Ухвала суду № 94612564, 27.01.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

27.01.2021 Справа № 331/4512/13-ц

Провадження № 4-с/331/2/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

при секретарі Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Тивоненка Данила Руслановича який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 16.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59561528, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В., стягувач: Кредитна спілка «Аккорд», -

ВСТАНОВИВ:

Заявник (боржник) ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (далі – приватний виконавець), стягувач – Кредитна спілка «Аккорд» (далі – стягувач).

В обґрунтування заяви зазначено, що 16.07.19 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59561528 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованість у сумі 8 072,40 грн.

Одночасно, в межах виконавчого провадження № 59561528 виконавцем винесено дві постанови від 16.07.19, а саме про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 807,24 грн. та про арешт коштів боржника, що знаходились на рахунку АТ «Державний ощадний банк України» (код банку (МФО) 300465) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця – 8 879,64 грн. На підставі цієї постанови приватний виконавець арештував та утримав з рахунку № НОМЕР_1 боржниці грошові кошти у розмірі 2 458,00 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» за період з 13.07.2019 року по 12.08.2019 року.

Підставою для цього став дублікат виконавчого листа № 2/331/1378/13 від 17.07.15 р., виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя (справа № 331/4512/13-ц).

Боржник вважає, що при відкритті 16.07.19 приватним виконавцем виконавчого провадження № 59561528 допущено грубе та очевидне порушення Закону України «Про виконавче провадження».

Хоча, виконавець при винесенні постанови і посилається, як на підставу для цього, на ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», але одночасно не виконує її приписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

У даному випадку виконавець порушив цю вимогу закону, адже боржник зареєстрований та проживає у м. Запоріжжя та не має жодного відношення до Київської області.

Своїми незаконними діями приватний виконавець порушує основні засади виконавчого провадження, такі як верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність. Що в свою чергу порушує права боржниці, як сторони виконавчого провадження та як громадянина України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Про постанову про відкриття виконавчого провадження, що була винесена приватним виконавцем 16.07.2019 року, Боржниця дізналася лише 28.01.2020 року, отримавши поштою відповідь від останнього.

Враховуючи, що Законом та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень, не передбачено «повинності» сторін виконавчого провадження відстежувати хід виконавчого провадження, то обчислення встановленого п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК строку для оскарження Боржником Постанови починається від дати отримання ним Постанови – з 28.01.2018 року.

Враховуючи, що скарга була подана 04.02.2020 року, отже Боржником дотримано порядок і строки оскарження Постанови.

Посилаючись на вищенаведені обставини, скаржник ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною та скасувати Постанову від 16.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59561528, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. стягнути з Кредитної спілка «Аккорд» на користь боржниці безпідставно стягнуті за виконавчим провадженням № 59561528 грошові кошти у розмірі 2 458,00 грн.

В судовому засіданні представник стягувача скаргу підтримав.

Приватний виконавець Говоров П.В. та стягувач Кредитна спілка «Аккорд» своїх письмових заперечень суду не надали. Крім того, в судове засідання призначене на 27.01.2021 р. приватний виконавець Говоров П.В. та стягувач Кредитна спілка «Аккоррд» та їх представники не з`явились, заяв про відкладення слухання справи суду не надсилали.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що від приватного виконавця та стягувача не надходило заяв про відвід суду, клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника стягувача, вивчивши надані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом вивчено та оголошено в судовому засіданні: копію конверту від приватного виконавця та роздруківка з веб-сайту ПАТ «Укрпошта», копію постанови від 16.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59561528, копію заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, копія відповіді (вих. № 610 від 21.01.2020 року) приватного виконавця, копію виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2015 року у справі № 2/331/1378/13, копію супровідного листа (вих. № 3887 від 16.07.2019 року) приватного виконавця, копію постанови від 16.07.2019 року приватного виконавця про арешт коштів боржника, копію відповіді (вих. № 46-07/7203/1471851 від 19.08.2019 року) АТ «Ощадбанк», копію виписки АТ «Ощадбанк» з банківського рахунку боржника.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон): виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Місце виконання рішення визначене положеннями статті 24 Закону.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною третьою статті 26 Закону визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Системний аналіз норм свідчить, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з наявних в матеріалах цієї справи документів, виконавчим округом приватного виконавця Говорова П.В. визначено Київську область.

Отже, відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону Виконавець приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження виключно за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є Київська область або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є Київська область.

У заяві (вих. 132 891 від 09.09.2019 року) про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначив, що місцем фактичного проживання боржника є АДРЕСА_1 . Інформації щодо наявності майна боржника у Київській області зазначено не було.

Проте, як встановив суд, зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки боржник зареєстрована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , і зі слів її представника ніколи не проживала у Київській області.

Зазначене підтверджується і відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті боржника, і в самому виконавчому листі, а також і у спірній постанові про відкриття провадження.

Суд звертає увагу, що стягувач у заяві про відкриття провадження у справі не зазначив області, де розташоване м. Вишневе.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, діяльність приватного виконавця Говорова П.В. поширюється на Київську область, тому прийняття до примусового виконання Виконавчого листа про стягнення з боржниці коштів вчинено з порушенням місця виконання виконавчого документа.

Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що боржник зареєстрований та проживає у Київській області ані приватний виконавець, ані стягувач суду не надали.

Встановлені в судовому засіданні факти та обставини, а саме те, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована та фактично мешкає в м. Запоріжжя свідчить про те, що виконавче провадження № 59561528 відкрито з порушенням правил територіальності на підставі лише голослівного твердження стягувача.

Щодо вимоги стягувача про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. стягнути з Кредитної спілки «Аккорд» на користь боржниці безпідставно стягнуті за виконавчим провадженням № 59561528 грошові кошти у розмірі 2 458,00 грн., суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в порядку розгляду скарг на дії органів виконавчої служби суд не може вирішувати питання повернення коштів, які були стягнуті в рамках відкритого виконавчого провадження.

У зв`язку з цим, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова від 16.07.2019 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. про відкриття виконавчого провадження № 59561528 – скасуванню, в іншій частині скарги – відмовити.

Керуючись ст. ст. 255, 447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови від 16.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59561528, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В., стягувач: Кредитна спілка «Аккорд» – задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову від 16.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59561528, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В.

В задоволенні решти скарги-відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.В. Антоненко