Рішення № 94594739, 02.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Київ № 320/4071/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо ненадання інформації відповідно до запиту на отримання публічної інформації від 10.04.2020, реєстраційний номер Білогородської сільської ради від 17.04.2020 №Л-32; зобов`язання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно з запитом від 10.04.2020, реєстраційний номер Білогородської сільської ради від 17.04.2020 №Л-32 в повному обсязі.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача в наданні позивачу запитуваної інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, ненаданих у користування, що можуть бути використані під забудову, з мотивів непроведення інвентаризації земель, оскільки відповідач в силу визначених законодавством повноважень зобов`язаний володіти такою інформацією та надавати її у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідь сільської ради на запит позивача не можна рахувати відмовою в задоволенні запиту на інформацію, адже відповідач повідомив позивача про відсутність у нього запитуваної інформації, а не відмовив у її отриманні. Також, відповідачем зазначено про можливість отримання запитуваної інформації лише після проведення інвентаризації земель, які входять у межі Білогородської сільської ради, яку сільською радою проведено не було, та про відсутність у відповідача обов`язку зі створення запитуваної позивачем інформації.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивачем наведено аргументи, аналогічні обґрунтуванню адміністративного позову, викладеному у позовній заяві.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив з аналогічними відповіді на відзив запереченнями.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , звернувся до Білогородської сільської ради із запитом від 10.04.2020, в якому просив надати інформацію про наявність земель комунальної та державної власності в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, які ще не надано у користування (власність) та можуть бути використані під забудову або для іншого цільового призначення згідно статті 121 Земельного кодексу України.

Листом Білогородської сільської ради від 17.04.2020 №Л-32 позивачу повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з непроведенням сільською радою інвентаризації земель.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в наданні публічної інформації щодо вільних земельних ділянок на території села Білогородка, які можуть бути використані під забудову або іншого цільового призначення, на підставі поданого позивачем інформаційного запиту, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI).

Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша). Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга).

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

В силу положень частини п`ятої статті 6 Закону №2939-VI, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Згідно статті 12 Закону №2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно приписів частини третьої статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (пункт 1); інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (пункт 2); особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком (пункт 3); не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (пункт 4).

Зі змісту наведеної норми убачається, що встановлений статтею 22 Закону України № 2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина третя).

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис (частина четверта).

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частина п`ята).

Так, відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Як встановлено судом, предметом запиту позивача від 10.04.2020 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є інформація про наявність на території с. Білогородка земель комунальної та державної власності, що можуть бути використані під забудову або для іншого цільового використання.

Втім, Білогородською сільською радою листом від 17.04.2020 №Л-32 відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, з огляду на непроведення сільською радою інвентаризації земель.

Статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI передбачено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Таким чином, саме вказані органи відповідно до компетенції зобов`язані володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вони також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема у своїй постанові від 13.08.2019 у справі № 369/5491/16-а.

За висновком суду, інформація про наявність земель комунальної та державної власності, що можуть бути використані під забудову або для іншого цільового призначення на території села Білогородка, відноситься до публічної інформації в розумінні Закону №2939-VI, розпорядником якої є Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

Суд зауважує, що непроведення інвентаризації земель не звільняє розпорядника інформації від обов`язку надання публічної інформації, оскільки, відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відмова у наданні запитуваної інформації можлива лише з підстав, перелік яких є вичерпним. Втім, наведені Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області у своєму листі від 17.04.2020 №Л-32 мотиви відмови у наданні запитуваної позивачем інформації не підпадають під визначений статтею 22 Закону України № 2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність відмови Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у наданні позивачу запитуваної інформації, відтак, доводи позивача про протиправність відмови Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, викладеної у листі 17.04.2020 №Л-32, у наданні інформації на запит від 10.04.2020 є обґрунтованими.

З огляду на протиправність відмови відповідача у наданні позивачу публічної інформації, порушене право позивача на отримання такої інформації підлягає відновленню шляхом зобов`язання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно до запиту від 10.04.2020 в повному обсязі. Відтак, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно абзацу другого частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним інших судових витрат, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо ненадання інформації відповідно до запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 10.04.2020, реєстраційний номер Білогородської сільської ради від 17.04.2020 №Л-32.

Зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію відповідно до запиту від 10.04.2020 у повному обсязі.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477, місцезнаходження: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Володимирська, 33).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 лютого 2021 року.