Рішення № 94606995, 03.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5762/20

Провадження № 2/344/874/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Шамотайла О.В.

з участю секретаря Устинської Н.С.,

позивача ОСОБА_1 , адвоката Паньківа С.С. -представника позивача, адвоката Петришина С.Р. - представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відновлення права на працю та виплату середньої зарплати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відновлення права на працю та виплату середньої зарплати за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивував тим, що з 01.03.2001 року працював спочатку на посаді лікаря-кардіолога інфарктного відділення № 1, а з 01.11.2019 року працює на посаді лікаря - кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (ІМ з БІТ) Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» ( КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР ), яке є правонаступником прав та обов`язків Комунального закладу "Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр" відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 17.05.2019 р. № 1145-28/2019. Саме пунктом 46 даного рішення відповідач, відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, продовжив дію трудових договорів з працівниками та не проводив скорочення штатної чисельності у зв`язку з процедурою перетворення. Наказом № 53 від 07.02.2020 року відповідачем притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності: оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме - за прогул п.4, ч.1 ст.40 КЗпПУ, що проявилось у невиході (відсутності на роботі більше 3-х годин) на чергування (зміни) 11.01.2020р., 14.01.2020р., 15.01,2020р., 18.01,2020р., 21.01.2020р., 23.01.2020р., 27.01.2020р., 28.01.2020р. в блоці інтенсивної терапії відділення інфаркту міокарда. З наказом № 53 від 07.02.2020р. позивача 10.02.2020 року. Вважає, що наказ № 53 від 07.02.2020 року є незаконним, таким, що грубо порушує норми Конституції України, законодавства про працю та умов трудового договору. Чергування у блоці інтенсивної терапії відділення інфаркту міокарда не входить до кола посадових обов`язків позивача, а отже не може бути порушенням трудової дисципліни. Зміни в організації виробництва і праці у відповідача відбулися відповідно до наказу № 266 від 25.07.2019р. «Про зміни в структурі закладу» і були викликані введенням в експлуатацію ангіографічного обладнання для надання інтервенційної кардіологічної допомоги у новоствореному відділенні кардіоваскулярних втручань. Маючи відповідну кваліфікацію та пройшовши відповідне навчання, позивач подав заяву про перевід його на вакантну посаду лікаря - кардіолога до відділення кардіоваскулярних втручань. В переводі до якого з 01.10.2019 року адміністрацією закладу йому відмовлено при зверненні із заявою вхід. № 504 від 15.08.2019р. у відповідь на отримане ним від адміністрації закладу попередження №480 від 30.07.2019 року. Відділення кардіоваскулярних втручань утворене з 01.11.2019 р. на базі саме колишнього інфарктного відділення №1 у зв`язку із приведенням структури закладу у відповідність до наказу МОЗ України №975 від 29.08.2017р. «Про удосконалення системи кардіологічної допомоги у закладах охорони здоров`я України». Наказом МОЗ України №975 від 29.08.2017р. затверджено окремі Положення : про обласний, міський кардіологічний центр ; про спеціалізоване відділення інтенсивної терапії та реанімації кардіологічного профілю; про відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії; про спеціалізоване відділення аритмій серця з електрофізіологічною лабораторією; про відділення реабілітації кардіологічних хворих. Відповідно до розділу IV. Структура Центру "Положення про обласний, міський кардіологічний центр", у центрі обов`язкова наявність таких клінічних підрозділів: спеціалізоване відділення для хворих з інфарктом міокарда з блоком інтенсивної терапії, реанімації кардіологічного профілю; відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії.

