Рішення № 94611196, 27.01.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/11258/20

Провадження № 2/243/542/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Глух А.О.

представника відповідача Ткаліча Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галемський Сергій Миколайович до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати,

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галемський С.М. звернулась до суду з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати, свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. донецьку помер її чоловік ОСОБА_2 . У зв`язку з його смертю на тимчасово окупованій території України вона була змушена звертатись до суду з метою реєстрації його смерті. Після смерті чоловіка залишилась сума недоотриманих страхових виплат. У зв`язку з чим вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу. Також нотаріусом було зроблено запит до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Краматорське міське відділення Фонду, щодо надання інформації про наявність страхових виплат після померлого ОСОБА_2 , на що було отримано відповідь, що з липня 2014 року по дату смерті ОСОБА_2 справа обліковувалась у Донецькому міському відділенні у Ленінському районі УВД ФСС України в Донецькій області. Протягом вказаного вище часу ОСОБА_2 як внутрішньо-переміщена особа із заявою про продовження виплат не звертався, у зв`язку з чим нарахування виплат не здійснювалось.

Листом відповідача від 24.09.2019 року позивачу відмовлено у нарахуванні та виплати недоотриманих страхових виплат після смерті чоловіка.

У зв`язку з викладеним, позивач з посиланням на статтю 1227 ЦК України, статтю 47 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування», статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає, що не може бути позбавлена права на одержання належних її чоловіку страхових виплат та просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй страхові виплати, недоотримані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 жовтня 2014 року по дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що оскільки ОСОБА_2 за життя не скористався правом на отримання належних йому сум страхових виплат та не звернувся до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа, тому відсутні кошти, які належали спадкодавцю та можуть бути включені до складу спадщини, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Галемський С.С. до судового засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Представник відповідача Ткаліч Д.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позов.

Суд, вислухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін по справі, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 19 жовтня 2004 року, 08 листопада 2003 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29 січня 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер в місті Донецьку Донецької області 27 грудня 2018 року (а.с. 9).

Як вбачається з свідоцтва про право власності від 18 серпня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікольського районного нотаріального округу Суржак Г.Ф., ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належить Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (а.с.12).

Відповідно до листа Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 25.01-03.2/1700 від 03 червня 2020 року приватному нотаріусу Нікольського нотаріального округу, вбачається, що ОСОБА_2 , як потерпілий на виробництві, перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Донецькому міському відділені у Ленінському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р місто Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Для реалізації свого права на страхові виплати, ОСОБА_2 необхідно було переміститися на територію, підконтрольну органам державної влади України, отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернутися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про призначення (продовження) страхових виплат. Протягом періоду з липня 2014 року по день смерті ОСОБА_2 за продовженням щомісячних страхових виплат до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не звертався, а отже суми, що йому були нараховані та не виплачені Фондом за цей період відсутні. З огляду на викладене, вважають, що відсутня заборгованість по страхових виплатах перед ОСОБА_2 (а.с. 13).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Так у відповідності до статті 1227 ЦК України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об`єкт цивільних прав), яке нерозривно пов`язане із особою і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Право на нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, а не отримані спадкодавцем входять до складу спадщини за умови, що на час відкриття спадщини відсутні члені сім`ї спадкодавця.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19 та від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18.

Як встановлено судом, померлий ОСОБА_2 у період з 01.07.2014 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за продовженням щомісячних страхових виплат до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не звертався, страхові виплати йому за цей період не нараховувалися та не виплачувались, дії Фонду щодо не нарахування та не виплати цих виплат ОСОБА_2 за життя не оскаржував.

Зворотного позивачем не доведено.

Таким чином, оскільки у період з 01.07.2014 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 страхові виплати не нараховувались, тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Крім того, само по собі право на нарахування щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва, тобто права, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, в розумінні статті 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Таким чином, позовні вимоги позивача зобов`язання Управління ВДФСС України в Донецькій області нарахувати та виплатити страхові виплати після смерті чоловіка ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що вона не може бути позбавлена права на одержання належних її чоловіку страхових виплат з посиланням на статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (Хонякіна проти Грузії, Суханов та Ільченко проти України, Von Maltaz and Others v. Germany), спростовуються вищенаведеними висновками суду, та крім того, у вказаних позивачем рішеннях мова йде про інші обставини справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галемський Сергій Миколайович до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 лютого 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.Ю. Фалін

Донецької області