Рішення № 94607712, 03.02.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1728/20

Провадження №2/639/210/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.09.2011 року станом на 29.02.2020 року у розмірі 136 242,16 грн. та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.09.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті позивача, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 29.02.2020 року становить 1 050 189,11 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 13 376,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 030 222,66 грн., заборгованість за пенею - 6 589,84 грн. Як зазначає позивач, від цієї суми заборгованості віднімається сума, яка була задоволена рішенням Жовтневий районний суд м. Харкова від 01.04.2016 року з відповідача ОСОБА_1 на користь Позивача АТ КБ «ПриватБанк», яка складала 24 349,85 грн., з яких: (13 376,61 грн. - заборгованість за кредитом; 8 347,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 989,84 грн. - заборгованість по комісії; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1135,71 грн. - штраф (процентна складова), різниця становить: 1 028 464,81 грн. Крім того, позивач вказує, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 136242,16 грн. і є заборгованістю по відсоткам за користування кредитом за період з 30.04.2019 року по 29.02.2020 року.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2020 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Судом викликався представник позивача для надання особистих пояснень, однак останній не з`явився. При цьому представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи в його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.02.2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви ОСОБА_1 від 12.09.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідачу було відкрито рахунок, та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодився, що ця заява разом із пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.17-18).

Згідно з пунктом 1.1.7.11 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється на підставі наданих позичальником документів, за рішенням банку.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 29.02.2020 року становить 1 050 189,11 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 13 376,61 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 030 222,66 грн., заборгованість за пенею - 6 589,84 грн. Однак позивач, посилаючись на відсутність відповідної заборони в законі, вважає за необхідне на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частку суми заборгованості за кредитом, а саме: заявляє позовні вимоги лише про стягнення 136242,16 грн., які становлять заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 30.04.2019 року по 29.02.2020 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.04.2016 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості) рах. № НОМЕР_3 (для відшкодування судових витрат), МФО №305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.09.2011 р. у розмірі 24349 грн. 85 коп., а також судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп., а всього -24593 ( двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн. 45 коп. При цьому як встановлено у вказаному рішенні, стягнута судом сума заборгованості складається з 13376, 61 грн. - заборгованості за кредитом, 8347, 69 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 989, 84 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 500, 00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1135, 71 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с.11-13).

За змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Враховуючи той факт, що позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України щодо дострокового повернення кредиту та сплати процентів, він безпідставно продовжив нараховувати боржникові проценти за кредитом.

Крім того, із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 року по справі № 564/2199/15-ц.

В даному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків по кредиту за період з за період з 30.04.2019 року по 29.02.2020 року, тобто вже після ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.04.2016 року, яким вже стягнута заборгованості по кредитному договору.

Вимоги про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України та, оскільки у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі, то судовий збір з ОСОБА_1 на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 526, 549, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11.12.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 03.02.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова