Ухвала суду № 94594761, 02.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 лютого 2021 року № 320/5386/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренко К.В.,

представника позивача - Деркач Т.Є.,

представника відповідача - Мельничук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково у сумі 188 910 грн. 39 коп. у зв`язку з добровільним виконанням у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправними дій.

На обґрунтування заяви відповідач зазначив, що Укртрансбезпека фактично виконала рішення суду у справі №320/1943/19 та виплатила позивачеві суму у розмірі 632 153, 91 грн. за вимушений прогул з 27.11.2018 по 08.09.2020, по день фактичного поновлення, що включає в себе період, вказаний у рішенні суду від 11.03.2020 у даній справі №320/5386/19. При цьому, заборгованість по рішенню суду становить лише 20 342,43 грн., що включає в себе коефіцієнт підвищення середньої заробітної плати, а тому пред`явлення виконавчого листа у даній справі до виконання призведе до подвійного стягнення бюджетних коштів.

Через канцелярію суду надійшли заперечення позивача проти задоволення заяви про визнання документу таким, що частково не підлягає задоволенню, оскільки на свій зарплатний рахунок він отримав лише 231 183, 71 грн., що на 55 705, 52 грн. менше. А тому, вважає, що рішення суду не виконано в повному обсязі, що є наслідком у відмові у задоволенні заяви відповідача.

Також, 02.02.2021 через канцелярію суду позивачем подано додаткові заперечення проти задоволення заяви відповідача, у якій він зазначає, що відповідачем без видання відповідного наказу безпідставно відраховано суму податків і зборів у розмірі 40 495,28 грн., які не були утримані відповідачем під час виконання рішення суду у справі №320/1943/19, а також неправомірно утримано 14 625,28 грн. помилково нарахованої заробітної плати за серпень 2019 року. Зазначає, що у порушення ст. 1215 ЦК України, та ст. 127 КЗпП України, відповідачем безпідставно утримані вказані кошти із заробітної плати. Таким чином, вина позивача у тому, що відповідачем не було утримано податки і збори при виплаті заборгованості по рішенню суду, відсутня, а тому грошові кошти у розмірі 40 495,28 грн. та 14 625,33 грн. не підлягають поверненню відповідачу, що підтверджується постановою Верховного суду від 25.09.2020 у справі №180/1094/16ц.

Відповідачем через канцелярію суду подано пояснення у яких стверджує, що рішення суду частково виконано у даній справі, а тому є всі підстави для задоволення його заяви.

У судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав та просив її задовольнити, представник позивача наполягав на тому, що відповідачем рішення не виконано, а тому підстав для задоволення заяви не має.

Відповідно до частини 1 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 3 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, за відсутності обов`язку боржника у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

З`ясовуючи, чи існують визначені у частині 3 статті 374 КАС України підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню частково виконавчий лист у справі №320/5386/19, судом встановлене наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у справі №320/1943/19 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державної служби в Державній службі України з безпеки на транспорті, - з 27 листопада 2018 року. Зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) запропонувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) посаду рівнозначну тій, яку він займав до звільнення з посади державної служби згідно наказу від 26.11.2018 №2634-К, та працевлаштувати його на такій посаді. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 234 463 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 47 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 14, код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) моральну шкоду у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

19.08.2019 у справі №320/1943/19 видано виконавчий лист.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від11.03.2020 задоволений частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.09.2019 № 1577-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині пункту 1 - поновити ОСОБА_1 на посаду державної служби заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення з 27.11.2018. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у справі № 320/1943/19 щодо поновлення ОСОБА_1 . Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.08.2019 до оголошення рішення суду у сумі 209252 (двісті дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 82 коп.

22.10.2020 у справі № 320/5386/19 видано виконавчий лист.

Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, виконанню підлягають судові рішення, які набрали законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі № 320/1943/19, відповідачем у вересні 2019 року перераховано на картковий рахунок позивача заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 26 795, 83 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.

У подальшому, у грудні 2019 року на картковий рахунок позивача була перерахована решта суми - 207667,64 грн.

Проте, під час безспірного списання суми не було утримано суму відрахування податків та зборів, обов`язкових платежів у розмірі 40 495,28 грн.

Зазначений факт представником позивача не заперечувався.

У вересні 2020 року на виконання рішення суду у справі 320/1943/19 Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ від 08.09.2020 №1435-к, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на роботі та доручено управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.08.2019 по 08.09.2020 у кількості 266 робочих днів, з урахуванням суми середньоденної заробітної плати у розмірі 1339,79 грн., з відрахуванням податків і зборів та обов`язкових платежів на загальну суму 356 384, 14 грн.; здійснити відрахування податків та зборів, обов`язкових платежів, виплачених за час вимушеного прогулу на суму 207 667,64 грн., стягнутих при безспірному списанні Державною казначейською службою України 04.12.2019; здійснити відрахування податків та зборів, обов`язкових платежів з моральної шкоди у розмірі 3000 грн. при безспірному списанні Державною казначейською службою України 24.02.2020.

При аналізі суми у розмірі 356 384,14 грн. судом встановлено, що вона включає 1 день середнього заробітку 19.08.2019 у розмірі 1339,79 грн.; 141 день за затримку виконання рішення суду у сумі 188 910, 39 грн.; 123 дні добровільна оплата середнього заробітку за період з 12.03.2020 по 08.09.2020 у сумі 164 794,17 грн.; 1 день помилково врахований у період середнього заробітку у сумі 1339,79 грн.

Шляхом математичного підрахунку судом відраховано із суми 356 384,14 грн. суму податків і зборів та обов`язкових платежів: 356 384,14 грн. - 69 494, 76 грн. = 286 889,38 грн.

Таким чином, до виплати становить 286 889,38 грн.

При цьому, судом взято до уваги, що відповідно до наказу Уктрансбезпеки від 08.09.2020 №1435-к, з цієї суми відраховано суму податків та зборів, обов`язкових платежів у розмірі 40 495,28 грн. та 585 грн., яка була виплачена раніше на виконання рішення у справі №320/1943/19, а відтак, до виплати становить сума 245 809,10 грн.

Під час розгляду заяви судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що у липні позивачу помилково була нарахована сума заробітної плати у розмірі 14 625,33 грн., яка і була відрахована з цієї суми, а відтак, до виплати становить 231 183, 77 грн.

Також, судом встановлено, що на картковий рахунок позивачу 16.09.2020 була зарахована сума 231 183,71 грн.

При цьому, коригування коефіцієнту підвищення середньої заробітної плати у розмірі 20 342,43 грн. відповідачем здійснено не було на виконання рішення суду.

У той же час, 16.12.2020 Укртрансбезпекою видано наказ №2119-к "Про внесення змін до наказу Державній службі України з безпеки на транспорті від 08.09.2020 №1435-к", відповідно до якого Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку наказано здійснити коригування виплат середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 19.08.2019 по 08.09.2020 з урахуванням коефіцієнту середньої заробітної плати.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, на виконання цього наказу було здійснено коригування коефіцієнту підвищення середньої заробітної плати у розмірі 20 342,43 грн. на виконання рішення суду, однак станом на день розгляду заяви виплата не здійснена у зв`язку тим, що Державною казначейською службою під час безспірного списання суми 209 252,82 коп. у грудні 2020 року зарплатні рахунки відповідача було заблоковано.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем добровільно виконано рішення суду у розмірі 188 910,39 грн., а тому у суду є підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає частковому виконанню у сумі 188 910, 39 грн. у зв`язку з добровільним виконанням.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що відповідачем безпідставно утримано з ОСОБА_1 суму у розмірі 40 495, 28 грн. та 585 грн. податків та зборів з загальної суми 207 66, 64 грн. та 3000 грн. без його згоди та видання відповідного наказу, а тому рішення суду у не виконано та не виплачено 55 705, 52 грн. позивачу.

Крім того, представник позивача наполягає, що за відсутності згоди на повернення помилково нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 у липні2020 року у розмірі 14 625,33 грн., Укртрансбезпека не мала правових підстав на утримання цих коштів у вересні 2020 року.

Оцінюючи такі доводи позивача та представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п.п. 14.1.180 ст. !4 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Згідно із п. 176.2 ст. 176 Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як встановлено у ході розгляду справи, на виконання рішення суду у справі №320/1943/19 під час безспірного списання Державною казначейською службою України 04.12.2019 коштів у розмірі 207 667,64 грн. на користь ОСОБА_1 , не було відраховано обов`язкових платежів, відрахувань та податків.

Наказом Уктрансбезпеки від 08.09.2020 №1435-к, з цієї суми відраховано суму податків та зборів, обов`язкових платежів у розмірі 40 495,28 грн., яка і були утримана під час перерахування коштів у вересні 2020 року.

А тому, доводи представника позивача та позивача щодо безпідставного утримання цієї суми не знаходять свого відображення у ході розгляду справи та спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, суд критично оцінює доводи позивача щодо неправомірності утримання з нього 14 625,33 грн. помилково нарахованої заробітної плати за липень 2020 у зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_1 на таке повернення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Відповідно до ст. 128 цього Кодексу, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

У ст. 1215 ЦК України є така норма: не підлягає поверненню, зокрема безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, суд константує, що чинним законодавством передбачено різні механізми утримання із зарплати працівника суми, надміру виплаченої внаслідок лічильних та нелічильних помилок.

До лічильних відносять механічні, арифметичні помилки, помилки через збій у бухгалтерській програмі. Такі утримання проводять на підставі відповідного наказу роботодавця за умови, що не минув строк в один місяць з дня виплати неправильно обчисленої суми. Згода працівника для утримання таких сум непотрібна.

Крім того, слід пам`ятати, що у загальному випадку при утриманні надміру виплачених коштів сума всіх відрахувань із зарплати (після утримання ПДФО, військового збору) не повинна перевищувати 20%. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Якщо ж помилка нелічильна (неправильне застосування законів, норм колективного договору), то суму переплати працівник може повернути лише добровільно на підставі письмової заяви. Якщо утримання відбувається на підставі заяви працівника роботодавець має право утримати із заробітної плати працівника і перерахувати за зазначеним у заяві напрямом ту суму грошових коштів, яку такий працівник зазначив у цій заяві.

Якщо працівник відмовляється повернути помилково виплачені йому внаслідок нелічильної помилки кошти, то відповідно до норми ст. 1215 ЦКУ: не підлягає поверненню безпідставно отримана виплата, у тому числі зарплата, якщо її роботодавець провів добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку працівника.

У випадку, якщо роботодавець все ж утримав надмірно виплачені суми заробітної плати без згоди працівника, незважаючи на пропуск місячного терміну або на те, що помилка не є лічильною, працівник має право звернутися до суду у зв`язку з неправомірними діями роботодавця, який порушив норми чинного законодавства України.

Як встановлено у ході розгляду справи та не заперечувалось представниками сторін, дійсно позивачу за липень помилково було нараховано заробітну плату та виплачено її у кінці липня. У цей період позивач ще не був поновлений на роботі, а тому не отримував заробітну плату. Оскільки нарахувань позивачу у серпні не було, то відрахування було здійснено у вересні 2020 року.

При цьому, строки відповідачем для утримання цієї суми не порушено.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач при нарахуванні такої суми позивачу допустив лічильну (рахункову) помилку, а тому утримання у вересні 2020 року такої суми не потребує письмової згоди ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що виконавчий лист у справі №320/5386/ частково є виконаним у розмірі 188 910,39 грн., а тому підлягає частковому виконанню лише у розмірі 20 342,43 грн.

Керуючись статтями 243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню частково задовольнити.

Визнати виконавчий документ, виданий на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №320/5386/19 таким, що не підлягає частковому виконанню у сумі 188910 (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот десять ) грн. 39 коп. у зв`язку з добровільним виконанням.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту ухвали - 03.02.2021

Суддя Лисенко В.І.