Рішення № 94600544, 02.02.2021, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1011/20

2/287/191/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В

09.06.2020 року до Олевського районного суду надійшли матеріали вищезазначеної позовної заяви.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 02.01.2020 року по 03.03.2020 року працював у ТОВ «О-Транс Україна» водієм, та отримував заробітну плату згідно зі штатним розкладом підприємства. 03.03.2020 року був звільнений із займаної посади за угодою сторін. Вказує, що відповідачем на день звільнення з роботи 03.03.2020 року не виплачено заробітну плату за період роботи з 02.01.2020 року по 03.03.2020 року. Численні звернення позивача щодо погашення заборгованості за період затримки заробітної плати в повному обсязі залишались без задоволення до 06.05.2020 року, оскільки 06.05.2020 року позивач отримав на свій особистий розрахунковий рахунок, який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» кошти в сумі 6834,17 грн., шляхом переказу з картки ПриватБанку через додаток Приват24, відправник ОСОБА_2 , засновник даного підприємства. Зважаючи на це, вважає що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі за період з 03.03.2020 року по 05.05.2020 року в сумі 9906,77 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

26.06.2020 року до суду надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.07.2020 року до суду надійшов відзив директора ТОВ «О-Транс Україна» в якому він зазначає, що проти задоволення позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю дійсності обставин, викладених у позовній заяві. Зазначено, що відповідно до Наказу по підприємству № 26-0000000138 від 27.12.2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду «водій автотранспортних засобів», з посадовим окладом в розмірі 4800, 00 грн., затверджено штатний розклад по підприємству. 17.01.2020 року на заявлену ОСОБА_1 для перерахування заробітної картки банківську карту, відкриту в АТ КБ «ПриватБанк», підприємством було перераховано аванс за відпрацьований період з 02 по 16 січня 2020 року в розмірі 1610,00 грн. 03.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора із проханням про його звільнення без попереднього відпрацювання двох тижнів, своє прохання мотивував особистими обставинами. Вбачаючи на прохання ОСОБА_1 між сторонами було досягнуто домовленості про звільнення за згодою сторін, що виключає необхідність відпрацювання двох тижнів, про що видано Наказ № 6-0000000138 від 03.03.2020 року. В день звільнення, 03.03.2020 року, у відповідності до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, підприємством було проведено розрахунок ОСОБА_1 та виплачена вся належна йому сума заробітної плати, а саме 6356,89 грн. (залишок заробітної плати за січень, аванс та заробітна плата за лютий, оплата 2 відпрацьованих днів в березні). Крім того, відносно перерахування ОСОБА_2 власних коштів на рахунок ОСОБА_1 , якщо таке перерахування мало місце, зазначає, що, їй не відомо про структуру та призначення витрат власних коштів ОСОБА_2 , оскільки такі відомості знаходяться поза межами компетенції її посадових обов`язків, як керівника ТОВ «О-Транс Україна».

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить суд розглядати справу без участі їх представника.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень та поданих стороною відповідача доказів, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Як встановлено судом та вбачається з письмових матеріалів справи, Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна» від 27.12.2019 року № 26-0000000138 «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з посадовим окладом, що становить 4800,00 грн.

03.03.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з займаної посади 03.03.2020 року за угодою сторін.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна» від 03.03.2020 року № 6-0000000138 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

На підставі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За період роботи Позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно відомості розподілу витрат ТОВ «О-Транс Україна» від 17.01.2020 року ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» перераховано кошти в сумі 1610,00 грн., призначення платежу «заробітна плата», дата опрацювання банком 17.01.2020 року о 13 год. 16 хв.

Згідно відомості розподілу витрат ТОВ «О-Транс Україна» від 03.03.2020 року ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» перераховано кошти в сумі 6356,89 грн., призначення платежу «заробітна плата за лютий 2020 року», дата опрацювання банком 03.03.2020 року о 16 год. 03 хв.

Одночасно з виплатою належної ОСОБА_1 суми заробітної плати, підприємством було перераховано податки з виплачених сум: відповідно до копії платіжного доручення від 03.03.2020 року № 541 в сумі 120,00 грн., призначення платежу «військовий збір/сплата в/з з з/п за лютий 2020 року за 01.02.2020-29.02.2020»; відповідно до копії платіжного доручення від 03.03.2020 року № 540 в сумі 1700,00 грн., призначення платежу «ЄСВ/ сплата ЄСВ із заробітної плати за лютий 2020 року за 01.02.2020-29.02.2020»; відповідно до копії платіжного доручення від 03.03.2020 року № 542 в сумі 1400,00 грн., призначення платежу: «ПДФО/сплата ПДФО з заробітної плати за лютий 2020 року за 01.02.2020-29.02.2020».

Згідно довідки ТОВ «О-Транс Україна» від 20.07.2020 року вих. №41 ОСОБА_1 працював на підприємстві з 02.01.2020 року по 03.03.2020 року на посаді водія. Нараховано заробітної плати 10057,14 грн., утримано податків 2090,25 грн., виплачено 7966,89 грн.

Таким чином, судом встановлено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , ТОВ «О-Транс Україна» було здійснено 03.03.2020 року.

Відповідно до ч. 1ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Так, на виконання вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України 03.03.2020 року ТОВ «О-Транс Україна» було проведено розрахунок з ОСОБА_1 та сплачено на картковий рахунок Позивача всю суму належної йому заробітної плати у сумі 6356,89 грн., а також підприємством перераховано податки з виплачених сум, що стверджується наявними матеріалами справи .

Згідно з положеннями законодавства з заробітної плати має проводитись відрахування податків та обов`язкових платежів, тому при виплаті відповідачем відповідних сум, належить утримати з них передбачені законом податки і обов`язкові платежі.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.10.2017 року № 262/0/101-17 чіткої форми (виду) повідомлення про розмір заробітної плати нормативно-правовими актами не встановлено.

Як правило, на підприємстві працівнику при виплаті заробітної плати надається розрахунковий лист про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, та відрахувань з них.

Суд вважає належними та допустимими доказами надані Відповідачем відомості розподілу виплат «О-Транс Україна», копії платіжних доручень та довідку ТОВ «О-Транс Україна», що містять відомості про нараховану заробітну плату, відраховані податки і обов`язкові платежі.

Позивач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих Відповідачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, вирішуючи даний спір, суд в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, та вважає, що позовні вимоги належними доказами не підтверджено, позивачем, на виконання вимог ст.ст. 81, 77, 80 ЦПК України, не надано належних, допустимих, достатніх доказів тих обставин, на які він посилається в позовній заяві, а, навпаки, його твердження спростовано доказами, наданими відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. ст. 4, 5,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «О-Транс Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 27.05.1998 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна», місце знаходження: 12414, с. Болярка, вул. Кооперативна, 20, офіс 1, Житомирського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 36899405.

Суддя: Л.В.Винар