Робочі місця у відділенні мають бути чітко розподілені та закріплені за лікарями. Відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії на 35 ліжок утворено 01.11.2019р. шляхом приєднання до відділення інфаркту міокарда на 23 ліжка з робочими денними постами лікаря-кардіолога у будні дні (колишнього інфарктного відділення №1 на 45 ліжок) блоку інтенсивної терапії на 12 ліжок з двома цілодобовими постами лікаря-кардіолога (колишнього відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії на 12 ліжок з двома цілодобовими постами лікаря-кардіолога). Тому, в блоці інтенсивної терапії на 12 ліжок залишились працювати ті ж лікарі-кардіологи, які працювали у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії на 12 ліжок, з аналогічним об`ємом навантажень. Водночас, у відділенні інфаркту міокарда залишились 23 ліжкомісця в загальних лікувальних палатах, в яких позивач вів хворих починаючи від 01.03.2001 року і не зважаючи на різні перетворення і перейменування, які проходили у закладі. Відповідно, чергування в палатах блоку інтенсивної терапії не входило в його посадові обов`язки. Позивач постійно курував хворих в палатах для загального лікування. Зміна режиму роботи (зокрема, запровадження чергування у БІТ у нічну пору, у вихідні дні, подовження денного виходу до 12 годин) та місця роботи (загальні лікувальні палати на палати інтенсивної терапії) є, відповідно до ст. 32 КЗпП України, зміною істотних умов праці, тому його зобов`язані були повідомити про такі зміни не пізніше ніж за два місяці. Графіки роботи лікарів відділення ІМ з БІТ засвідчують, що з 01.11.2019р. він працював у штатному режимі. Відповідач обов`язку про завчасне повідомлення не дотримався і повідомив позивача усно про чергування в блоці інтенсивної терапії з 01.01.2020 р. лише 30.12.2019року при відсутності необхідності зміни моїх істотних умов праці у відділенні інфаркту міокарда. Усно та в доповідній записці від 31.12.2019р., вхідний номер 183 ОСОБА_1 проінформував завідувача відділення ОСОБА_2 та медичного директора з лікувальної роботи ОСОБА_3 , що не виходитиму на чергування у блоці інтенсивної терапії з 01.01.2020 р. у зв`язку із порушенням режиму роботи, зміною обсягу його обов`язків, та ще й із введенням зайвого робочого місця у БІТ. Саме з причини введення зайвого робочого місця у БІТ його відсутність на чергуваннях у БІТ упродовж січня-березня 2020 року жодного разу не була забезпечена заміною іншими лікарями, бо потреби примушувати позивача до чергувань у БІТ не було. Також він звернув увагу, що в такому разі лікарів-кардіологів відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії спонукають працювати в нерівних умовах. Дана обставина чітко прослідковується при огляді графіків роботи лікарів відділення ІМ з БІТ, копії яких додаю до матеріалів справи.

При переведенні позивача на нову посаду з 01.11.2019р., відповідач, відповідно до ст. 29 КЗпП України, зобов`язаний був попередньо інформувати про майбутні умови праці, ознайомити з наказом про переведення, з посадовою інструкцією з положенням про відділення, вчинити інші дії , пов`язані з вимогами охорони праці. Переведення позивача в новоутворене відділення відбулось на підставі вже повторно поданої ним заяви від 25.10.2019р. В заяві на перевід від 25.10.2019р., яку задовільнив генеральний директор ОСОБА_4 , було обумовлено збереження попередніх умов праці лікаря-кардіолога "ліквідованого" інфарктного відділення №1. В його посадові обов`язки, які існували до реорганізації відділення, входило постійне щоденне проведення обходів пацієнтів; однак, у разі запровадження чергувань у блоці інтенсивної терапії та з урахуванням міжзмінного відпочинку ( ст. 59, ст.70 КЗпП України), це унеможливлює одночасне виконання даного обов`язку, а також щоденного внесення записів в історії хвороби. До 03.01.2020р. позивач ретельно дотримувався зазначених обов`язків лікуючого лікаря, зокрема щодо заповнення форми первинної облікової документації № ООЗ/о «Медична карта стаціонарного хворого», затверджену Наказом МОЗ України від 21.01.2016 № 29, проведення записів призначень у формі первинної облікової документації № ООЗ-4/о «Листок лікарських призначень», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 травня 2013 року № 435. Аналогічно позивачем до 03.01.2020 року заповнювалася Форма № 066/о ( наказ МОЗ України від 14.02.2012 №110) на всіх курованих ним пацієнтів, які вибули зі стаціонару.

