Вирок № 94610952, 01.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/3663/19

1-кп/242/203/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року місто СелидовеСелидівський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.М., Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому в м. Селидове кримінальне провадження № 12019050500000514 від 17.05.2019 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не працюючого, учня Селидівського професійного ліцею, групи ЕС-1, раніше судимого: 02.03.2018 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, 75, 76, 103, 104 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за участі сторін кримінального провадження - прокурора Клименко О.А., захисника Бєлікової Є.Я., обвинуваченого ОСОБА_1 ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, будучі раніше засудженим вироком Селидівського міського суду Донецької області від 02.03.2018 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, 75, 76, 103, 104 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, 02 травня 2019 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_1 прийшов до квартири АДРЕСА_3, де мешкає його неповнолітній знайомий ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, де попросив у останнього мобільний телефон, який належить бабусі неповнолітнього та знаходиться у його користуванні, щоб зателефонувати, але заздалегідь повертати телефон не збирався. В подальшому, ОСОБА_2, будучи введеним в оману щодо істинних мотивів ОСОБА_1, повірив та передав останньому мобільний телефон марки «Ulefon» моделі S-7 у чохлі-накладці для мобільного телефону, вартістю 984 грн. 17 коп. та 70 грн. 62 коп. відповідно, тим самим ОСОБА_1 повторно умисно з корисливих мотивів заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), та з мобільним телефоном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1 054 грн. 79 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що він 02.05.2019 року о 19 годині 30 хвилин прийшов до свого знайомого ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, та попросив у нього телефон, щоб зателефонувати, який збирався повертати. Умислу на заволодіння телефоном не мав. Проте, йому знадобились гроші і він його заклав. Інших обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював.

Проте, зазначене повністю спростовується показами свідків, допитаних у судовому засіданні, та доказами в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні.

Так, допитана у якості потерпілої ОСОБА_3 суду пояснила, що в той день вийшла до магазину. Коли поверталася, то зустріла біля будинку ОСОБА_4, який сказав, що ОСОБА_1 викрав у ОСОБА_2 телефон. Стали дзвонити на номер, проте телефон не відповідав, а потім був відключений. Через 3-4 дні зустріла ОСОБА_1 біля магазину і останній пообіцяв у вечері принести телефон, проте обіцянку не виконав. Через декілька днів знов зустріла його біля магазину і він знов пообіцяв прийти увечері принести телефон, але не прийшов. Просила строго не наказувати обвинуваченого.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що увечері до них прийшов ОСОБА_1 і попросив телефон, щоб подзвонити та вийшов до під'їзду. Зазвичай дзвонив у коридорі квартири. Через 5-10 хвилин ОСОБА_2 попросив глянути, де ОСОБА_1. Він вийшов до під'їзду, потім на вулицю, проте останнього ніде не було. Зустрів бабцю, якій повідомив, що ОСОБА_1 вкрав у ОСОБА_2 телефон. Раніше ОСОБА_1 заходив та просив телефон подзвонити.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що ОСОБА_1 прийшов до нього до квартири і попросив мобільний телефон, який належить бабусі, але перебував у нього в користуванні, щоб зателефонувати. Зазвичай дзвонив у коридорі квартири. В цей день вийшов до під'їзду разом з телефоном і пішов. Казав, що поверне телефон, але не повернув. Пізніше дізнався, що телефон ОСОБА_1 продав.

Законний представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 суду пояснила, що з телефонної розмови з потерпілою ОСОБА_3 дізналася про те, що ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 телефон щоб зателефонувати, проте забрав його та пішов. Говорив, що віддасть його, проте не віддавав. Вона порадила звернутися із заявою до поліції.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що йому зателефонував раніше знайомий ОСОБА_1 та запропонував купити телефон у зв'язку з відсутністю в нього коштів. Казав, що коли отримує стипендію, то викупить цей телефон. Потім прийшли працівники поліції та вилучили даний телефон.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що до них додому прийшов раніше знайомий ОСОБА_1 та запропонував телефон. Її чоловік віддав за нього 400 грн. ОСОБА_1 казав, що в подальшому викупить телефон назад.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що у травні 2019 р. до неї підійшли працівники поліції та запропонували бути понятою при здійсненні вилучення. Телефон видали добровільно.

Заставодавець ОСОБА_10 у судовому засіданні надав згоду на звернення застави в доход держави.

Обставини, що вказані в обвинувальному акті також відображені в досліджених в судовому засіданні письмових доказах, а саме: протоколом огляду місця події від 18.05.2019 р. та фото-таблицею до нього (т. № 1 а.а.216-223); висновком експерта від 03.06.2019 р. № 2/20-564 (а.с.225-231); протоколом проведення слідчого експерименту від 24.06.2019 р. та фото-таблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_1 показував обставини саме заволодіння телефоном для подальшого продажу (т.№ 2 а.с.4-8).

Зазначені докази повністю спростовують показання обвинуваченого щодо відсутності умислу, оскільки з самого початку поведінка обвинуваченого була не звичайна, так як зазвичай він приходив та дзвонив у квартирі, а цього разу вийшов до під'їзду. У судовому засіданні показав, що йому необхідні були гроші. Обіцянки повернути телефон не виконав.

Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення шахрайства.

А відповідно до встановлених судом обставин, засуджений виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння телефоном та в подальшому розпорядився ним, як своїм.

Таким чином, оскільки всі надані прокурором докази, логічно взаємопов'язані, послідовно доповнюють один одного, спростовують показання ОСОБА_1, суд, оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого доведена та викладене в обвинуваченому акті діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення.

Встановлено, що ОСОБА_1 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, отже його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Встановлено, що обвинуваченим скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як особистість ОСОБА_1 характеризується з задовільного боку, вчинив злочин під час відбуття покарання, раніше судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, його вік та стан здоров'я (т.№ 1 а.с..

Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст.ст.66, 67 КК України не виявлено.

Враховуючи, що вироком Селидівського міського суду Донецької області від 02.03.2018 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, 75, 76, 103, 104 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а нове кримінальне правопорушення вчинене в період іспитового строку, тому остаточне покарання йому слід призначити з урахуванням ст. 71 КК України.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.06.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою до 18.06.2020 року з можливістю внесення застави у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн. За повідомленням ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6» та ТУ ДСА України в Донецькій області 10.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з-під варти на підставі ст. 202 КПК України у зв'язку з внесенням застави у визначеному розмірі та з цього часу він набув обов'язків обвинуваченого, до якого застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Вирішуючи питання про заставу, суд вважає, що заставу у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн., сплачену 09.06.2020 року на рахунок ТУ ДСА в Донецькій області ОСОБА_10 (який в судовому засіданні не заперечував проти звернення застави в доход держави), після набрання вироком законної сили за заявою завставодавця слід звернути в доход держави, у зв'язку з невиконанням обвинуваченим Дударєвим Є.А. покладених на нього обов'язків, так як останній продовжував ухилятися від явки до суду, переховувався, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук та в подальшому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.09.2020 року відносно ОСОБА_1, був застосований захід забезпечення даного кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська УВП №6» до 04.11.2020 року, який був подовжений ухвалою суду від 26.10.2020 р. до 24.12.2020 р. та ухвалою суду від 23.12.2020 р. - до 17.02.2021 р., тому строк з 05.06.2020 року по 10.06.2020 року та з 08.09.2020 року по день ухвалення вироку є попереднім ув'язненням та підлягає зарахуванню у строк покарання з особливостями, визначеними ч. 5 ст. 72 КК України.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, перебування у розшуку та ухилення від суду, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь його небезпечності для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, тому не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України та вважає, що покарання ОСОБА_1 слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення експертизи у загальному розмірі 942,06 грн.

Керуючись ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України при сукупності вироків до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Селидівського міського суду Донецької області від 02.03.2018 року, та остаточне покарання визначити у виді 6 (шість) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 01 лютого 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк призначеного покарання зарахувати час попереднього ув'язнення з 05.06.2020 року по 10.06.2020 року та з 08.09.2020 року по 31.01.2021 року включно із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмустька УВП №6» до набранням вироком законної сили вважати продовженим.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави витрати на проведення експертизи у загальному розмірі 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 06 коп.

Заставу у розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн., сплачену 09.06.2020 року на рахунок ТУ ДСА в Донецькій області ОСОБА_10 за ОСОБА_1 на підставі ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 05.06.2020 р. згідно виписки від 10.06.2020 р., після набрання вироком законної сили за заявою завставодавця звернути у доход держави на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA188999980313191205000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200.

Речові докази - мобільний телефон марки «Ulefon» моделі S-7 у чохлі-накладці для мобільного телефону, які передані під розписку потерпілій ОСОБА_3 - залишити останній.

Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя