Вирок № 94603524, 03.02.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/769/17

№ пров.1-кп/544/3/2021

Номер рядка звіту 4

В И Р О К

іменем України

03 лютого 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12017170290000262 від 23.06.2017, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2006 та 2008 року народження, військовозобов'язаного, такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурорів Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Олійник О.В., Ярмак М.С., Пожарова О.О., Погребського С.В., Алещенко Н.П., Рудковського Б.Б., потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих адвоката Шестакова О.В.; із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1, захисників обвинуваченого адвокатів Раця О.Б. та Жайворонка І.В.,

у с т а н о в и в :

23 червня 2017 року близько 14 години в м. Пирятині Полтавської області біля подвір'я АДРЕСА_2, між ОСОБА_1 та його сусідом ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, у ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наніс один удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4, після чого підняв із землі металевий прут та, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, тримаючи металевий прут у правій руці, наніс ним із великою силою по декілька ударів по голові, тулубу, руках та ногах потерпілого ОСОБА_4

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 з місця його проживання каретою швидкої медичної допомоги госпіталізовано до реанімаційного відділення Пирятинської центральної районної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 годині 30 хвилин від отриманих тілесних ушкоджень останній помер.

Відповідно до висновку комісійної судової медичної експертизи № 110 від 14.08.2018, проведеної Полтавським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у стовбур головного мозку в речовину півкуль головного мозку та під його оболонки, про що свідчить комплекс макро- і мікроскопічних змін: наявність ран м'яких тканин у лобній ділянці зліва (над лівою бровою). Крововиливів у м'які тканини обличчя, крововиливів під м'які мозкові оболонки у проекції лобних долей головного мозку по верхніх та міжпівкульних поверхнях, крововиливів у продовгуватий мозок та основу бічних шлуночків. ОСОБА_4 зажиттєво були заподіяні тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на групи:

А) закрита черепно-мозкова травма: забій речовини головного мозку, крововиливи у речовину головного мозку у ділянці півкуль та у стовбур головного мозку (продовгуватий мозок), в ділянці основи бічних шлуночків, крововиливи під м'які мозкові оболонки по верхньо-міжпівкульній поверхні лобних долей обох півкуль головного мозку (більше зліва), рани та крововиливи м'яких тканин обличчя, які утворилися не менш як від 2-кратної ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми.

Оскільки кожне із виявлених на обличчі потерпілого тілесних ушкоджень могло супроводжуватись травматизацією головного мозку, то вони можуть бути оцінені відносно живої особи лише у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Б) закриті переломи 9-10-11 ребер зліва з крововиливами у м'які тканини, які утворилися внаслідок ударної дії у вказану анатомічну ділянку тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, і відносно живої особи носять ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

В) закритий уламковий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки з поверхневою раною м'яких тканин та крововиливом у м'які тканини, який міг утворитися від однократної дії у вказану ділянку тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею і по відношенню до живої особи може бути кваліфіковане як ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

Г) гематома м'яких тканин лівого плечового суглобу та верхньої кінцівки, яка утворилась від дії тупого (их) предмету (ів) чи при ударі об такий, і у живої особи відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Д) крововиливи у м'які тканини в ділянці грудної клітини по її передній поверхні та зліва по задній поверхні верхніх, в ділянці верхніх кінцівок, садна шкіри лівої ступні, правого передпліччя, які утворилися не менш як від 10-кратної ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми, і як у своїй сукупності, так і кожне окремо відносно живої особи носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Е) крововилив у м'які тканини лівого колінного суглобу, який утворився від дії тупого предмету чи при ударі об такий, в тому числі внаслідок падіння на площині, і може бути оцінене як тілесне ушкодження легкого ступеню тяжкості.

Тілесні ушкодження в ділянці правого і лівого передпліччя (тілесні ушкодження групи В) та частково з групи Д) могли утворитися під час захисту руками від ударів.

За своїми морфологічними характеристиками усі виявлені тілесні ушкодження не суперечать даті подій 23.06.2017.

Між отриманою ОСОБА_4 черепно-мозковою травмою та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Під час судового розгляду справи 27 вересня 2017 року потерпілі направили до суду позовну заяву до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, які завдані внаслідок вчинення злочину, а саме: просять стягнути з останнього на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 12950,34 грн, на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 1500 грн, та на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 400000 грн. В обґрунтування позову вказують, що померлий ОСОБА_4 є батьком для позивача ОСОБА_3 та чоловіком для позивача ОСОБА_2 Позивачі є потерпілими по даному кримінальному провадження. Внаслідок смерті ОСОБА_4 його рідним була завдана майнова шкода. Майнова шкода полягає у витратах, які позивач ОСОБА_3 поніс для придбання ліків та інших медичних засобів під час перебування його батька у реанімаційному відділенні Пирятинської ЦРЛ для проведення лікування останнього. Ці витрати становлять 6425,34 грн. Також майнова шкода полягає і у витратах, які позивач ОСОБА_3 зробив для оплати проведення ритуалу поховання його померлого батька ОСОБА_4 Ці витрати становлять 2525 грн. Крім того позивач ОСОБА_3 оплатив і поминальний обід, який для Пирятинщини є звичайним, обов'язковим і проводиться у день проведення поховання померлого. Витрати на цей ритуал становлять 4000 грн, що підтверджується товарними чеками, які додані до позову. Всього майнова шкода позивача, завдана ОСОБА_3 становить 12950,34 грн. Також, вчиненням тілесних ушкоджень та смерті ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_2 завдана величезна моральна шкода. ОСОБА_4 був її чоловіком, з яким вони прожили тривале та щасливе життя, подолали різні і чисельні життєві негаразди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях через втрату коханого чоловіка, від розуміння, що залишок свого життя вона буде жити без чоловіка, без його щоденної підтримки, без його кохання, турботи та допомоги. Також моральна шкода полягає і у тому, що ОСОБА_2 зазнає величезних страждань, нервувань від розуміння, які приниження та фізичні страждання в останні моменти життя зазнав її чоловік, від розуміння того, що над літньою людиною глумилась особа, яка значно молодша від її померлого чоловіка. Відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження №05-08-17 від 05 серпня 2017 року, проведеного спеціалістами Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень, ця моральна шкода становить 400000 гривень. Крім того, ОСОБА_2 була вимушена оплатити проведення вищевказаного дослідження у розмірі 1500 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав частково, вказує, що є стороною захисту, а не нападу. Пояснив суду, що приїхав в той день в обідній час додому та побачив, що між будинками його та родини ОСОБА_3 був розташований автомобіль, обдертий, обклеєний малярними стрічками, а ОСОБА_4 працював наждачкою. У частині паркану обвинуваченого, що виходить на вуличку, є прогалина. ОСОБА_1 пішов до ОСОБА_4 і запитав навіщо він знову створює ці конфлікти. Останній щоліта фарбував автомобілі, через що постійно виникали конфлікти, оскільки хімічні речовини потрапляли на город, розташований відразу за парканом. Про це ОСОБА_1 вказував ОСОБА_4 неодноразово. Доходило і до бійок. На всі питання ОСОБА_4 відповідав, що йому все рівно, він перебуває на власній території та робитиме що забажає. Після цього, ОСОБА_1 дістав телефон, щоб все це зняти на відео. (Депутат міської ради порадила йому так зробити, щоб були якісь докази для того, щоб вплинути на ОСОБА_4) Поки ОСОБА_1 дістав телефон та вмикав камеру, ОСОБА_4 вибіг з іншого боку автомобіля з монтировкою та намагався нею вдарити ОСОБА_1 по голові. ОСОБА_1 виставив руку, тому удар припав по ліктю. Потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_4 по обличчю кулаком, та обидва почали відступати кожен до свого подвір'я. ОСОБА_4 почав кричати, що ОСОБА_1 зробить погано, розвернувся та замахнувся, проте ОСОБА_1 увернувся від удару. Коли ОСОБА_1 вже був на території свого подвіря, ОСОБА_4 знову замахнувся та вдарив ОСОБА_1 по спині монтировкою. Це відбувалося в місці, де був повалений паркан та там ріс хміль, тому швидко передвигатися було неможливо і йому нікуди було діватися. Металеві арматури слугували кілками та позначали межі грядок. ОСОБА_1 висмикнув із землі один із прутів та наніс декілька ударів, внаслідок яких ОСОБА_4 упав. Після того ОСОБА_1 відійшов до себе на подвір'я, а ОСОБА_4 самостійно встав та пішов до автомобіля. Ударів в сторони голови прутом не наносив. Вийшла дружина ОСОБА_4 поцікавитися що сталося. При цьому ворота у їх подвір'я були навстіж відчинені, тому вона б побачила все не стаючи ні на які дрова, як вона вказує у своїх поясненнях та показувала на слідчому експерименті - не було необхідності. ОСОБА_1 пішов митися, оскільки монтировка була в чомусь подібно на мастило, тому рука й спина були в цій речовині. Зазначає, що в матеріалах справи наявні фото ОСОБА_4 відразу після події, на яких видно, що руки у нього в такому ж мастилі. Мати ОСОБА_1 зустріла та на його пояснення запропонувала викликати швидку медичну допомогу або ж поліцію, на що він відмовився. Хвилин через 40 приїхали з поліції, повідомили, що у ОСОБА_4 розсічення чи щось подібне, ОСОБА_1 надав свої пояснення, після чого вони поїхали. На наступний день за ним знову приїхали з поліції та повідомили, що ОСОБА_4 в реанімації та знову відібрали пояснення. Через деякий час приїжджали знову та вилучали разом з понятими металевий прут, проте не той, яким він наносив удари. Прутом захищався, бо більше не було чим. Прут був у дворі та з вулички його дістати було неможливо. Коли вперше наніс удар кулаком, у ОСОБА_4 в руках вже була монтировка. Запевняє, що в голову не бив, цілився в руки, плечі. Бив збоку в область спини. Все це відбувалося дуже швидко, тому може відтворити лише два удари. Можливо були і інші удари, скільки їх було не пам'ятає. На слідчому експерименті віддав працівникам поліції арматуру, якою наносив удари, оскільки попередньо працівники поліції вилучили металевий прут. Вказує, що перші конфлікти розпочалися десь у 2009 році, після того як Семигали викинули йому під паркан карбіт, який залишився після фарбування автомобіля. До цього у них були хороші відносини. За зауваження ОСОБА_3, щоб вони не відкидали сніг йому до паркану, оскільки він і так ледь стоїть, останні його побили, в тому числі і трубою, в результаті чого було накладено 11 швів ОСОБА_1.

Потерпіла ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_4, пояснила суду, що 23.06.2017 в обідній час вийшла на подвір'я і почула, що ОСОБА_1 кричав «я тобі все рівно фарбувати не дам». Свідок підійшла до забору, стала на пеньок і зазирнула за паркан. Побачивши, що ОСОБА_1 вдарив її чоловіка металевим прутом двічі, викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Коли вийшла знову на вулицю, невістка сказала, що мати ОСОБА_1 кричить, щоб він не бив ОСОБА_4 Вона підійшла до чоловіка, який тримався рукою за ліве чоло, в той час ОСОБА_1 вже не було на подвір'ї. Допомогла йому дійти додому. Першу медичну допомогу потерпілому надавала невістка. Хоча на запитання чи бинтувала вона потерпілому рани, відповіла, що не встигла нічого зробити, бо швидка медична допомога дуже швидко приїхала. Лікарі швидкої допомоги запропонували проїхати до лікарні, тому ОСОБА_2 дала одяг чоловіку, щоб він переодягнувся. Коли він зняв сорочку, то свідок побачила, що на тілі багато ран. До карети швидкої допомоги йому допомагали дійти лікар швидкої допомоги та свідок, оскільки у нього темніло в очах та паморочилося у голові. Приїхавши до приймального відділення, лікар запропонував госпіталізацію, проте ОСОБА_4 відмовився. Після цього вона з чоловіком сіли на лавку поруч з приймальним відділенням і почала до нього говорити. Вона звернула увагу, що у нього почали коситися очі, він не реагував на її слова та почав кривитися. Йому відразу винесли каталку, за допомогою якої його відвезли до реанімації. Через чотири доби він помер. Додатково пояснила, що в той день її чоловік фарбувати автомобіль не збирався, оскільки ще не було фарби, хотів лише здійснити підготовку та підкачати колеса. Зазначила, що при житті у нього було багато друзів, знайомих, допомагав сусідам. Сама ж вона ночами не спить, бо перед очима померлий чоловік ввижається, та боїться ОСОБА_1, чому саме не зазначила. Після смерті чоловіка погіршився стан здоров'я, постійно вживає пігулки.

Потерпілий ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_4, суду пояснив, що в той день був на роботі. Близько 14 години йому зателефонувала дружина та повідомила, що ОСОБА_1 побив батька. Він приїхав відразу до прийомного відділення, де батько вже лежав на кушетці. Коли він допомагав йому підвестися, то батько говорив, що в нього болять ребра. Після цього повернувся на роботу та приїхав до лікарні знов через півгодини. На цей час батько був уже в реанімації. Додатково вказав, що батько фарбував лише автомобілі, які перебували у родині, тобто не на замовлення. Також зазначив, що обвинувачений надав йому 7000 грн у відшкодування матеріальних витрат. На відшкодування моральної шкоди він не претендує. Також, додатково зазначив, що втрату батька нічим не заміниш. Просив призначити покарання пов'язане лише з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що проживає по одній вулиці з обвинуваченим та потерпілим. Між обвинуваченим та потерпілим на протязі останніх двох-трьох років відбувалися конфлікти. Очевидцем обставин, зазначених в обвинувальному акті, не була.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що є лікарем Пирятинської ЦРЛ. Суду показав, що потерпілий ОСОБА_3 поступив до лікарні з ранами. Він зашив рани та запропонував госпіталізацію, на що потерпілий категорично відмовився. Під час вказаного потерпілий дуже нервував та злився на сусіда, розповів, що сусід побив його арматурою, а сам конфлікт виник через якусь фарбу. Прізвище сусіда не називав. Пам'ятає, що було пошкоджено обличчя та руки, чи було пошкоджено тіло в області ребер не пам'ятає. У зв'язку з вказаними пошкодженнями до поліції не звертався, тест на вміст алкоголю у крові не проводив, оскільки цим займається черговий лікар. Чи був запах алкоголю з порожнини рота потерпілого не пам'ятає. Пізніше свідок дізнався, що через декілька годин після вказаного, потерпілого з вулиці було доставлено в реанімаційне відділення, де він і помер.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що проживає на одній вулиці з обвинуваченим та потерплим. Повідомила, що родина ОСОБА_1 дуже хороші люди, ввічливі, нікого не ображають та поступаються людям. Зазначила, що родина ОСОБА_3 відкрили за місцем проживання автосервіс, де ремонтують та фарбують автомобілі. Вся ця фарба та інші шкідливі речовини стікали у подвір'я ОСОБА_1, де також проживали діти. По вулиці ходити стало неможливим через весь цей сморід. Також пояснила, що до цього сусід ОСОБА_3 побив ОСОБА_1 трубою по голові, останнього у непритомному стані забрала швидка допомога. Крім того ОСОБА_3 також побив її чоловіка, проте до поліції вони не зверталися. Додатково зазначила, що родина ОСОБА_3 зловживають алкогольними напоями. Охарактеризувала ОСОБА_1 як зразкового сім'янина, а ОСОБА_3 як конфліктну людину. Щодо бійки, внаслідок якої ОСОБА_4 помер, не повідомила нічого.

Свідок ОСОБА_8 є сусідом обвинуваченого та потерпілих. Зазначив, що від діяльності потерпілого (фарбував та мив машини), вся фарба та вода з хімією стікали в город родини ОСОБА_1. Конфлікт між сторонами виникав не вперше. Про події, які мали місце в червні 2017 року, йому нічого не відомо. Проте охарактеризував ОСОБА_1 як спокійного, не агресивного. В той же час зазначив, що померлий ОСОБА_4 був агресивним, часто влаштовував бійки з оточуючими.

Свідок ОСОБА_9 є матір'ю обвинуваченого та сусідкою потерпілих. Суду пояснила, що перебувала вдома, коли прийшов її син та сказав, що на нього напав ОСОБА_4 У сина на футболці посеред спини була пляма від маслянистої речовини та почервоніння на руках та спині. Син пояснив, що ОСОБА_4 знову збирався фарбувати автомобіль у вуличці поруч з їх городом. Тому ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4, щоб фарбували автомобіль у себе у подвір'ї, на що останній почав нападати на ОСОБА_1, а ОСОБА_1 захищався. Свідку відомо, що ОСОБА_4 помер не того ж дня, а через день чи два. Зазначила, що померлий ОСОБА_4 та його син були агресивні, часто провокували бійки із сусідами, не вперше нападали на її сина. За якийсь час до цього (рік-півтора) ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження її сину, внаслідок чого у нього була розбита голова. ОСОБА_1 охарактеризувала як спокійного, має багато друзів, взагалі не вживає алкогольних напоїв.

Свідок ОСОБА_10 є дружиною обвинуваченого та сусідкою потерпілих. Пояснила суду, що при обставинах, вказаних у обвинувальному акті присутньою не була. Проте, зі слів чоловіка їй відомо, що останній, перебуваючи на подвір'ї, побачив, що ОСОБА_4 знову збирався фарбувати автомобіль біля їх городу, про що свідчили балончики з фарбою. ОСОБА_1 підійшов до останнього та попросив, щоб він фарбував автомобіль у себе на подвір'ї, оскільки фарба летить на город. ОСОБА_4 узяв прилад для монтування і направився до ОСОБА_1 Останній відійшов та побачив предмет схожий на палку, який узяв та яким захищався від ОСОБА_4 З самого початку ОСОБА_1 йшов до ОСОБА_4 з пустими руками, агресії не проявляв. Чоловіку своєму вірить, оскільки одружені з ним 12 років та добре його знає, він не агресивний, спокійний, алкогольні напої не вживає, хороший батько та чоловік. Конфлікти у нього були лише з родиною ОСОБА_3. Також зазначила, що років 2 назад її чоловік зробив зауваження ОСОБА_4 та його сину, щоб останні не відкидали сніг на його паркан, як відповідь на що останні побили його, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був доставлений до лікарні з черепно-мозковою травмою.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає разом зі свекрухою, а раніше і зі свекром. Того дня прибирала у будинку і почула крики «ОСОБА_1, не бий його. ОСОБА_1, не трогай». Крик був явно схвильований. Вона виглянула у вікно та побачила, що ОСОБА_9 стояла в себе на подвір'ї, а обвинувачений переходив до себе у подвір'я з вулички (у них в паркані є проміжок, через який можна перейти). Зазначила, що в руках у нього було щось схоже на прут. Хотіла розказати свекрусі ОСОБА_2 про вказане та по дорозі зустріла її і запитала, чи вона чула крики, на що та відповіла, що чула та ОСОБА_1 побив батька. ОСОБА_11 пішла до кімнати, де плакала дитина, а коли повернулася, то побачила, що у ОСОБА_4 обличчя та руки були у крові, брова розбита. Після того як він вмився приїхала швидка медична допомога. Коли свекор переодягався, щоб їхати в лікарню, то вона на прохання свекрухи сфотографувала руки та спину, на якій були три полоси, розміщення навскоси. Нижня полоса була меншою по довжині, шириною вони всі були однакові. Свекор говорив, що його побив сусід. Свекруха поїхала разом зі свекром у лікарню, а пізніше подзвонила та повідомила, що батько у реанімації. Нанесення ударів не бачила, проте до цих подій у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не було, ушкодження побачила лише після вказаних криків. Додатково зазначила, що паркан у ОСОБА_3 не високий, а у їхньому подвір'ї є колода, на яку можна стати подивитися. З іншими сусідами конфліктів не мали. ОСОБА_4 поводився тверезо, запаху алкоголю також не було чути.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що працює водієм швидкої медичної допомоги. Того дня поступив виклик на вул. Герасименка - сусід побив сусіда. Коли під'їждали бачив біля будинку потерпілого у вуличці червоний москвич. Фельдшер пішла в будинок, згодом вийшла дружина потерпілого та просила передати фельдшеру інвентар. Тому він узяв необхідне та пішов у будинок. В будинку на стільці сидів потерпілий, у нього були рани на голові, та фельдшер перемотувала йому бинтом голову. В цей час фельдшер умовляла потерпілого поїхати до лікарні, останній відмовлявся та згодом погодився. Також чув, як останній розповідав, що конфлікт із сусідом виник через фарбування автомобіля. Потерпілий вів себе адекватно, не агресивно. Виклик тривав більше 20 хвилин. Коли їхали у лікарню потерпілий самостійно йшов до автомобіля.

Свідок ОСОБА_13 повідомила, що працює фельдшером екстреної медичної допомоги м. Пирятин. Пояснила, що вже не пам'ятає дати, коли це сталося. Пам'ятає, що надійшов виклик, причина - чоловік побив сусіда. По приїзду було попередньо встановлено гематому голови, ушкодження грудної клітини, переломи ребер, на руках були садна з кровопідтіками, характерні для самозахисту. Вона надала потерпілому ліки від тиску, оскільки в нього був підвищений тиск, здійснила обробку гематоми - наклала пов'язку на голову. Просила потерпілого поїхати до лікарні, оскільки травми голови - це серйозно, та необхідно було зробити хоча б рентген. Також необхідно було перевірити пошкодження ребер, оскільки візуально ушкодження були. Потерпілий був не в крові, можливо була незначна кровотеча. Потерпілий та його дружина говорили, що він фарбував автомобіль, а сусід зробив йому зауваження та наніс палицею тілесні ушкодження. Запаху алкоголю від потерпілого не відчувала. ОСОБА_1 також бачила, він перебував у своєму подвір'ї. Підтвердила, що на подвір'ї був якийсь автомобіль темного кольору, можливо Москвич.

Свідок ОСОБА_14 є сусідом сторін по справі, та проживає навпроти них по вул. Герасименка. Повідомив, що обвинувачений скаржився йому на те, що ОСОБА_4 фарбує машини поруч з його городом і йому це заважає. Свідком даних обставин не був. Поганого про ОСОБА_4 нічого сказати не може, у ОСОБА_1 ні з ким конфліктів більше не було. Чув, що раніше потерпілий із сином побили ОСОБА_1, внаслідок чого останній перебував на стаціонарному лікуванні з пробитою головою.

Свідок ОСОБА_15 є сусідкою сторін, охарактеризувала ОСОБА_4 як конфліктну та жорстоку людину. Саму бійку не бачила, проте чула шум. А за тиждень до цього бачила обвинуваченого у синцях, останній повідомив, що його побили Семигали.

Свідок ОСОБА_16 є представником квартального комітету. Конфлікти між потерпілим та обвинуваченим почалися ще 6 років тому, через те, що потерпілий фарбував автомобілі і все це летіло на город обвинуваченого. ОСОБА_1 неодноразово їй скаржився на дії ОСОБА_4, але вона рекомендувала звернутися до поліції. Такі звернення ніяк не фіксувала. Свідком самої події не була, але зі слів сусідки ОСОБА_7 знає, що ОСОБА_4 нападав на ОСОБА_1 з ключем, а останній захищався.

До таких пояснень свідка ОСОБА_16 суд ставиться критично, оскільки свідок ОСОБА_7 судом була допитана, та, будучи повідомлена про відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, такої інформації не надавала.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_17, експерт лікар судово-медичних експертиз відділу комісійних судово-медичних експертиз Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА, пояснила, що при проведенні експертизи використовувалась у тому числі висновок експерта ОСОБА_18 № 068. Висновок про переломи ребер зробили на підставі розтину трупа, що вже встановлювалося висновком експерта № 068. Висновок про крововиливи робили на підставі розтину трупа, що також вже встановлювалося висновком експерта № 068 та поведеною судово-гістологічною експертизою № 1894. В даному випадку пошкодження не є характерними як при падінні на площину на перед чи на бік, з прискоренням чи без. В даному випадку це є локальні удари з встановленою контактуючою поверхнею в лобну ділянку обличчя більше зліва. Пошкодження характерні для ударної дії. Крововиливи утворилися у ділянці між півкулями і стовбурі головного мозку. Ушкоджені і ліва і права півкулі, але ліва більше. Синці, рани в даному випадку не можна розглядати як окремі тілесні ушкодження без ознак травмування головного мозку. Вони знаходяться в тій анатомічній ділянці, яка є місцем контакту і вона співпадає із направлення та характером черепно-мозкової травми. Не можна говорити, що рана - це легкі тілесні ушкодження, що крововилив - це легкі тілесні ушкодження, бо в даному випадку вони всі є тяжкими тілесними ушкодженням. Удари, що пошкодили надбрівну дугу та ліве око могли спричинити даний крововилив. Вектор направлення сили співпадає із направленням і локалізацією пошкодження головного мозку. При цьому глазне яблуко може бути не пошкодженим. Один екземпляр висновку гістологічної експертизи № 1894 відправлявся в м. Пирятин, інший залишився в архіві. При складанні висновку комісійної експертизи висновок гістологічної експертизи досліджувався повністю. Гістологічна експертизи проводилася за зверненням експерта ОСОБА_18 в рамках судово-медичної експертизи. Гістологічна експертиза проводилася на підставі тієї ж експертизи, що й експертиза № 068. Така експертиза може проводитися за направленням експерта для встановлення додаткових даних. Це невід'ємна частина висновку судово-медичної експертизи. Експерти комісійної експертизи мають право брати висновки гістологічної експертизи, що вже перебувають в архіві. Між захворюваннями, на які хворів померлий за життя, і його смертю відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Травми померлого виникли в результаті ударної сили. Смерть настала в результаті черепно-мозкової травми. Його захворювання не призвели до смерті чи до виникнення ушкоджень, не мали ніякого впливу на причини смерті. Крововилив з'явився відразу після нанесення ушкоджень, але він не був обширним, тому у рідині спино-мозкового каналу при пункції кров туди не потрапила. Від цього крововиливу стан хворого погіршився згодом. У померлого була тяжка черепно-мозкова травма, були пошкодженні життєво важливі центри, тому навіть при негайній допомозі найкращими лікарями, спеціалістами і медичними закладами, ніхто б гарантовано не сказав, що він буде жити. Люди з такими травмами якщо і виживають, то невідомо який би був подальший стан.

Судово-медичний експерт Пирятинського відділення СМЕ УОЗ Полтавської облдержадміністрації ОСОБА_18 пояснив, що коли складав висновок № 068 були проведені дослідження, у тому числі цитологічні та гістологічні. Дослідження проводилося на підставі постанови слідчого. Ніяких додаткових постанов для проведення дослідження не потрібно. Методи дослідження експерт обирає на свій розсуд в залежності від інформативності. Зазначив, що клінічна смерть - це зупинка дихання та серцебиття і т.д. Лікар вчиняє дії для порятунку пацієнта. Якщо відновити процеси життєдіяльності не вдалося, то лікар констатує біологічну смерть. Клітини мозку та інші тонкі структури організму відмирають перші. В різних умовах вони починають відмирати з різним часом. Тобто біологічна смерть - це відмирання клітин мозку, що відновити вже не вдасться. Експерти Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА при проведенні комісійної експертизи мали право використовувати ті об'єкти дослідження, які зберігаються в архіві, для повторних досліджень. Експерти мають доступ до всього в рамках кримінального провадження. Висновок про крововилив у мозок померлого зробив він. Гістологісне дослідження може підтвердити діагноз, вказати стадію, тобто те, що він візуально побачив. Вони фактично доповнили висновок.

Свідок ОСОБА_19 працює в КП «Пирятинська центральна районна лікарня» зав. реанімаційного відділення. Зазначила, що біологічна смерть настала о 14 год 30 хв. Відомості у щоденнику анестезіолога про те, що смерть настала о 14 год 00 хв є механічною опискою. Зазначила, що померлому за життя робили пункцію. Те, що за її результатами не було встановлено крововиливи в мозок пояснюється тим, що у хворого мав місце субархідеальний дрібноточечний крововилив, який пункцією не встановлюється, його можливо виявити лише за допомогою комп'ютерної томографії, проте в м. Пирятині такого апарату немає. Вказує, що черепно-мозкові травми тим і небезпечні, що на перший-другий день вони не проявляються. По механізму дії крововилив може проявитися через 2-3 дні. В зв'язку з цим різко погіршується стан хворого.

Для з'ясування розбіжностей довжини прутів, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме зазначених у протоколі огляду на висновку експерта було допитано свідка ОСОБА_20, який пояснив, що він працює слідчим Пирятинського ВП, і ним було проведено огляд місця події та вилучено металеві пруди з господарства ОСОБА_1, у кількості двох штук. Вилучення проводилося у різні дні, під час проведення слідчих дій, із застосуванням яких вимірювальних засобів проводилося вимірювання прутів не пам'ятає. Візуально вони мали вигляд круглого циліндра, схожі на арматуру, обидва мабуть мали довжину більше метра, один довший від іншого сантиметрів на 10. Другий прут обвинувачений видав сам, його замір проводився у його присутності, чи був він при замірах першого вилученого прута свідок не пам'ятає. Також пояснив, що розбіжності у замірах прутів наданих суду та на експертизу, більш за все це його помилка, оскільки їх вилучення проводилось у недосить комфортних умовах, протокол слідчий писав стоячи, тому можливо допустив помилку у вимірі. Проте твердо повідомив, що на експертизу були направлені саме вилучені ним прути, оскільки він особисто їх запаковував та направляв експерту, арешт на них уже був накладений. Необхідності проводити додатковий огляд прутів та проводити їх заміри у подальшому не виникало, тому дана помилка так і залишилася. Прути вимірювалися один раз під час їх вилучення, при направленні клопотання про їх арешт у суд до матеріалів справи вони не додавалися. Чи надавалися прути експерту для проведення експертизи, і як проводилося їх запаковування під час вилучення свідок не пам'ятає.

Експерт ОСОБА_21 повідомила, що лінійні рани виявлені на трупі ОСОБА_3 піддавались хірургічній обробці, було накладено один шов, тому дати відповідь чим саме спричинена ця рана металевим прутом чи кулаком визначити не можливо. Де можливо було визначити чим наносились удари, то зазначено, що арматурою.

Експерт ОСОБА_22 пояснила, що за знаряддям і за механізмом отримання тілесних ушкоджень, стосовно висновку експерта № 068, тілесні ушкодження можна поділити на дві групи за механізмом утворення. Оскільки дана експертиза була націлена на знаряддя, а не на нанесення цих тілесних ушкоджень чітко можна виділити тільки другу групу тілесних ушкоджень, які могли утворитися від дії предмету з видовженою формою. Тілесні ушкодження першої групи, рани, утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою дією, але індивідуальні особливості, морфологічні характеристики цих тілесних ушкоджень не відобразились, тому про них можна сказати тільки поверхнево, предмети з обмеженою контактуючою поверхнею. Робити припущення це не її компетенція, чи могли чи не могли. Не можна і виключити ні підтвердити удари арматурою, на тілесних ушкодження вони не відобразилися. Є тілесні ушкодження, які характерні і можуть відповідати, це друга група тілесних ушкоджень, крововиливи у м'які тканини, гематома лівого плеча і синці поверхні грудної клітини, тут чітко можна сказати, що ця група тілесних ушкоджень утворилася від предметів з видовженою формою, з достатньою силою для їх утворення. Усі інші тілесні ушкодження не можна чітко виділити і сказати безпосередньо, що нанесені прутом або кулаком (рука, яка зжата у кулак). Є предмет з обмеженою контактуючою поверхнею, під його характеристику може підпадати і рука людини зжата у кулак і арматура, нога у взутті людини, і все, що завгодно, це предмети з обмеженою поверхнею, перша група у які входять рани, синці, гематоми голови, це не тільки зовнішні тілесні ушкодження, а і комплекс внутрішніх тілесних ушкоджень, після отримання травми, тому вони об'єднуються у закриту черепно- мозкову травму з крововиливами, зовнішніми і внутрішніми ушкодженнями. Субарахноїдальний крововилив це крововилив під м'яку мозкову оболонку і він не завжди супроводжується наявністю крові. Весь масштаб ушкоджень діагностують у лікарні, остаточно іде судово - медичний розтин, де чітко прописуються ушкодження які малися у ОСОБА_3, і у висновках протиріч не має. Судово медичний експерт оцінює матеріали кримінального провадження у яких знаходяться результати розтину, медична документація, та робить свої висновки на основі вивчення наданих документів з урахуванням усіх експертиз. Оцінювати попередні експертизи у компетенцію експерта не входить. Морфолочічні характеристики тілесних ушкоджень дозволяють експерту падати суду свою думку і розмежувати механізми отримання тілесних ушкоджень і розділити на дві групи по тій простій причині, що на грудній клітині, на лівій руці, правій задній поверхні грудної клітки є тілесні ушкодження для дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми. Ці морфолочічні характеристики підпадають під дію і вона описані не по фотографіях, а по висновку експерта № 068 та додатково долучених фотознімках. Експерт зазначила, що у експертизі де могла виділила другу групу тілесних ушкоджень, які могли утворитися, бо вони мають певну морфологічну характеристику, але більш точно сказати не може. У металевих прутів подібна характеристика з тілесними ушкодженнями, які мають видовжену форму. Усього Семигалу було нанесено не меншу 17 ударів, але в одну і ту саму ділянку можуть діяти декілька разів. Щоб встановити предмет, яким наносились удари повинна бути їх масштабна фотозйомка не такої якості як наведено, потерпілий сам себе фотографував. Фото не були зроблені відповідним чином. Також не існує методів встановлення сили удару, оскільки це залежить від особливостей організму потерпілого та сили удару особи, яка наносить ці удари. Індивідуальних особливостей у нанесенні удару і яким предметом не має. Від другої групи предметів зазначених у експертизі такі наслідки настати не могли. Інші фактори на причину смерті ОСОБА_3 подіяти не могли, крововиливи, це як наслідки травми. Дана черепно-мозкова травма розвивалась поступово, період часу останній прожив. З моменту нанесення тілесних ушкоджень пройшло п'ять діб, тому пункція може крові і не виявити, масштаб черепно - мозкової травми наростав, це не лікарська недбалість.

Також судом безпосередньо були дослідженні матеріали кримінального провадження.

Згідно протоколу огляду місця події від 23.06.2017, проведеного на ділянці дороги між будинками № 4 та АДРЕСА_1, між подвір'ями № 4 та № 10 мається дорога (завулок), що примикає до головної дороги вул. Герасименка. По ліву сторону від дороги завулку у напрямку від головної дороги вул. Герасименка знаходиться бокова сторона подвір'я № 10, на якому від дороги завулок примикає гараж та присадибна ділянка. Присадибна ділянка відмежована від дороги дерев'яним парканом висотою до 1,3 м. В деяких місцях паркан відсутній. З правої сторони примикає подвір'я будинку № 4, що належить ОСОБА_4 Подвір'я огороджене дерев'яним парканом висотою 1,8 м. За парканом знаходиться будинок, далі - гараж. Ворота гаража виходять до дороги. На асфальтовій ділянці між воротами та дорогою знаходиться автомобіль ІЖ «Москвич» - пікап сірого кольору. На дорожньому покритті дороги навпроти воріт гаража на відстані 3,6 м від гаража виявлено окуляри зі слідами деформації (том 2, а.с. 63-69).

Відповідно до протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, проведеного на підставі повідомлення про смерть ОСОБА_4 у приміщенні реанімаційного відділення Пирятинської ЦРЛ, на момент огляду у відділенні на ліжку при вході знаходився труп ОСОБА_4 На тілі трупа візуально виявлено тілесні ушкодження: рана лівої надбрівної дуги, садна тулуба зліва, садна обох передпліч (том 2, а.с. 83-90).

Відповідно до висновку експерта № 068 смерть ОСОБА_4 настала від нападу з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Безпосередньої причиною смерті явились крововиливи в речовину головного мозку. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 встановлено тілесні ушкодження у вигляді ран чола зліва з кровопідтіками, кровопідтіків орбіти лівого ока, кровопідтіку нижньої повіки правого ока та вилиці, кровопідтіку спинки носу, края реберної дуги зліва та справа, проекцій 8-9 ребер справа, передньої поверхні лівого колінного суглобу, садна лівої ступні, осадненого кровопідтіку правого передпліччя, кровопідтіку правого ліктьового суглобу і лівого передпліччя, кровопідтіку лівого передпліччя та зап'ястку з поверхневою раною та осадженням і уламковим переломом лівої ліктьової кістки в нижній третині, гематоми лівого плечового суглобу та плеча, гематом 5-8 ребер зліва, кровопідтіку спини зліва та справа, субарахноїдального крововиливу чолових долей головного мозку і крововиливу в речовину головного мозку та в продовгуватий мозок, перелому 9-го ребра зліва, перелому 10-11 ребер зліва з кровопідтіками і гематомами, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо у вищевказаний строк та обставинах і безпосередньо передуючих госпіталізації та за ступенем тяжкості відносно живої особи відповідають тяжкому ступеню тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.

Частина тілесних ушкоджень, найбільш значна, могла бути отримана внаслідок нанесення ударів, в тому числі металевим прутом з вказаними у постанові параметрами та уточнено їх розмір у судовому засіданні (обвинуваченим не заперечувалося). Власноручно ОСОБА_4 могло бути нанесено лише незначна частина ушкоджень у вигляді кровопідтіків та саден виступаючих поверхонь тіла. При падінні з положення стоячи на тверду поверхню ОСОБА_4 міг отримати лише незначну частину ушкоджень у вигляді саден та кровопідтіків виступаючих поверхонь тіла. В крові ОСОБА_4 спирти не виявлено (том 2 а.с. 174-180).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 30.06.2017, проведеного за участю ОСОБА_2, на АДРЕСА_2, де вона проживала з чоловіком, показала місце, де вона збиралася знімати білизну. Далі показала, що почувши крики сусіда ОСОБА_1 вона підійшла до паркану, та ставши на дерев'яний пеньок, виглянула через паркан. Показала місце, де знаходилися біля її гаражу її чоловік ОСОБА_4 та сусід ОСОБА_1 ОСОБА_2 показала, що під час сварки ОСОБА_4 знаходився спиною до воріт гаража, а ОСОБА_1 знаходився обличчям до нього, а спиною до свого господарства. У правій руці ОСОБА_1 тримав металевий прут. Як показала ОСОБА_2 їх сусід ОСОБА_1 металевим прутом наніс не менше двох ударів у голову її чоловіка, при цьому показала, на статисту що ОСОБА_1 наніс ці удари справа наліво в ділянку лівої брови. Також наніс удар металевим прутом по голові її чоловіка, при цьому показала на статисту механізм нанесення цього удару: зліва направо в ділянку лівої брови. Ліва рука ОСОБА_4 була звішена та трималася перед собою, а права рука прикривала праву частину обличчя. ОСОБА_2 пояснила, що із того місця, де вона стояла та дивилася, то її чоловік та ОСОБА_1 знаходилися збоку до неї, а не зі спини. Застала вона не початок бійки, а вже її продовження, тому не може вказати чи наносив ОСОБА_1 удари в інші ділянки тіла, окрім голови. Металевий прут ОСОБА_1 потім забрав із собою (том 2 а.с. 128-138).

Відповідно до висновку експерта № 068-Д покази під експертного свідка ОСОБА_2, дані нею в ході слідчого експерименту, відповідають даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 в частині механізму та локалізації нанесення останньому тілесних ушкоджень в ділянку чола зліва, так як інших ушкоджень вона не бачила у зв'язку зі спостеріганням фрагменту сварки (том 2 а.с. 139). Крім того, надані показання ОСОБА_2 підтверджуються висновком експертизи № 147/20 та поясненнями експерта ОСОБА_22

Відповідно до протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1, з фасадної сторони домоволодіння огороджене металевим парканом. З цієї сторони на подвір'я виходять металеві ворота та хвіртка. Біля тильної стінки будинку з південної сторони виявлено металевий прут, схожий на фрагмент арматури (том 2, а.с. 71-78).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 30.06.2017, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 біля подвір'я будинку АДРЕСА_2, останній показав, що 23.06.2017 о 13 годині він приїхав додому і побачив, що на вулиці біля свого гаража знаходився сусід ОСОБА_4 та збирався фарбувати свій автомобіль на вулиці. ОСОБА_1 підійшов та сказав ОСОБА_4, щоб він не фарбував автомобіль на вулиці, адже фарба буде розпилюватися на город ОСОБА_1, де ростуть культури. У відповідь ОСОБА_4 відреагував агресивно і став його нецензурно лаяти. ОСОБА_1 вирішив записати все на відео, але коли він дістав мобільний телефон, ОСОБА_4 вийшов з-за автомобіля з монтировкою у руці та наніс нею удар у напрямку голови ОСОБА_1 ОСОБА_1 встиг закритися від удару лівою рукою і удар монтировкою прийшовся по передпліччю руки. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар кулаком по обличчю. ОСОБА_4 йшов до нього та знову намагався нанести удари ОСОБА_1, а останній став відступати у свій двір. Зайшовши на межу свого городу, ОСОБА_1 помітив металевий прут, який був вкопаний в землю. Він вийняв прут з землі і в цей час ОСОБА_4 наніс йому удари монтировкою по спині. Щоб захиститись від ОСОБА_4 він наніс йому прутом два удари. Після цього останній упав, а він пішов додому, металевий прут залишив у своєму дворі. ОСОБА_1 вказав де знаходився ОСОБА_4 під час сварки, де знаходився він сам під час сварки, де саме на дорозі та яким чином ОСОБА_4 наніс йому удар монтировкою в область лівого ліктьового суглобу, як саме та в якому взаємоположенні він наніс удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4, де він знайшов металевий прут, який дістав з землі та яким потім наносив удари ОСОБА_4, як ОСОБА_4, наніс йому удар монтировкою, тримаючи її в правій руці, в ліву ділянку спини, коли він нагнувся, щоб взяти металевий прут, як саме він наніс близько двоблокових ударів металевим прутом, тримаючи його в правій руці, в область голови та лівої ділянки тулуба ОСОБА_4 Після цього ОСОБА_1 показав як саме ОСОБА_4 упав на правий бік на праву руку після отримання ударів. Уточнив, що не пам'ятає чітко перебігу подій і не може точно стверджувати, що наніс лише три показані ним удари ОСОБА_4 (том 2 а.с. 193-196).

Згідно висновку експерта № 081 від 30.06.2017 у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді гіперемії зі зчісуванням епідермісу внутрішньої поверхні правого передпліччя, що утворилися від дії тупого предмета з жорсткою поверхнею в строк близько 2-3 доби до моменту огляду та кровопідтіку з осадженням внутрішньої поверхні лівого ліктьового суглобу, що утворився можливо в строк та обставинах і положенні вказаних у постанові та під експертним власне від дії тупого твердого подовгувастого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею по ударному механізму і за ступенем тяжкості відноситься до легкого ступеню тілесних ушкоджень. Вказане тілесне ушкодження у вигляді осадженого кровопідтіку внутрішньої поверхні лівого ліктьового суглобу не є характерним для самозахисту. Нанесення ушкоджень власноручно ОСОБА_1 можливе (т. 2, а.с. 125-126).

Відповідно до висновків експерта № 203 та № 204 при судуво-медичних експертизах металевого прута довжиною 66,0 см та металевого прута довжиною 85,6 см (слідчим зазначено 79,0 см) відповідно, крові не виявлено, знайдені без'ядерні епітеліальні клітини, непридатні для цитологічного дослідження (т. 2, а.с. 96-98, 99-101).

За клопотання захисників обвинуваченого було призначено комісійну судову медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА.

Згідно висновку проведеної комісійної експертизи № 110 від 14.08.2018 (том 3 а.с. 67-76) вбачається: смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у стовбур головного мозку в речовину півкуль головного мозку та під його оболонки, про що свідчить комплекс макро- і мікроскопічних змін: наявність ран м'яких тканин у лобній ділянці зліва (над лівою бровою). Крововиливів у м'які тканини обличчя, крововиливів під м'які мозкові оболонки у проекції лобних долей головного мозку по верхніх та міжпівкульних поверхнях, крововиливів у продовгуватий мозок та основу бічних шлуночків. ОСОБА_4 зажиттєво були заподіяні тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на групи:

А) закрита черепно-мозкова травма: забій речовини головного мозку, крововиливи у речовину головного мозку у ділянці півкуль та у стовбур головного мозку (продовгуватий мозок), в ділянці основи бічних шлуночків, крововиливи під м'які мозкові оболонки по верхньо-міжпівкульній поверхні лобних долей обох півкуль головного мозку (більше зліва), рани та крововиливи м'яких тканин обличчя, які утворилися не менш як від 2-кратної ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми.

Оскільки кожне із виявлених на обличчі потерпілого тілесних ушкоджень могло супроводжуватись травматизацією головного мозку, то вони можуть бути оцінені відносно живої особи лише у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Б) закриті переломи 9-10-11 ребер зліва з крововиливами у м'які тканини, які утворилися внаслідок ударної дії у вказану анатомічну ділянку тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, і відносно живої особи носять ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

В) закритий уламковий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки з поверхневою раною м'яких тканин та крововиливом у м'які тканини, який міг утворитися від однократної дії у вказану ділянку тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею і по відношенню до живої особи може бути кваліфіковане як ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.

Г) гематома м'яких тканин лівого плечового суглобу та верхньої кінцівки, яка утворилась від дії тупого (их) предмету (ів) чи при ударі об такий, і у живої особи відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Д) крововиливи у м'які тканини в ділянці грудної клітини по її передній поверхні та зліва по задній поверхні верхніх, в ділянці верхніх кінцівок, садна шкіри лівої ступні, правого передпліччя, які утворилися не менш як від 10-кратної ударної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею видовженої форми, і як у своїй сукупності, так і кожне окремо відносно живої особи носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Е) крововилив у м'які тканини лівого колінного суглобу, який утворився від дії тупого предмету чи при ударі об такий, в тому числі внаслідок падіння на площині, і може бути оцінене як тілесне ушкодження легкого ступеню тяжкості.

Тілесні ушкодження в ділянці правого і лівого передпліччя (тілесні ушкодження групи В та частково з групи Д) могли утворитися під час захисту руками від ударів.

За своїми морфологічними характеристиками усі виявлені тілесні ушкодження не суперечать даті подій 23.06.2017.

Між отриманою ОСОБА_4 черепно-мозковою травмою та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Розміщення потерпілого та нападника відносно один одного під час заподіяння тілесних ушкоджень, вірогідніше за все, змінювалося (т. 3, а.с. 67-76).

Висновок комісійної експертизи деталізує висновок судово-медичної експертизи № 068, більш повно розкриває механізми утворення. Жодним чином не дає підстави вважати, що висновок експерта № 068 є неправильним, необ'єктивним чи недостовірним.

Посилання у висновках експертиз № 068 і № 110 на висновки судово-гістологічної експертизи є правильною, оскільки це є невід'ємною частиною медичної експертизи, її призначення та проведення не порушують норми законодавства.

У процесі розгляду кримінального провадження, у сторони захисту виникли сумніви щодо повноти та об'єктивності здобутих та наданих на досудовому слідстві та під час судового розгляду висновків судово-медичної експертизи № 068 від 28.06.2017 та комісійної судово-медичної експертизи № 110 від 14.08.2018, оскільки вказана комісійна експертиза була виконана без урахування експертами амбулаторної картки ОСОБА_4, рентгенограми черепа, ОГК, результатів ЕКГ від 23.06.2017 та 25.06.2017, результатів імунологічної та медико-криміналістичної судово-медичних експертиз металевих предметів, так як вони не були надані. По цій причині експерти не змогли надати відповідь на питання: «Чи маються у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, характерні для заподіяння металевим прутом довжиною 66 см та діаметром 12 мм чи прутом довжиною 79 см та діаметром 12 мм нанесення рукою чи ногами?». А результати медико-криміналістичної експертизи не надані експертам по тій причині, що вони відсутні взагалі, оскільки така експертиза не проводилася. Яким знаряддям спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_4 не встановлено.

При постановленні ухвали від 26.02.2020 судом було частково задоволено клопотання захисника в частині поставлених на вирішення експерта питань, виключивши заявлене захисником питання щодо взаємного розташування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в момент заподіяння шкоди, оскільки таке вже було у достатній мірі досліджено при проведенні попередніх експертиз.

Ухвалою суду від 26.02.2020 частково задоволено клопотання захисника обвинуваченого адвоката Раця О.Б. та призначено по справі комплексну комісійну судово-медичну та медико-криміналістичну експертизу, проведення якої було доручено експертам обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської ОДА та Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Однак, від Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення про те, що у Полтавському відділенні ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса відсутні спеціалісти для проведення комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи.

У судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Рацьом О.Б. було заявлено клопотання про повторне призначення експертизи та доручення її проведення іншому експертному центру - Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України». При цьому не змінювати питання, поставленні на вирішення експерту ухвалою суду від 26.02.2020.

Відповідно до висновку експертів № 147/20 від 10.08.2020 (том 4 а.с. 159-211) на основі даних матеріалів справи, медичної документації на ім'я ОСОБА_4 враховуючи відомі обставини та відповідаючи на питання, комісія прийшла до наступних підсумків: 1-4. Враховуючи дані судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_4 («Висновок експерта» № 68), судово-медичної експертизи гістологічних препаратів, проведеної в ході даної експертизи («Висновок експерта» №66/20) та медичної документації на його ім'я (Медична картка стаціонарного хворого Пирятинської ЦРЛ №2570/169) - у гр. ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження, які за механізмом утворення можна поділити на наступні групи:

закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки, речовину головного мозку; рани та крововиливи м'яких тканин голови; синці, садна тулуба і кінцівок - утворилися не менш як від одинадцятиразової дії тупого (-их) предмету (-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення у морфологічній характеристиці тілесних ушкоджень, що не дозволяє більш повно визначити механізм їх утворення. Травмуючий(-і) фактор(-І) діяв(-ли) з силою, достатньою для утворення вищезазначених тілесних ушкоджень;

переломи 9-10-11 ребер зліва та уламковий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки з крововиливами у м'які тканини; гематома м'яких тканин лівого плеча; синці передньої поверхні грудної клітки - утворилися не менш як від шестиразової дії тупого (-их) предмету (-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, що мав(-ли) видовжену форму та діяв(-ли) з великою силою, достатньою для утворення переломів кісток скелету. Враховуючи вищезазначене, можливість утворення тілесних ушкоджень цієї групи від дії «металевими прутами довжиною 70,6 см (діаметром 12 мм) та довжиною 85,6 м (діаметром 12 мм)» не виключається.

Також у судовому засіданні були дослідженні та проведено виміри двох металевих прута - хибний, вилучений органами поліції та наданий обвинуваченим, яким він наносив удари. Обидва металевих прути обвинувачений упізнав та вказав, що обидва раніше перебували на городі.

Сторона захисту стверджує, що в даному випадку мала місце необхідна оборона, обвинувачений захищався, оскільки ОСОБА_4 напав на нього першим.

Однак з такою позицією захисту суд не погоджується з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з частиною 3 статті 36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених ст.ст. 118, 124 КК України.

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Отже, право на необхідну оборону виникає лише за наявності певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України такою підставою є лише вчинення особою суспільно-небезпечного посягання.

Пояснення сторони захисту дублюється поясненнями свідків (наданими ж зі слів обвинуваченого), які являються водночас матір'ю та дружиною обвинуваченого, відповідно до яких ОСОБА_1 захищався, оскільки ОСОБА_4 нападав на нього з приладом для монтування. Такі твердження заперечуються іншими наявними в справі доказами - протоколом огляду місця події, в якому відсутні будь-які відомості про наявність на місці події такого приладу, заперечуються поясненнями свідків сторони захисту, та не підтверджуються іншими свідками, які проживають на цій же вулиці. Крім того, будь-яких тілесних ушкоджень на спині ОСОБА_1 експертом також не виявлено. А тому такі показання свідків суд бере під сумнів та не бере до уваги.

Також, суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_16 про те, що обвинувачений захищався, оскільки безпосереднім свідком подій вона не була, давала пояснення зі слів іншого свідка, який будучи попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів, таких пояснень суду не надала.

Проте, висновок комісійної експертизи містить дані про те, що частина тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4 могли утворитися при захисті.

Крім того, про бажання спричинити шкоду потерпілому також свідчить кількість спричинених ударів обвинуваченим, їх сімнадцять, встановлених експертизою № 147/20, що виключає необхідну оборону.

Ознаками суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і в прямій, і непрямій формі. Зокрема, непрямий умисел наявний тоді, якщо винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на певні обставини, які могли б його відвернути (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).

Верховний Суд України у справі № 5-25кс15 від 28 травня 2015 року зазначив, якщо, цілеспрямовано наносячи удар, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання і навіть свідомо не допускав його, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

Відповідно до ст. 121 тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений, наносячи удари в область голови повинен був розуміти, що голова є життєво важливим органом людини, потерпілий був немолодою людиною, тому свідомо припускав спричинення шкоди здоров'ю потерпілого.

Саме від дій ОСОБА_1 настали наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4, тому між діями обвинуваченого і наслідками, що настали існує прямий причинний зв'язок.

Показання обвинуваченого про те, що він не хотів, щоб в результаті його дій сталась смерть ОСОБА_4 не виключать кваліфікацій дій особи за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи не прямого). Ставлення винного до смерті потерпілого є необережним.

Так, вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом, такі його дії, необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує одну з головних цінностей демократичного суспільства: беззастережну заборону катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Європейський суд з прав людини в справі «Тайрер проти Великої Британії» №ECH-1978-S-002 встановив, що пан Тайрер у 15 років був визнаний винним у нападі в школі на старшокласників та заподіянні їм тілесних ушкоджень, за що його було засуджено до трьох ударів різкою. «Суд дійшов висновку, що з огляду на факти справи рівень страждань не був досягнутий, і, таким чином, покарання, покладене на пана Тайрера, не було «нелюдським» у значенні ст.3 конвенції. Між тим Суд вирішив, що в покаранні, якому було піддано заявника, елемент приниження досяг рівня, який дає підставу для визнання його таким, що принижує гідність, отже, порушує ст.3 конвенції. Кваліфікуючи поводження як таке, що принижує гідність, Суд виходить із того, що може бути відсутня ознака публічності. Інакше кажучи, поводження/покарання є таким, що принижує, навіть якщо жертву було принижено в її власних очах», - ідеться в рішенні.

Безумовно, суворість покарання, що призначається винному, в кожній конкретній ситуації оцінюється ним. Проте, на погляд суду, подібні висловлювання позбавлені достатніх підстав, бо закон встановлює систему покарань за ступенем їх суворості незалежно від міри (розміру, строку) того або іншого виду покарання, а виходячи з загальновизнаної ієрархії цінностей, а також характеру й обсягу тих правообмежень, яких зазнає особа. Тому позбавлення волі буде більш суворим покаранням, ніж, обмеження волі. На підтвердження даної позиції можна послатися на конструкцію альтернативних санкцій статей Особливої частини КК, де покарання також розташовані за ступенем їх суворості, і при цьому більш м'яке покарання може бути встановлено на більш тривалий строк, ніж більш суворе покарання, яке у тій же санкції передбачене.

Згадані в конвенції фундаментальні вимоги щодо прав людини і основоположних свобод відображені й в національному законодавстві. Зокрема, в ч. 3 ст. 50 Кримінального кодексу зазначено, що покарання не має на меті завдати засудженій особі фізичних страждань або принизити її людську гідність. Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, за змістом ст.ст. 50, 65 КК, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).

