21

Провадження № 3/326/52/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Каряка Д.О., при секретарі Кузякіної К.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувалася до адміністративної відповідальності,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 на розгляд до Приморського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГР 288707 від 14.01.2021 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 14.01.2021 о 14.30 годині вона по вул. Банковій в м. Приморськ біля магазину «АТБ» знаходилась без документів, які посвідчують її особу, чим порушила п.п.2 п.2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину на запровадження посилених протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої реcпіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2».

02.02.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, в обґрунтування якого вона посилається на те, що має недовіру до суду та суду необхідно передати їй перелік документів для передачі всіх матеріалів до міжнародного військового трибуналу.

Так, згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП України провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід та самовідвід.

Водночас, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, п. 4 Рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року за №34, роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Процесуальним законодавством, зокрема кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, передбачено різний порядок вирішення відводів та самовідводів у справах.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть, якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.

Крім того, 15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції. З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що врегулювання процедури розгляду відводів та самовідводів в справах про адміністративні правопорушення слід здійснювати шляхом застосування аналогії закону, за нормами процесуального законодавства, в якому викладена вказана процедура в найбільш актуальній редакції. В даному випадку, таким процесуальним актом слід вважати Цивільний процесуальний кодекс України.

Так, відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1). Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).

Крім того, відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Наведені ОСОБА_1 підстави для відводу судді Каряки Д.О. не є обставинами, що виключають участь судді у справі.

З урахуванням зазначеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Каряки Д.О. слід відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7 КУпАП, 36, 40 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приморського районного суду Запорізької області Каряки Д.О. відмовити за безпідставністю.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

Постанова набрала чинності «_____» ________ 2021 року

Термін пред`явлення постанови до виконання «_____» _____ 2021 року

02.02.21