Рішення № 94597752, 03.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 року м. Київ № 640/19357/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ «Аліна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «Аліна» (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2020 року №00030003201, від 15.04.2020 року №0003153201 від 30.04.2020 року №0003433201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки вважає, що перевірки були проведені безпідставно, до того ж, жодні алкогольні напої без наявності марок акцизного податку не вилучались, оскільки не було підстав для цього, у зв`язку з відсутністю алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведені фактичні перевірки магазину, барів-магазинів, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Попова, 14, м. Київ, вул. Кирилівська, 129-А, м. Київ, пров. Бестужева, 22, в яких здійснює діяльність ТОВ «Аліна».

Перевірка магазину, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Попова, 14, в якому здійснює діяльність ТОВ «Аліна» проведена на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві № 2408 від 02.03.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на проведення фактичної перевірки від 11.03.2020 № 2080/26-15-32-01, № 2081/26-15-32-01, за результатами якої складено акт перевірки від 12.03.2020 №776/26-15-32-01/19251124.

Перевіркою встановлено факт зберігання тютюнових виробів, а саме: тютюн сигаретний «Graff» в кількості 1 шт. за ціною 90,0 грн., на якій марка акцизного податку наклеєна з порушенням вимог п. 23 Постанови КМУ від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (із змінами), (далі - Постанова КМУ №1251).

Також перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв (додаток 1 до акту перевірки), а саме: горілка «Хлібний дар Українська» місткістю 0,5 л., міцністю 40% в кількості 7 пляшок дата виробництва 2015 рік, термін придатності 24 місяці, вартістю 89,40 грн. за пляшку, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка, а саме:

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384088, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384087, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

- тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384089, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384090, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384043, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384135, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384105, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106.

За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2020:

№0003003201, згідно з яким застосовано до ТОВ «Аліна» фінансові санкції у сумі 17000 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;

№0003013201, згідно з яким застосовано до ТОВ «Аліна» фінансові санкції у сумі 17000 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (відповідно до рішення про результати розгляду скарги №22862/6/99- 00-06-02-06-06 від 17.07.2020 року податкове повідомлення-рішення скасовано в адміністративному порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві № 2408 від 02.03.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на проведення фактичної перевірки від 11.03.2020 №№ 2088/26-15-32-01, 2089/26-15-32-01, контролюючим органом проведена перевірка бару-магазину, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 129-А, за результатами якої складено акт перевірки від 16.03.2020 №811/26-15-32-01/19251124.

Відповідно до акту перевірки, встановлено факт зберігання ТОВ «Аліна» в барі-магазині за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 129-А, алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, згідно додатку №1 до акту перевірки.

За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0003153201, згідно з яким застосовано до ТОВ «Аліна» фінансові санкції у сумі 17000 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві № 2408 від 02.03.2020 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на проведення фактичної перевірки від 11.03.2020 № 2076/26-15-32-01, № 2077/26-15-32-01, проведена фактична перевірка бару-магазину, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Бестужева, 22, за результатами якої складено акт перевірки від 17.03.2020 №839/26-15-32-01/19251124.

Перевіркою встановлено зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», із змінами та доповненнями (далі - Закон №481/95-ВР).

За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2020 №0003433201, згідно з яким застосовано до ТОВ «Аліна» фінансові санкції у сумі 17000 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п.80.2.2, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач вважає безпідставними проведення перевірок, оскільки в наказах про призначення перевірки не було зазначено яка інформація була отримана податковим органом щодо порушень з боку ТОВ «Аліна», коли та ким така інформація надана, тобто неправомірне проведення перевірки обґрунтовує незгодою саме з наказами.

Водночас, позивачем не було оскаржено, ані в даній справі, ані в іншій адміністративній справі наказ про проведення фактичних перевірок від 02.03.2020 №2408, також допущено посадових осіб до фактичних перевірок, за результатами яких складено акти та винесено податкові повідомлення-рішення.

Отже, позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 81 Податкового кодексу України, в частині не допуску представників відповідача до перевірки, що виключає його посилання на порушення процедури перевірки, які жодним чином не підтверджуються.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки, як підстави для скасування податкових-повідомлень рішень.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.04.2020 №0003003201, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.121995 №481/95-BP (надалі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.11 Закону № 481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 ПК України регулює відносини, пов`язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п. 228.2 ст. 228 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Згідно п.19 Положення № 1251 наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення № 1251 вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що алкогольний напій маркований недійсною (попереднього зразка) маркою акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником, на підставі чого відповідач дійшов висновку про те, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

З акту перевірки, на підставі якої винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2020 №0003003201, вбачається, факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв (додаток 1 до акту перевірки), а саме: горілка «Хлібний дар Українська» місткістю 0,5 л., міцністю 40% в кількості 7 пляшок дата виробництва 2015 рік, термін придатності 24 місяці, вартістю 89,40 грн. за пляшку, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка, а саме:

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384088, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384087, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

- тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384089, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384090, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106;

-тип АВ ЛГП, серія ААБН, № 384043, дата марки 10/14, сума акцизного податку 14,106.

Проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, суд в цій справі дійшов висновку, що віднесення алкогольного напою, який зафіксований в магазині позивача, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що цей продукт є немаркованим маркою акцизного податку , оскільки в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою в цьому випадку є безпідставним.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці пляшки алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 04.03.2019 справа №816/1314/16 та від 12.03.2020 справа №810/1068/17.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог статті 11 Закону №481/95-ВР, а саме: продаж алкогольних напоїв маркованих недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку, після закінчення гарантійного терміну придатності визначеного виробником є необґрунтованим.

Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (ч.2 ст. 677 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 7 Закону України "Про захист прав споживачів" продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів", контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності не покладено на Державну податкову службу та її територіальні органи.

За таких обставин, матеріали справи свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем ст.11 Закону №481/95-ВР, а встановлений перевіркою факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, з порушенням терміну придатності для споживання унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481, оскільки встановлений перевіркою факт не є зберіганням або реалізацією алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2020 №0003003201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.04.2020 №0003153201 та від 30.04.2020 №0003433201, суд зазначає наступне.

Як вбачається з актів перевірок від 16.03.2020 та від 17.03.2020, встановлено факт зберігання алкогольних напоїв без наявності акцизних марок встановленого зразка.

Статтею 17 Закону №481/95-BP, визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а саме, виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Тобто, необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення, як сукупності об`єктивних та суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у тому числі, встановлення вини (у даному випадку підстави для застосування до позивача штрафу в розмірі 17000 грн) за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Позивачем вказане порушення жодним чином не спростовано, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Що стосується посилань позивача на допущені контролюючим органом порушення при проведенні фактичної перевірки в тексті позову, то вони самі по собі не спростовують факт виявленого під час здійсненої перевірки порушення ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, що зафіксований в тексті актів перевірок від 16.03.2020 та від 17.03.2020.

Отже, вищевказані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003003201 від 10.04.2020 на суму застосованих фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві №0003003201 від 10.04.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліна» (код ЄДРПОУ 19251124) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 700,66 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліна» (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.129-А, код ЄДРПОУ 19251124)

Відповідач : ГУ ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій