Ухвала суду № 94596045, 02.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 лютого 2021 року Справа № 480/9354/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення з військової частини 3022 Національної гвардії України грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2014-2018 роки в сумі 13223,62 грн та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 26447,24 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що до 14.08.2018 р. він проходив службу у військовій частині 3022 Національної гвардії України. За своєю посадою мав право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702. На підставі наказу від 14.08.2018 р. № 166 позивача звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу, однак всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за 2014-2018 роки. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за 2014-2018 роки порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, відповідно, з відповідача належить стягнути також і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, оскільки така виплата в день звільнення позивача зі служби не проведена.

Ухвалою суду від 29.12.2020 р. відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

27.01.2021 р. представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, звернувши увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, визначений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2014-2018 роки та визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України - щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Зауважив, що даний спір пов`язаний зі звільненням позивача з публічної служби, відповідно, має застосовуватися місячний строк та тримісячний строк для звернення до суду з кожною вимогою відповідно. Оскільки з позивачем припинено контракт та виключено його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України від 14.08.2018 р. № 166, з 15.08.2018 р. позивач знав про порушення його прав та інтересів, натомість з позовом звернувся до суду лише 21.12.2020 р., що вбачається із відбитку поштового штемпеля на конверті та підтверджує час подання позовної заяви до відділення поштового зв`язку.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У даному випадку предметом адміністративного спору є, зокрема, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби, а КЗпП України встановлено тримісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України від 14.08.2018 р. № 166 (а.с.8).

Перебіг строку звернення до суду почався 15 серпня 2018 року.

Згідно з поштовим штампом на конверті позивач звернувся до суду з позовною заявою, здавши її на пошту 21.12.2020 р. (а.с.12), тобто більш ніж через два роки після звільнення зі служби.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

На підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, процесуальними нормами закріплено обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, у випадку встановлення судом після відкриття провадження у справі факту пропуску позивачем строку звернення до суду та у випадку відсутності заяви про поновлення такого строку, з метою встановлення всіх фактичних обставин, за яких може бути прийнято рішення про залишення позову без розгляду, суд має залишити позовну заяву без руху для надання позивачу строку на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Суд погоджується із доводами відповідача в тій частині, що спір стосовно стягнення середнього заробітку відноситься до спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби, відповідно у даній категорії справ застосовується строк звернення до суду, визначений частиною першою статті ст. 233 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання відповідача про залишення позову без розгляду передчасним. Водночас суд дійшов висновку про необхідність залишення адміністративного позову без руху у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення такого строку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що порушення прав позивача відбулося 15.08.2018 р.

Керуючись ст. 122, ч. 3 ст. 123, ч. 6 ст. 161, ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання військової частини 3022 Національної гвардії України про залишення позову без розгляду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - залишити без руху.

Встановити позивачу 5-денний строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Опімах