Ухвала суду № 94610551, 27.01.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/169/21

У Х В А Л А

27 січня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Мединської К.І.,

прокурора - Атрощенко С.О.,

представника потерпілих - Білянської К.А,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Біляївський районний суд Одеської області розглядає зазначене кримінальне провадження.

21 січня 2021 року через канцелярію суду від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі строком на 60 діб.

Строк запобіжного заходу обвинуваченого закінчується 04 лютого 2021 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики які існували при обранні запобіжного заходу не зменшились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Потерпілі в судовому засіданні не з`явились, але в матеріалах кримінального провадження наявні заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник потерпілих Крецуль І.О. в судовому засіданні не з`явилась, але надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі.

Судове засідання 27 січня 2021 року не було черговим, узгодженим з усіма учасниками в минулому засіданні, а було призначено з урахуванням того, що строк дії попередньої ухвали суду про тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 04.02.2021 року (наступне чергове засідання узгоджене 08.02.2021р.), а в Одеській області з 26 на 27 січня почався снігопад та було оголошено штормове попередження.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Захисники викликались в судове засідання на 27 січня 2021 року, для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою викликались за допомогою телефонограм, дзвінків, смс повідомлень, з урахуванням терміновості питання яке мало бути розглянуто.

Захисник обвинуваченого - Дмітрієв Р.Б. в судовому засіданні не з`явився та надав клопотання до суду про відкладення розгляду у зв`язку з тим, що він братиме участь в іншій справі, яка слухається у Приморському районному суді м. Одеси. Також захисник обвинуваченого 25.01.2021 року надав до суду письмові заперечення на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в яких зазначив, що запобіжний захід обраний обвинуваченому у виді тримання під вартою продовжується обвинуваченому безперервно вже більше трьох років, нових ризиків або підтвердження існування попередніх прокурором не надано, основні свідки в даному кримінальному провадженні вже були допитані, також свідок ОСОБА_2 , сторона захисту з клопотанням прокурора не погоджується та вважає, що об`єктивно відсутні правові підстави для продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому. Також захисник обвинуваченого - Дмітрієв Р.Б. зазначив, що ОСОБА_1 має ряд захворювань та за короткий проміжок часу ним було перенесено велику кількість операцій у зв`язку з чим обвинувачений потребує належного медичного догляду, що в умовах тримання під вартою забезпечити є неможливим, ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності, а також на даний час світ охопила пандемія корона вірусу COVID-19, тому обвинуваченому буде достатнім обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби.

Захисник обвинуваченого - адвокат Плачков Ф.І. в судовому засіданні не з`явився, але надав до суду відповідь на повідомлення в якому зазначив, що його було повідомлено про дату судового засідання та викликано без дотримання приписів зазначених норм КПК України.

З`ясувавши думку учасників які з`явились в судове засідання, головуючий вирішив продовжити судове засідання за відсутності захисників, оскільки розглядалось тільки продовження тримання під вартою. При цьому головуючий, з метою запобігання порушення прав обвинуваченого, з`ясував у нього чи потрібен йому захисник на окрему процесуальну дію на розгляд продовження тримання під вартою. Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що захисник з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги для розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, йому не потрібен та суд продовжив розгляд клопотання з урахуванням що тяжкість злочину в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 не передбачає обов`язкової участі захисника відповідно до положень КПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора, письмові заперечення на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників кримінального провадження прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;

ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France/.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може ухилятися від правосуддя, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд виходить з того, що існує той факт, що обвинувачений раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності та не зробив для себе відповідних висновків, також враховуючи що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_1 передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, що він може переховуватись від правосуддя, тому суд враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд зазначав раніше, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на особу обвинуваченого, визначає вірогідність переховування від органів розслідування та /або суду і цей ризик не змінився.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених до справи матеріалах.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, враховуючи інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, та ризики, які на даний час не перестали існувати, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити ізоляцію ОСОБА_1 від суспільства, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого Дмітрієва Р.Б. про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби, яке зазначено в заперечені на клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним відмовити захиснику Дмітрієву Р.Б. у задоволені вказаного клопотання, враховуючи вищевказане та виходячи з наступного.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 04 лютого 2021 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, приймаючі до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, враховуючі тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він, вину не визнає, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо листа начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області №209 від 19.12.2018 року та копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною установою серії 12ААБ № 724328 про стан здоров`я ОСОБА_1 , слід зазначити, що в них зазначено лише про те, які встановлені діагнози відносно обвинуваченого та те що обвинуваченому встановлено 2 групу інвалідності, але у вказаному листі та довідці не зазначено про неможливість обвинуваченого утримуватись в умовах слідчого ізолятора, а лише в довідці зазначено, що обвинуваченому показана робота не пов`язана з фізичним навантаженням. Також дослідивши довідку медичної частини ОУВП № 21, в якій зазначено, що ОСОБА_1 потребує постійного лікування та до обстеження в спеціалізованих закладах міста, суд не бере її до уваги так як, вищевказана довідка не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством, а саме: на вказаній довідці відсутня печать лікаря, який видав довідку, а також кутовий штамп закладу, число, місяць (словами) і рік її видачі, найменування закладу охорони здоров`я і місцезнаходження закладу, що видав довідку.

Також суд, зазначає, що існує певний порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту затверджений Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10.02.2012 № 239/5/104, згідно якого обвинувачений може отримувати належне лікування перебуваючи під вартою в Одеському слідчому ізоляторі.

Консультації проводяться із залученням фахівців, у зв`язку із чим відсутні достатні підстави для зміни раніше застосованого до нього запобіжного заходу.

Таким чином твердження захисника Дмітрієва Р.Б. про не задовільний стан здоров`я обвинуваченого та необхідність його лікування тільки в медичних закладах за межами установи Одеського слідчого ізолятора об`єктивно нічим не підтверджується, а надання рекомендованого дієтичного харчування та симптоматичного лікування, можливо в умовах ДУ Одеський слідчий ізолятор.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, не зникли, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Наявність у обвинуваченого місця постійного проживання жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам так як це не є гарантом того, що обвинувачений буде не в змозі переховуватись від суду або порушувати процесуальний порядок.

Крім зазначеного, суд звертає увагу, що первісна ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не скасована.

Щодо посилань захисника Дмітрієва Р.Б. що при первісному обранні обвинуваченому запобіжного заходу він не ухилявся від явки до суду та перебував певний час на лікуванні, суд залишає зазначені обставини поза увагою, оскільки наведені прокурором та визнані судом ризики не відпали та є достатніми для продовження строку тримання під вартою, навіть за відсутності нових. Також захисник Дмитрієв Р.Б. у своїх запереченнях зазначив, що обвинувачений перебуває вже тривалий час під вартою, суд зазначає, що справа розглядається вже другим складом суду, оскільки попередній головуючий - Горяєв І.М. був відсторонений від здійснення правосуддя.

ЄСПЛ розглядаючи скарги щодо тривалості судового розгляду визначило такі критерії оцінки обставин які впливають на тривалість судового розгляду:

- складність справи;

- поведінка сторін;

- поведінка судових та інших державних органів;

- важливість предмету розгляду для заявника.

Сторона захисту та обвинувачений після зміни складу суду наполягали на проведенні судового розгляду спочатку, що обумовило затягування розгляду справи.

Стороною захисту до суду подається велика кількість клопотань, розгляд яких також впливає на строки розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені усного клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 27 січня 2021 року по 27 березня 2021 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29 січня 2021 року о 10:00 годині.

Суддя Буран В.М.