Ухвала суду № 94595074, 27.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1963/20

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПОНОВЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТРОКУ

27 січня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в підготовчому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у адміністративній справі № 380/1963/20 за

позовом ОСОБА_1 , представник – Петришин А.М.до Львівської міської ради, представник – Гордєєва О.В. Садового Андрія Івановича, не з`явився за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною і скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 13.03.2020 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою судді від 12.05.2020 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

11.06.2020 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить:

- Визнати протиправною (нечинною) та скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 5680 від 10.10.2019 року, 21 сесії 7-го скликання 2019 року «Про відмову гр. гр.. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 »;

- Визнати протиправною (нечинною) та скасувати Ухвалу Львівської міської ради

№ 5969 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 »;

- Зобов`язати Львівську міську раду винести на розгляд сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що не надані у власність або користування (з можливістю подальшого їх переведення до земель житлової та громадської забудови) відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому рядку;

- Зобов`язати Львівську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком за адресою: АДРЕСА_1 та будинком за адресою: АДРЕСА_2 , що не надані у власність або користування (з можливістю подальшого їх переведення до земель житлової та громадської забудови) відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання в першочерговому порядку.

22.08.2020 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про поновлення строку.

Вказане заява мотивована тим, що позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог де останній просив визнати протиправною (нечинною) та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 5969 від 21.11.2019 року. Проте з заявою звернувся лише 11.06.2020 року, а саме після шестимісячного строку

Представник позивача зазначає, що по суті предметом спору, ухвала Львівської міської ради № 5969 від 21.11.2019 року є індивідуальним актом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально - конкретні приписи, акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Як убачається зі змісту спірного рішення такий є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані права, а отже, адресований одній особі (саме Туцькому), не регулює певний вид суспільних відносин і вичерпує свою дію після його реалізації, відповідно сам лише факт його оприлюднення не створює обов`язку в даному випадку для позивача дізнаватись про нього.

Отже не встановлено жодного обов`язку позивачеві дізнаватися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів щодо предмету спору.

Крім цього, з березня 2020 року, на території Львівщини, діють заходи щодо запобігання розповсюдження корона вірусу, що також, пригальмувало вчасне отримання Позивачем інформації. В тому числі на копії оскаржуваної ухвали, міститься відмітка, що свідчить про дату коли саме позивач дізнався із соціальної мережі інтернет про оскаржувану ухвалу.

У зв`язку з вищенаведеним, представник позивача вважає, що позивачем пропущеного строк на звернення до суду з поважних причин.

Представник позивача в підготовчому засіданні заяву підтримав, просив поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

Представник відповідача в підготовчому засіданні проти заяви представника позивача заперечила, просила відмовити в її задоволенні.

При постановлені ухвали судом враховано наступне:

Згідно ст. 122 КАС України:

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 123 КАС України:

1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд зазначає, що 11.06.2020 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім іншого просив визнати протиправною (нечинною) та скасувати Ухвалу Львівської міської ради № 5969 від 21.11.2019 року, 22 сесії 7-го скликання 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

Суд зазначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

По суті предметом спору є індивідуальний акт.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично - діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально - конкретні приписи, акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Як убачається зі змісту спірного рішення такий є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані права, а отже, адресований одній особі, не регулює певний вид суспільних відносин і вичерпує свою дію після його реалізації, відповідно сам лише факт його оприлюднення не створює обов`язку в даному випадку для позивача дізнаватись про нього.

Судом в підготовчому засіданні на підставі доказів у справі, пояснень сторін їх представників не встановлено обов`язку позивача дізнаватися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів щодо предмету спору.

Відповідно при вирішенні вказаного питання, суд виходить із наданих позивачем пояснень та доказів щодо моменту коли він дізнався про спірне рішення, а саме 03.06.2020 року, які відповідачем не спростовані жодними належними та допустимим доказами.

Крім цього суд зазначає, що позиція суду по суті узгоджується із позицією ВПВС від 22.01.2020 року у справі № 9901/518/19.

Таким чином, заява представника позивача про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки на думку суду пропущений позивачем шестимісячний строк на звернення до суду є поважним і підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 157, 240, 248, 256, підп.15.5. п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку - задоволити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, оскарженню не підлягає.

Ухвала складена в повному обсязі 01.02.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.