Рішення № 94597733, 02.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Київ № 640/7455/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання протиправними дій, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач, Відділ ПВР), в якому просила:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу ПВР Лозової Анастасії Ігорівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.03.2020 в межах виконавчого провадження №48854906;

- скасувати протиправну постанову про стягнення виконавчого збору від 02.03.2020 в межах виконавчого провадження №48854906, винесену головним державним виконавцем Відділу ПВР Лозовою Анастасією Ігорівною.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує на те, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.04.2016 у справі №754/13726/14-ц задоволено позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 386 902,07 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 754/9093/13-ц звернено стягнення на предмет іпотеки. Проте, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 754/9093/13-ц визначено, що рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Однак, не зважаючи на викладені обставини головний державний виконавець Відділу ПВР Лозова А.І. постановою від 30.09.2015 відкрила виконавче провадження № 48854906 за виконавчим листом № 2-5340 від 21.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, отриманим в іноземній валюті, предметом забезпечення за яким є квартира, яка є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 та її родини. Враховуючи пряму заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», державним виконавцем не було виконано судових рішень, зокрема виконавчого листа №2-5340 від 21.04.2015. Представник позивача також наголошує, що виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником. Натомість, в межах виконавчого провадження № 48854906 не було фактично звернено стягнення на грошові кошти у сумі 3 386 902,07 грн або на майно такої ж вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 позовну заяву залишено без руху і визначено позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

07.05.2020 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 20.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №48854906 та всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

Копія вказаної ухвали отримана уповноваженим представником Відділу ПВР 25.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки на вимогу суду витребувані документи відповідачем не надані, судом 26.11.2020 постановлена ухвала про витребування матеріалів виконавчого провадження №48854906 з одночасним попередженням керівника Відділу про наслідки невиконання судового рішення.

28.01.2020 від відповідача надійшли витребувані судом документи.

Своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 48854906 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5340 виданого 21.04.2015 Деснянським районним судом міста Києва про звернення стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором у сумі 3 386 902,07 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 654 грн.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу ПВР Лозової А.І. від 02.03.2020 у виконавчому провадженні № 48854906 на підставі пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу у зв`язку з надходженням заяви від директора ТОВ «Кредитні ініціативи».

02.03.2020 головним державним виконавцем Відділу ПВР Лозовою А.І. складена постанова у виконавчому провадженні № 48854906 про стягнення виконавчого збору, якою з ОСОБА_1 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 339 055,61 грн. Постанова мотивована положеннями частиною третьою статті 40 та частиною другою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

04.03.2020 цим же виконавцем Відділу ПВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61432136 на підставі постанови від 02.03.2020 № 48854906 про стягнення виконавчого збору.

Вважаючи дії головного державного виконавця по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору та саму постанову протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Приписами пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2020 у справі №640/16620/19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/91603402) зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Враховуючи, що виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з поверненням виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки такі дії відповідача не є предметом розгляду справи, а оцінка зазначеним діям може бути надана в межах розгляду відповідної справи.

У зв`язку з наведеним не можуть бути враховані судом і посилання представника позивача у позовній заяві на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10.09.2014 у справі № 754/9093/13-ц, якою (за твердженням представника позивача) визначено, що рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». До того ж, копія відповідного судового рішення до матеріалів справи не додана, а Єдиний державний реєстр судових рішень відповідної ухвали не містить, а отже визначити можливість застосування висновків Апеляційного суду міста Києва до спірних правовідносин не виявляється за можливе.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у визначені частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строки до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська