Рішення № 94596327, 02.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р. № 520/17828/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз" (пр. Гагаріна, буд. 168, м. Харків, 61124) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Харківське відділення № 5 Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (просп. Гагаріна, буд. 167, м. Харків, 61153) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якому просить суд:

- Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у знятті арешту з коштів, що належать ДП «НДПІ«СОЮЗ», згідно листа-відповіді ЗВП № 56142255/В-10/40212 від 24.11.2020 р. протиправними.

- Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт, накладений постановами старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Лобовим Р.М. від 26.01.2018 р. ВП № 54182533 та від 02.03.2018 р. ЗВП №55821084 на кошти, що належать ДП «НДПІ «СОЮЗ» на рахунку ПАТ НОМЕР_1 відкритому у АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що , Ліквідаційна комісія листом від 26.10.2020 р. № 45 звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з проханням вчинити дії по виокремленню єдиного рахунку для виплати заробітної плати та зняти арешт з коштів на рахунку ІМ НОМЕР_1 у Харківському відділенні № 5 АТ «СБЕРБАНК». 30.11.2020 р. року позивачем отримано від відповідача лист ЗВП № 56142255/В-10/40212 в якому зазначалось про відмову в прийнятті рішення щодо зняття арешту з коштів боржника. Ліквідаційна комісія Державне підприємство науково-дослідного і проектного інституту "Союз" не погодившись із вказаним рішенням у вигляді листа, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив в якому проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що жодних документів на підтвердження того, що кошти, що належать Державному підприємству науково-дослідному і проектному інституту "Союз" на рахунку № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627 використовуються для виплати заробітної плати позивачем ані до суду, ані до відділу не надано. Таким чином, підстави для скасування постанов про накладення арешту на кошти відсутні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог правом подання пояснень щодо адміністративного позову не скористався.

У судове засідання призначене на 02.02.2021 рік представник позивача та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 56142255 про стягнення заборгованості з ДП «НДПІ «СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 14309830) на користь юридичних, фізичних осіб та держави за 31 виконавчим документом на загальну суму 11 242 549,96 грн. та станом на 29.12.2020 з них 21 виконавчий документ на суму 708 128,54 грн. про стягнення заборгованості по заробітній платі та інші платежів, пов`язаних з трудовими правовідносинами.

Так, постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області від 26.01.2018 ВП № 54182533 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "СБЕРБАНК", м. Київ, МФО 320627, який в подальшому у зв`язку зі реорганізацією банку перевідкрито у № НОМЕР_1 , та на всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Державному підприємству науково-дослідному і проектному інституту "Союз".

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області від 02.03.2018 ЗВП № 55821084 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_3 , відкритий у АТ "Укрексімбанк", МФО 322313 та № НОМЕР_2 відкритий у ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627 та на всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Державному підприємству науково-дослідному і проектному інституту "Союз".

Ліквідаційна комісія листом від 26.10.2020 р. № 45 звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з проханням вчинити дії по виокремленню єдиного рахунку для виплати заробітної плати та зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_4 у Харківському відділенні № 5 АТ «СБЕРБАНК».

30.11.2020 р. року позивачем отримано від відповідача лист ЗВП № 56142255/В-10/40212 в якому зазначалось про відмову в прийнятті рішення щодо зняття арешту з коштів боржника.

Розглядаючи адміністративний спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 10 відповідного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із частиною третьою статті 52 вищезазначеного Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналізуючи приписи вищевказаної норми Закону, суд зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів.

При цьому, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншими кредиторами підприємства, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливить своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці громадян, які працюють на підприємстві.

При цьому, суд звертає увагу на положення абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" яким передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Проте, під час розгляду справи не встановлено факту отримання державним виконавцем від ПАТ "Сбербанк" відповідних повідомлень щодо спеціального режиму використання розрахункового рахунку та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Натомість, із встановлених під час розгляду справи обставин вбачається, що рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ "Сбербанк", на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати.

Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не було надано доказів того, що рахунок в ПАТ "Сбербанк" використовується підприємством виключно для виплати заробітної плати.

Доводи скаржника про те, що рахунок в ПАТ "Сбербанк" фактично є єдиним рахунком підприємства, суд вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів справи, у позивача також відкритий рахунок № НОМЕР_3 у АТ "Укрексімбанк".

Доказів закриття вказаного рахунку на момент розгляду справи позивачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що постановами старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області від 26.01.2018 ВП № 54182533 та від 02.03.2018 ЗВП № 55821084 накладено арешт на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Державному підприємству науково-дослідному і проектному інституту "Союз".

Тобто, державним виконавцем вчинено дії щодо виокремлення коштів, на які в силу закону не належить накладати арешт.

При цьому, оскільки жодних доказів відмови ПАТ "Сбербанк" у проведенні платіжних доручень за призначенням платежів по виплаті заробітної плати співробітникам підприємства до суду не надано, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17.01.2020 по справі № 340/1018/19, відповідно до якої зазначено, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, оскільки в даному випадку постановами державного виконавця накладено арешт саме на кошти, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Державному підприємству науково-дослідному і проектному інституту "Союз", а не на рахунок.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, відповідно, дотримані всі приписи закону та вжито своєчасних і належних заходів для реального, належного і своєчасного примусового виконання виконавчих документів.

Також, суд звертає увагу на те , що Державним підприємством науково-дослідний і проектний інститут "Союз" оскаржено постанови Міжрайонного відділу ДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області від 26.01.2018 ВП № 54182533 та від 02.03.2018 ЗВП № 55821084 про накладення арешту на кошти, проте рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 520/13752/19 позов залишено без задоволення, а постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 520/13752/19 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі № 520/13752/19 скасовано , а позов Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз" залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Наведені обставини свідчать, що державний виконавець при відмові в прийнятті рішення щодо зняття арешту з коштів боржника діяв з дотриманням правил чинного законодавства, отже, підстави для визнання таких дій протиправними відсутні , тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже адміністративний позов Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз"задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз" (пр. Гагаріна, буд. 168, м. Харків, 61124) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Харківське відділення № 5 Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (просп. Гагаріна, буд. 167, м. Харків, 61153) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз" (пр. Гагаріна, буд. 168, м. Харків, 61124, код 14309830) судовий збір у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) в дохід держави за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 02.02.2021 року.

Суддя Бідонько А.В