Рішення № 94597820, 03.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 лютого 2021 року справа №640/2764/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доВійськової частини А0351 Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, військова частина А0351)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо не нарахування позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 червня 2019 року; 2) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 червня 2019 року В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що не погоджується з відмовою відповідача виплатити йому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/2764/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24 жовтня 2019 року про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки.

У відмові позивачу відповідач зазначає, що відсутні підстави для нарахування і виплати позивачеві як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. При цьому відповідач посилається на статтю 101 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Указ Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідно до цих нормативний актів, військовослужбовцям Збройних Сил України як учасникам бойових дій у зв`язку з дією на території України особливого періоду додаткові відпустки не надаються. Також відповідач аргументує свою відмову тим, що за Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено перенесення на інший період або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій, тому невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.

Відповідач також надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що додаткова відпустка, яку надають учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних і надається понад щорічну основну відпустку, така відпустка надається з урахуванням святкових і неробочих днів, а у разі невикористання не переноситься на наступний календарний рік, не замінюється грошовою компенсацією та компенсації при звільненні не підлягає та зауважив, що відповідно до пункту 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливі періоди припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті.

Таким чином, для винесення рішення по адміністративній справі суд має вирішити таке питання:

1. Чи обґрунтовано відповідач відмовив позивачеві в нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки?

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

При розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України (пункт 1 частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, стверджує, що порушено його право як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Так, учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

При цьому грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. (п. 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260).

Отже, військовослужбовці, в тому числі учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за всі минулі роки.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що така грошова компенсація не має надаватися в особливий період, оскільки відповідач неправильно розуміє відповідну норму закону, через що робить не правильні висновки.

Відповідач вважає, що відповідно до статті 101 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» військовослужбовцям в особливий період додаткові відпустки не надаються і на інший період не переносяться, і тому право на компенсацію за невикористані додаткові відпустки у позивача немає.

Дійсно, Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Даний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.

При цьому, судом не береться до уваги посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25 липня 2019 року №248/5571 згідно із яким при звільненні з військової служби компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток (у тому числі військовослужбовцям- учасникам бойових дій) не виплачується, оскільки, на думку суду, право позивача на нарахування та отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски гарантовано Законом, а вказаний лист носить виключно інформативний характер.

Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи):

1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій;

2) позивач звільнився з військової служби;

3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік;

4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки не нарахована та виплачена відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень.

Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.

1) Позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджується:

- довідкою від 11 листопада 2019 року №С-16/9 про проходження позивачем служби у військовій частині А0351 з 23 червня 2014 року по 18 серпня 2019 року,

- довідкою від 12 жовтня 2017 року №144, виданої ОСОБА_1 про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України з 11 серпня 2015 року по 12 листопада 2015 року, яка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій,

- копією посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 28 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

2) Позивач звільнився з військової служби.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А0351 (по стройовій частині) від 19 серпня 2019 року №170 позивач звільнений у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 05 червня 2019 року №152 та з 18 серпня 2019 року виключений зі списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення.

3) Позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, позивачем, як учасником бойових дій, не використані дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік.

Крім того, відповідач в листі від 11 листопада 2019 року №С-16/9 та у відзиві на позовну заяву підтвердив, що у зв`язку з дією на території України особливого періоду додаткові відпустки учасникам бойових дій з березня 2014 року по теперішній час не надаються.

4) Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, за період з 2016 року по 2019 рік не нарахована та виплачена відповідачем.

Із витягу з наказу командира військової частини А0351 (по стройовій частині) від 19 серпня 2019 року №170 та грошового атестату позивача серії ЗУ №416342 від 19 серпня 2019 року, вбачається, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідач в листі від 11 листопада 2019 року №С-16/9 вказав, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при звільненні позивачу не виплачувалася, оскільки не було законних підстав для нарахування та виплати такої компенсації у зв`язку із припиненням права на одержання додаткової відпустки військовослужбовцям на час дії особливого періоду.

Будь-які докази, що підтверджують виплату позивачу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в період з 2016 року по 2019 рік в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно відмовив позивачеві, як учаснику бойових дій в нарахуванні і виплаті під час звільнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки, а тому наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не нарахуванні позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби 05 червня 2019 року.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0351 Міністерства оборони України щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 05 червня 2019 року.

3. Зобов`язати Військову частину А0351 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 05 червня 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Військова частина А0351 Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 09965650).

Суддя В.А. Кузьменко