У зв`язку із активною позицією позивача щодо захисту своїх трудових прав, з 06.01.2020р. завідувач відділення IM з БІТ ОСОБА_2 безпідставно відсторонив його від виконання посадових обов`язків та позбавив роботи щодо ведення хворих в загальних палатах відділення. З метою припинення порушень свого права на працю, він неодноразово звертався до керівника відповідача , його заступників (медичних директорів) з відповідними доповідними записками, заявами та скаргами, більшість з яких залишені без відповіді. Вважає таке відсторонення від виконання обов`язків лікаря-кардіолога, як лікуючого лікаря, незаконним та свавільним з боку завідувача відділення ОСОБА_2 . Відповідно до статті 46 КЗпП України, відсторонення працівників власником або уповноваженим ним органом від роботи можливе у таких випадках:

- поява на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів; відмова або ухилення від навчання, інструктажу й перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Однак, жодних обставин, перелічених в ст. 46 КЗпП України, щодо позивача не існує. Тому позбавлення позивача можливості реального здійснення права на працю є незаконним. Відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснює власник підприємства або уповноважений ним орган шляхом видання наказу (видачі усного розпорядження з наступним виданням наказу) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням. В даному випадку наказ завідувача відділення ІМ з БІТ ОСОБА_2 був тільки усний. Однак, обставина відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків засвідчується довідкою про заробітну плату, адже заробітну плату за період відсторонення від роботи йому не нараховують і не виплачують

Заробіток позивача за 2 місяці становить 11437,03 грн.; (5731,52+5705,51). Відповідно сума нарахованої компенсації за 83 дні вимушеного прогулу (січень, березень, квітень - 21 р.д., лютий -20р.д.) буде становити станом на 30.04.2020р. - 22601,73 грн. = 272,31 грн. х 83 р. д.

Просить суд постановити рішення, яким скасувати Наказ № 53 від 07.02.2020р., виданий Генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_4., про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зобовязати Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» відновити його право на працю шляхом надання можливості щоденного ведення хворих в загальних лікувальних палатах відділення ІМ БІТ. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 30.04.2020 року становить розмір 22 601,73 грн.

15.07.2020 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог. У даній заяві позивач просить п.2 його позовних вимог розглядати у наступній редакції: відновити становище, яке мало місце до порушення права, шляхом включення лікаря ОСОБА_1 в Графік роботи для щоденного ведення хворих в загальних лікувальних (пост блочних) палатах відділення ІМ з БІТ» (а.с.84-85).

21 липня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити (а.с.90-95).

17.08.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення зарплати (а.с.158-159). У даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 до 28.07.2020 в розмірі 38 668,02 грн.

17.08.2020 року представником відповідача подано до суду відповідь на відзив (а.с.161-171).

Сторона позивача в судовому засіданні просила позов задоволити в повному обсязі з урахуванням збільшених позовних вимог.

Сторона відповідача будучи належним чином повідомлена про дату, час, місце судового засідання в судове засідання повторно не з`явилась, причини неявки суду не вказала, з урахуванням що сторона позивача брала участь у судових засіданнях, навела свою позицію з приводу даного спору у відзиві, враховуючи також і характер спірних правовідносин, то суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті спору, що узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Заслухавши пояснення, допитавши свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Суд роз`яснював сторонам про їх права та обов`язки, в свою черги сторони вказали, що їм відомі належні їм права та обов`язки, а відтак і наслідки їх невиконання, отож суд постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами і долучені до матеріалів справи.

Так, наказом від 07.02.2020 № 53 Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» оголошено догану лікарю-кардіологу відділення інфаркту міокарду з блоком інтенсивної терапії ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (прогул п.4, ч.1 ст.40 КЗпП України), що проявилося у невиході (відсутності на роботі більше 3-х годин) на чергування лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії без поважних причин (а.с.9).

06.04.2020 ОСОБА_1 звертався із заявою до комісії з трудових спорів Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» про скасування наказу № 53 від 07.02.2020 року (а.с.10-16).

25.07.2019 головним лікарем КЗ ІФ ОККЦ ОСОБА_4 було винесено наказ № 266 « Про зміни в структурі закладу» (а.с.18).

30.07.2019 ОСОБА_1 було винесено попередження про наступне скорочення його з посади та можливе звільнення з 01.10.2019, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.19).

25.10.2019 позивач звертався із заявою до Генерального директора КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР про переведення його з 01.11.2019 року на 1,0 посади лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії зі збереженням умов та характеру праці лікаря кардіолога ліквідованого інфарктного відділення № 1 (а.с.20).

31.12.2019 ОСОБА_1 звертався із доповідною запискою до Медичного директора КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР ОСОБА_3 в якій просив надати йому можливість і надалі курувати хворих у загальних лікувальних палатах (а.с.21).