При вирішенні питання щодо виду та розміру призначення ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий, особу обвинуваченого.

Сторона захисту просить суд визнати як обставини, які пом'якшують покарання часткове відшкодування шкоди та каяття обвинуваченого.

Судом встановлено, що обвинуваченим частково відшкодовано матеріальну шкоду, він висловив жаль з приводу наслідків своїх дій, а тому суд вважає, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про розкаяння особи у вчиненому.

Судом встановлено, що, попри надання обвинуваченим пояснень щодо самозахисту, які не підтвердилися та були спростовані у судовому засіданні, обвинувачений не ухилявся від досудового розслідування та суду. Крім того, достовірно знаючи, що органи досудового слідства вилучили не той речовий доказ (металевий прут), повідомив про це та надав металевий прут (арматуру), яким наносив удари потерпілому. А тому наявні підстави вважати, що він активно сприяв розкриттю злочину.

Суд також враховує, що обвинувачений має непонолітніх дітей, дружину та матір похилого віку, які перебувають на його утриманні.

Суд не вважає пом'якшувальною обставиною постійні конфлікти між померлим та обвинуваченим, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до органів поліції за захистом своїх прав у разі їх порушення. Викладене також спростовується постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 30.11.2017 по факту нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 237).

Проте, суд враховує, що причина конфлікту (псування городу хімічними речовинами) є суттєвою для обвинуваченого, оскільки це є засобом для існування його родини, а вирощенні на ньому продукти харчування вживатиме вся його родина.

Про це неодноразово вказувалося Семигалу, проте останній, цілком розуміючи наслідки своєї діяльності, продовжував займатися фарбуванням автомобілів поруч з подвір'ям та городом обвинуваченого.

Суд бере до уваги, що обвинувачений відшкодував частково потерпілим шкоду у розмірі 7000 грн, що також підтверджується поясненнями потерпілих та розпискою (том 2 а.с. 238).

Встановлюючи обставини, що пом'якшують покарання, суд ураховує як ті з них, що перелічені в ч. 1 ст. 66 КК України, так і ті, що визнаються судом такими на підставі ч. 2 ст. 66 КК України. Цей висновок базується на тому, що перелік обставин, які пом'якшують покарання та зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, не є вичерпним. Суд, проаналізувавши всі обставини справи та визнавши такими, що пом'якшують покарання, ті, які не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, повинен їм надати належну правову оцінку, тобто врахувати всі у сукупності при обранні міри покарання та при застосуванні того чи іншого інституту, положення кримінального права. Тим паче жодних застережень з цього приводу ст. 69 КК не містить.

Тому суд визнає вказане вище як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, що відповідає положенням ст. 66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При визначенні обставин, що пом'якшують покарання, суд виходить з того, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік таких обставин не є вичерпним, і суд може визнати пом'якшуючими інші обставини, не зазначені у вказаній матеріально-правовій нормі.

ОСОБА_1 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює виконуючи роботи по найму, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає з матір'ю пенсійного віку, дружиною та двома неповнолітніми дітьми (том 2 а.с. 146-158, 196-198).

З огляду на те що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, його поведінку за період кримінального провадження, встановивши в судовому засіданні такі обставини, як каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди потерпілим, добровільна видача предмету злочину, а також те, що померлий цілком розуміючи наслідки своєї діяльності, про що йому неодноразово вказувалося, продовжував здійснювати свою діяльність, тим самим позбавляючи обвинуваченого та його родину такого засобу існування та харчування як самостійно вирощена продукція харчування, суд визнає ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Встановлені обставини свідчать про те, що мета кари виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення підсудному покарання більш м'якого, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

За змістом ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті), або перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті за цей злочин.

В той же час, з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суспільно-негативну соціальну оцінку, враховуючи наслідки та усвідомлення їх особою, суд не вбачає за можливе виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, як і не вбачає підстав для застосування щодо нього вимог ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому суд приходить до висновку, що передбачене санкцією частини другої статті 121 КК України покарання буде занадто суворим, тому застосовуючи статтю 69 КК України, суд вважає за необхідне перейти до більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини другої статті 121 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах строку, передбаченого статтею 61 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Визначаючи конкретний вид і міру (строк, розмір, суму) більш м'якого покарання, суд має виходити з мінімальних і максимальних його меж, установлених для цього виду покарання у відповідних нормах «Загальної частини» КК.

Відповідно до ст. 61 КК України обмеження волі - це покарання, що полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі належить до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк.

Санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає безальтернативний вид покарання - позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Суд рахує, що призначення більш м'якого покарання є виправданим лише у двох випадках: а) коли санкція статті Особливої частини КК передбачає лише позбавлення волі як єдиний вид покарання; б) коли всі види покарань, передбачені санкцією з урахуванням їх характеру, строків та розміру, не відповідають характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину або призначення більш м'якого покарання за даний злочин, повинно допускатися лише у випадках, коли всі види покарань, передбачені санкцією, не можуть бути застосовані у зв'язку з їх надзвичайною суворістю.

Щодо вирішення позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, позивачами документально підтверджено витрати на лікування та поховання ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 111-112).

Також суд враховує часткове відшкодування шкоди обвинуваченим у розмірі 7000 грн, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно положень ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею одною сім'єю.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження № 08-08-17 Спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень потерпілій ОСОБА_2 була завдана моральна шкода внаслідок вчинення обвинуваченим злочинних дій у розмірі 125 мінімальних заробітних плат, що на день складення висновку становило 400000 грн. Однак, суд критично ставиться до наданого висновку та не може взяти його до уваги, оскільки на момент складання останнього у Спілці була відсутня ліцензія на проведення таких досліджень.

Однак, судом за результатами досліджених доказів у кримінальному провадженні встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 настала смерть чоловіка потерпілої ОСОБА_2 У зв'язку зі смертю потерпіла зазнала душевних страждань. Її особистий психоемоційний стан приносить їй страждання.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала потерпіла, пов'язаних з невідворотністю втрати чоловіка, істотними змінами в сімейному житті, ступеня вини обвинуваченого та з огляду на вимоги розумності і справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, потерпілою на підтвердження понесених нею витрат на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 1500 грн надана квитанція (т. 1, а.с. 112), проте вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки судом не взято до уваги висновок.

Відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.07.2017 було накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на металевий прут довжиною 66 см, діаметром 12 мм, який зберігається в камері схову речових доказів Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області (том 2 а.с. 81).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 25.07.2017 було накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події 30.06.2017, а саме на металевий прут довжиною 79 см, діаметром 12 мм, який зберігається в камері схову речових доказів Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області (том 2 а.с. 113-115).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, за клопотанням учасників провадження, вирішує питання про скасування арешту майна.

Оскільки у застосуванні арешту потреба відпала, суд уважає за можливе скасувати арешт з набранням вироку законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Обвинуваченому ОСОБА_1 було призначено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який під час судового розгляду був замінений на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та строк дії якого на час постановлення вироку закінчився.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років обмеження волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня прибуття його до установи відбування покарання, визначеною в порядку КВК України.

Арешт, накладений ухвалами Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.07.2017 на металевий прут довжиною 66 см, діаметром 12 мм, та від 25.07.2017 на металевий прут довжиною 79 см, діаметром 12 мм, які зберігаються в камері схову речових доказів Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області - скасувати.

Речові докази по справі:

- металевий прут довжиною 66 см, діаметром 12 мм; металевий прут довжиною 79 см, діаметром 12 мм; зрізи волосся; зрізи нігтів; нитки стерильної марлі з нанесеними на них витяжками, що перебувають на зберіганні у кімнаті схову речових доказів Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області по вул. Зоряна, 7, м. Пирятин Полтавської області - з набранням вироком законної сили знищити.

Цивільний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, які завдані внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 5950 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Цивільний позивач по справі: ОСОБА_2, АДРЕСА_3, мешканка АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 18.01.1996.

Цивільний позивач по справі: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 21.11.2001.

Цивільний відповідач по справі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 08.06.2000, ідентифікаційний номер 3027620953.

Суддя Ю.О. Ощинська