06.01.2020 позивач звертався із пояснюючою запискою до Генерального директора КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР ОСОБА_4 (а.с.22).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , загальна сума доходу за період з жовтня 2019 по березень 2020 становить 17168,55 грн. (а.с.26).

З метою припинення порушень свого права на працю, позивач неодноразово звертався до керівника установи-відповідача, його заступників (медичних директорів) з відповідними доповідними записками, заявами та скаргами, більшість з яких залишені без відповіді (а.с.27-42).

23.08.2019 за № 551 Адміністрація КЗ «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр» повідомила позивача, що йому запропонована посада лікаря-кардіолога 1,0 ставки новоствореного відділення гострого інфаркту міокарду з блоком інтенсивної терапії, яка відповідає його кваліфікаційній підготовці (а.с.58).

31.10.2019 за № 72 адміністрація КНП» Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр» повідомила позивача, що вакантні посади лікаря - кардіолога у відділенні кардіоваскулярних втручань відсутні (а.с.59).

Листом від 27.01.2020 № 35 позивача повідомлено, що працюючи у відділенні інфаркту міокарду з блоком інтенсивної терапії, останній працює згідно до графіку роботи відділення (а.с.60).

Листом від 29.01.2020 № 44 позивача повідомлено про те, що у зв`язку із невиходом ОСОБА_1 на роботу 01.01.2020 по лікувальному закладу був виданий наказ від 03.01.2020 року № 16 «Про проведення службового розслідування в КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР». Засідання комісії відбулося 10.01.2020 року. Комісія вирішила рекомендувати директору звільнити лікаря-кардіолога ІМ з БІТ ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.61).

Колективний договір між головним лікарем та первинною профспілковою організацією Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру на 2014-2019р.р., затверджено загальними зборами трудового колективу 30.09.2014 року, протоколом № 5 (а.с.96-119).

Правила внутрішнього трудового колективу працівників Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру, затверджено загальними зборами трудового колективу 30.09.2014 року, протоколом № 5 (а.с.120-121).

13.01.2020, 15.01.2020, 16.01.2020, 20.01.2020, 22.01.2020, 24.01.2020, 28.01.2020, 29.01.2020 завідувач відділенням ІМ БІТ ОСОБА_2 звертався із рапортами до Генерального директора КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР ОСОБА_4 про невихід ОСОБА_1 на нічні чергування (а.с.132-139).

02 березня 2020 складено Протокол № 1 зборів трудового колективу ВІМзБІТ КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР, із наступним порядком денним: обговорення ситуації, яка склалася у відділенні інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії щодо невиходу протягом двох місяців на чергування лікаря-кардіолога ОСОБА_1 (а.с.143-147).

29.01.2020 було складено Акт про не повернення посадової інструкції лікаря-кардіолога відділення ІМзБІТ ОСОБА_1 (а.с.151).

20.09.2019 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення Про створення комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради (а.с.152).

Відповідно до довідки від 20.08.2020 № 82 про те, що ОСОБА_1 працює в КНП ІФ ОККЦ ІФ ОР на посаді лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії з 02.08.1999 року. Від 01.01.2020 року по даний час лікар-кардіолог на чергування не виходить (а.с.196).

Згідно із наказом № 140 від 01.11.2019 року переведено ОСОБА_1 - лікаря-кардіолога інфарктного відділення № 1 на 1,0 посади лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії з 01.11.2019 року (а.с.199-200).

Відповідно до ч.4,7 статті 43 Конституції України кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини між сторонами є трудовими та регулюються нормами КЗпП України.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до вимог частини другої статті 140 цього ж Кодексу роботодавець щодо окремих несумлінних працівників вправі застосовувати в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Таким чином, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених Кзпп України, Правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст.147 КЗпП України, згідно з якою за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістом цієї норми догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

В свою чергу дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При цьому під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченіст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, при притягненні працівника до даного виду відповідальності адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 149 Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі № 515/1087/17, які є обов`язковими до врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Також Верховний Суд під час розгляду справи №336/3679/17 у постанові від 21.03.2018 вказав, що не є порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових, або виходять за межі трудового договору.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи безпідставність застосовного до нього дисциплінарного стягнення, позивач вказував на те, що відповідачем не доведено факту порушення трудової дисципліни, у зв`язку з чим були відсутні підстави для оголошення догани.

Суд погоджується із доводами сторони позивача щодо того, що власник чи уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, а невиконання такої не обумовленої трудовим договором роботи не може бути підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Тому на думку суду притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача в даному випадку є безпідставним, а наказ № 53 від 07.02.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді догани підлягає до скасування.

Отож в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Щодо вимог позову в частині відновлення попереднього становища, яке мало місце до порушення права, то необхідно вказати таке.

Судом не встановлено підстав, наведених у ст. 46 КЗпП України, відповідно до яких позивача було відсторонено від роботи, а позбавлення позивача можливості реалізації його права на працю суперечить Основному Закону України. Відсторонення від роботи або іншої діяльності здійснює власник підприємства або уповноважений ним орган шляхом видання наказу (видачі усного розпорядження з наступним виданням наказу) та вжиття заходів щодо контролю за його виконанням. А тому суд вважає, що необхідно захистити порушене право позивача у спосіб відновлення становища, яке мало місце до порушення права, шляхом включення лікаря ОСОБА_1 в Грапфік роботи для щоденного ведення хворих в загальних лікувальних (постблочних) палатах відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (ІМ з БІТ), що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.08.2018 під час розгляду справи №545/3728/16-ц.

Згідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оскільки відсторонення позивача та пов`язане із таким відстороненням подальше зупинення виплати заробітної плати без достатніх підстав суперечить вимогам чинного законодавства, а згідно до п 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП), то суд вважає також підставними і вимоги позивача стягнення середнього заробітку за весь час прогулу за період з 01.01.2020 по 28.07.2020 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у сумі 38668,02 грн. згідно до поданого позивачем і не спростованого стороною відповідача розрахунку та який здійснено з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Щодо показань свідків, допитаних в судовому засіданні, то судом не було встановлено чітких та однозначних показань, а також не встановлено, що надані в судовому засіданні показання спростовують наявні у справі письмові докази та пояснення сторін.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах по трудовим спорам, однак при зверненні до суду позивачем сплачено 1681,60 грн. як сплату судового збору за оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення та відновлення права на працю, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути 1681,6 грн. понесених судових витрат (а.с.8).

Окрім того стороною позивача надано підтвердження витрат позивача на надання адвокатських послуг (а.с.78) у сумі 2000,00 грн., а в судовому засіданні вказано про сплату іще 2000, 00 грн., тобто в загальному у розмірі 4000,00 грн., однак не представлено суду документального підтвердження на всю цю сумму.

Щодо цього слід вказати таке.

Так, у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі №810/795/18, провадження №К/9901/8770/19 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Оскільки суду не представлено оформлених в установленому законом порядку відповідних документів, що свідчать про оплату всієї суми у розмірі 4000,00 грн., а саме: квитанції до прибуткового касового ордера чи платіжного доручення з відміткою банку, або іншого банківського документи, чи касового чеку, то це є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про відшкодування таких витрат з відповідача у повному розмірі 4000,00 грн., тобто в частині непідтвердженої суми в розмірі 2000,00 грн.

Разом з тим, сторона позивача не позбавлена змоги подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки вказувала про повну суму в розмірі 4000,00 грн. під час судового засідання.

Таким чином, враховуючи, що стороною позивача надано документи про фактичну оплату судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в розмірі 2000,00 грн. то, суд прийшов до висновку що саме в межах фактично понесених і документально підтверджених витрат можливо прийняти вимоги про таке стягнення.

На підставі наведеного вище керуючись ст.ст. 2-5,12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати наказ Адміністрації Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» № 53 від 07.02.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-кардіолога відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (ІМ з БІТ) ОСОБА_1 .

Відновити становище, яке мало місце до порушення права, шляхом включення лікаря ОСОБА_1 в Графік роботи для щоденного ведення хворих в загальних лікувальних (постблочних) палатах відділення інфаркту міокарда з блоком інтенсивної терапії (ІМ з БІТ).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 20535186, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2020 по 28.07.2020 в розмірі 38668 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 02 копійки.

Стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з з 01.01.2020 по 28.07.2020, тобто із присудженої позивачу суми 38668 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 02 копійки всі обов`язкові платежі та внески.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 20535186, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1681,60 грн. понесених витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний клінічний кардіологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 20535186, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , . АДРЕСА_1 ) 2000,00 грн. понесених та документально підтверджених витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.02.2021 року.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд.

Суддя О.В. Шамотайло